Добрий ранок. Валя, дякую, що поділилися своєю історією. Читаючи Ваше повідомлення, дуже відчувається, скільки зараз у ньому болю, страху та самотності.
Ви опинились у ситуації, де за дуже короткий час сталося кілька серйозних втрат одночасно: розрив стосунків, життя в іншій країні без достатньої підтримки, необхідність самій піклуватися про шестирічну доньку і тепер несподівана вагітність. Для однієї людини це надзвичайно велике навантаження.
У такому стані дуже складно зрозуміти власні справжні бажання. Тому зараз я не поспішала б змушувати себе приймати кінцеве рішення. Натомість варто спробувати чесно відповісти собі на кілька запитань:
Чого хочу саме я, якщо на мить прибрати страх?
Що мене лякає найбільше: сама вагітність чи думка, що доведеться справлятися самій?
Які ресурси в мене все-таки є зараз?
Яке рішення буде найприйнятнішим саме для мене, а не для колишнього партнера чи оточення?
Я дуже рекомендую не залишатися з цим наодинці. У таких ситуаціях жінкам часто потрібний безпечний простір, де можна без осуду проговорити всі свої думки: і страх народжувати, і страх аборту, і образу на чоловіка, і тривогу за майбутнє доньки. Коли все це залишається всередині, рішення здається неможливим. Коли ж емоції набувають місця, з