Вітаю!
Моя проблема в стосунках полягає в наступному - я став підозрювати, що моя дівчина (їй 20) ставиться й очікує від мене в стосунках ролі «батька», а не хлопця й майбутнього чоловіка. Ми разом вже майже 3 роки, мабуть підійшли до кризи про яку кажуть «любов живе 3 роки» й я став бачити досить дивну картину. Ми наразі мешкаємо закордоном близько півроку. І тут працюю лише я, вона навчається онлайн. Питання житла, покупок продуктів та кількох інших побутових моментів вирішую лише я. Коли я наважився запитати у неї стосовно її бажання в найближчому майбутньому почати хоча б підпрацьовувати, аби фінансово було трохи легше й була можливість відкладати кошти - вона відповіла щось на кшталт «ти що, хочеш щоб я втомлювалась і завжди була зла?». Річ в тім , що вона й так 75% часу сумна, роздратована й незадоволена чимось. В цілому, вона вважає, що чоловіки й жінки не рівні, в стосунках вони не «рівні партнери», а більш схильна до патріархальної системи. Але я хочу бачити біля себе дівчину, самостійну, яка знає чого хоче від життя, вміє заробляти й влаштовувати своє життя сама хоча б трохи. Підкажіть, чи можна якось виявити те, що я перетворююсь з хлопця в якусь пародію «батька», що мусить вирішувати майже всі її проблеми по життю. Бо ще перед її приїздом до мене закордон вона мені сказала таке «ти мусиш облаштувати для мене всі умови, аби я могла займатись своїми справами точнісінько як вдома». Але, добрий день, я сам тут відносно нещодавно і вже винен забезпечувати її комфорт на 110%. Як на мене, нормально, коли дівчина розуміє, що доведеться десь попрацювати, десь в чомусь себе обмежити трохи й потерпіти, якщо що. Але ні, коли я сказав що вона вже доросла людина , а не дитина, для якої треба облаштувати кімнатку й таке інше - то була дуже сильна сварка((
Я вже дуже сумніваюсь, чи потрібні мені такі стосунки. Дайте пораду, будь ласка, як виявити, що вона насправді думає і кого в мені бачить?
Дякую 🙏🏻
Відповіді
22Доброго дня, Алексе!
Схоже, що зараз ви намагаєтеся зрозуміти не тільки свою дівчину, а й те, чи відповідають ці стосунки вашим цінностям та уявленням про спільне майбутнє.
Те, що ви хочете бачити поруч самостійну, дорослу партнерку, яка готова брати участь у вирішенні спільних питань, є цілком природним. Водночас ваша дівчина може мати інше бачення ролей у стосунках. Тут важливо зрозуміти наскільки ваші цінності та очікування збігаються.
Замість припущень спробуйте відверто поговорити з нею про майбутнє. Наприклад, можна запитати:
• Якою ти бачиш роль чоловіка і жінки в сім'ї?
• Яких обов'язків ти очікуєш від чоловіка?
• За що готова відповідати ти?
• Як ти уявляєш наше життя через 3–5 років?
• Що для тебе означає бути партнером у стосунках?
Варто звернути увагу на готовність брати відповідальність за власне життя та вкладатися у стосунки. Адже партнерські стосунки передбачають взаємність, а не ситуацію, коли один постійно забезпечує, а інший лише очікує.
Також можете дати чесну відповідь собі на питання "Чи відповідають ці стосунки тому баченню партнерства, яке є важливим для мене?"
Бережіть себе і свої потреби. Бажаю вам чесності із собою, щирої розмови та ясності у прийнятті подальших рішень.
Вітаю! Алексе, пропоную Вам, будучи на одиниці у місці, де Ви відчуваєте себе максимально самим собою, задати собі питання:
Якби моя дівчина працювала і закривала 20%, 30%, 50% і т п спільних потреб, як би відчував себе я поруч з нею? Які при цьому відчував би почуття до неї?
Чому саме зараз, коли всі спільні потреби закриваю я, я до цього не готовий? Чи можу і що зробити я, щоб цей об'єм відповідальності був для мене комфортним?
Якщо уявити, що вам, як парі, немає необхідності будувати матерільну складову відносин (вона абсолютно якимось чином) забезпечена. Чи моя дівчина це та людина, з якою мені добре насправді?
Спробуйте дати собі відверті відповіді на ці питання. Можливо, тоді стане більше визначенності.
Я спеціалізуюсь і на парній терапії в тому числі. Тож за бажанням і можливістю, запрошую Вас на консультацію.
Як виявити? Чесно поговорити. А потім вирішуєте, що робити.
Алексе, вітаю, ви отримали свій важливий досвід. Хто був ініціатором її переїзду за кордон? Чи до переїзду обговорювались фінансові моменти? Продовжити відверто з нею говорити, що ви "не папік" і хочете поруч бачити самодостатню партнерку, що вам важко самостійно тягнути фінансове навантаження на вашу родину, сміливо поставити ультиматум. Гадаю ви не очікували що проживання з партнеркою буде саме таким але що вже є.
Буде не просто але рекомендую максимально екологічно вирішити ці протиріччя. Само не мине. Життя таке що добре коли обидва партнери можуть подбати про себе окремо. Шкода що ваша дівчина цього ще не розуміє.
Дякую, що поділилися ситуацією, Алекс. Спостерігайте за готовністю дівчини брати відповідальність, чітко формулюйте свої межі, ставте прямі запитання. Ваші відчуття втоми та перевантаження — важливий індикатор. Якщо вони постійні, це серйозний сигнал для оцінки майбутнього ваших стосунків.
Мені здається, ви зараз намагаєтесь знайти відповідь на питання: "Кого вона в мені бачить - хлопця чи батька?"
Але, можливо, більш важливе питання звучить інакше: :Чи підходять мені такі стосунки?"
З того, що ви описуєте, складається враження, що справа не лише в грошах чи побуті. Вам важливо бачити поруч дорослу людину, яка готова брати відповідальність за своє життя, долати труднощі разом із вами та бути партнером, а не лише отримувачем турботи.
І тут не так важливо, права ваша дівчина чи ні. Вона має право хотіти саме таких стосунків, де чоловік забезпечує, бере на себе більшість відповідальності та створює комфортні умови. Але й ви маєте повне право хотіти інших стосунків - більш рівноправних, де обидва вкладаються у спільне життя.
Мені здається, що ваше розчарування виникає не тому, що вона погана чи невдячна. А тому, що між вашими уявленнями про партнерство починає проявлятися серйозна різниця.
Можливо, зараз варто не стільки намагатися зрозуміти, кого вона бачить у вас, скільки чесно відповісти собі на інше питання: якщо вона справді хоче саме такого формату стосунків і не планує його змінювати, чи готові ви залишатися в цих стосунках надалі?
І ще одна думка. Коли людина постійно відчуває себе відповідальною за комфорт, добробут і спокій іншого дорослого, рано чи пізно вона починає виснажуватися. Тому мені здається важливим зараз звернути увагу не лише на потреби вашої дівчини, а й на власні. Чи є у цих стосунках місце для ваших бажань, труднощів і потреб? Чи можете ви бути не лише тим, хто підтримує, а й тим, кого підтримують?
Такі питання інколи дають набагато більше відповідей, ніж спроби зрозуміти, ким саме вас бачить партнер.
Вітаю 👋
Дякую 🙏 що поділилися своєю історією, маю досвід роботи більше 20-ти років із сімейними парами, тож запрошую до себе в терапію!
Вітаю вас, Алекс.
Так, як ви описуєте ваші стосунки. то дійсно є підстави вважати, що ваша дівчина демонструє поведінку, яка більше нагадує позицію дитини, яка очікує повної опіки, аніж дорослої, рівноправної партнерки. Це класичний приклад інфантильності та споживчого ставлення до стосунків.
Для того, щоб зрозуміти чи насправді це так, варто спробувати дати їй певну зону відповідальності, яку вона має закривати сама (наприклад, оплата дрібних рахунків, певні покупки чи самостійне вирішення її онлайн-питань), і дозволити їй стикнутися з наслідками власної бездіяльності в цих питаннях. Якщо вона готова дорослішати і вчитися партнерству, вона, можливо, через опір, все ж таки почне робити якісь кроки назустріч. Але якщо ж для неї важливо тільки споживання комфорту вашим коштом, то такі зміни викличуть у неї сильний опір і маніпуляції.
Але щоб прийняти рішення, наскільки вам потрібні такі стосунки і чи варто їх продовжувати, важливо зрозуміти чому ви опинились саме в таких стосунках і живете в них вже три роки. І це краще робити в сімейній терапії. Психолог допоможе вам обом зрозуміти свої потреби та очікування, а також знайти способи покращити спілкування та вирішення конфліктів. Ви також можете працювати з цією темою в індивідуальній терапії і розбиратись із своїми почуттями, потребами і очікуваннями.
Я працюю з темою стосунків і буду рада вам допомогти.
Доброго вечора, Алекс. Виявити, що думає і кого дівчина в вас бачить, ви можете через відкритий діалог. Спробуйте для себе визначити, що у вас у парі не контактує: турбота одне про одного, близькість, сумісність (на рівні цінностей) і чи є співпраця у відносинах, чи хочете ви як пара щось робити. Це можна визначати, проаналізувавши наприклад свої скарги та скарги дівчини, які вона предʼявляє. І тоді розмовляти і вирощувати те, що не контактує.
Вітаю, Алексе, я би дивилась на цю ситуацію не як на те що сталося раптом, а розглядала б шлях, як ви опинилися в стосунках де ролі розподілені саме так.
Адже на кожне «повинен» була свідома чи несвідома відповідь. І по якимсь причинам раніше ви погоджувались на цю роль. Я про це пишу не для того щоб звинуватити чи повісити всю відповідальність на вас. А тому що певна послідовність рішень привела до того, що зараз є «нормою» в вашій парі.
І усвідомивши як ви сюди потрапили можна шукати шляхи виходу, хоча б не продовжувати рухатися в тому напрямку який вас не влаштовує.
Оскільки в стосунках все залежить від обох, зміна в одному призводить до змін і в парі.
Те що ви шукаєте відповіді, для мене означає, що рішення про розставання ще не прийнято. А значить є цінність цих стосунків. Це вже не мало.
Так детально все пояснюйте. І навчається в невдоволена, не оплачує своїх рахунків... Але не говориш про свої почуття що відчуваєш? Чому собі не довіряєш? Говориш про дівчину без тепла, але ви вже три роки разом. Можеш пригадати на чому зійшлись як з'їхались почали жити разом... Коли і головне куди поділись почуття. ...
Добрий день. Мені здається, ви дуже точно відчуваєте важливу річ: питання тут не лише в грошах чи побуті, а в тому, які ролі ви обоє займаєте у стосунках. Якщо один партнер поступово стає тим, хто “має все забезпечити, витримати, організувати й не мати права втомлюватися”, то це справді може більше нагадувати батьківську позицію, ніж партнерську.
Але виявити це можна не через здогадки, а через спокійну розмову між двома дорослими про очікування. Важливо дивитися не тільки на слова, а й на готовність чути, домовлятися і брати свою частину відповідальності, але саме свою.
Якщо розмови щоразу переходять у сварки, образи або відчуття провини, я б дуже радив сімейну/парну терапію. Не для того, щоб когось звинуватити, а щоб у безпечному просторі для вас обох чесно побачити: чи ви справді хочете однієї моделі стосунків
Вітаю, Алексе
Щодо Вашого питання - "як виявити, що вона думає про мене". Єдиний спосіб дізнатись, що думає інша людина - це спитати в неї. А вірити її відповіді чи ні - то вже Ваша справа.
І ніхто не може вирішити за Вас - що Вам робити, залишатись в стосунках чи ні і так далі.
Ви не можете змінити іншу людину. Спробуйте зосередитись на собі. Чого Ви чекаєте від стосунків, в чому Ваше бажання? Чкщо є потреба розібратись в собі, пропрацювати ці моменти - звертайтесь до психолога)
Ми не знаємо наперед, що для дівчини роль батька. Головне в парі діалог. Ось такі питання для прояснення:
Що для неї означає, коли чоловік повністю забезпечує?
Які почуття вона переживає, коли думає про роботу?
Що вона отримує від позиції “мене мають утримувати”?
Що вона втрачає, якщо почне забезпечувати себе сама?
Як у її родині були розподілені ролі між батьками?
Яким був її досвід отримання підтримки від батька?
Що вона відчувала, коли потребувала допомоги в дитинстві?
Чи є страх дорослішання, відповідальності, конкуренції, невдачі?
Якщо тема батька справді актуальна, можуть проявитися такі феномени:
незавершена потреба в батьківській турботі;
фіксація на дитячій позиції;
очікування безумовного забезпечення як доказу любові;
перенесення образу батька на партнера.
Але це може бути і не про батька, а про:
сімейний сценарій (“чоловік повинен утримувати”);
страх сепарації;
низьку віру у власну компетентність;
вторинні вигоди від залежної позиції.
І ще б я вас запитала: «А що ви хочете від цих стосунків?»
Розумію, що ситуація дуже не проста, та конфлікти часом сигналізують, що старі «правила» вже не працюють, і пара перейшла на новий етап. У вашому випадку, на ваші відносини, вплинули зовнішні обставини і нова країна, а це подвійне навантаження для кожного. В такі періоди важливо спільно «перебудувати» цінності, встановити нові домовленості, говорити про ідеї та бачити спільну перспективу. Спробуйте поговорити зі своєю дівчиною без звинувачень, а через свої почуття. Головне — почути одне одного "серцем".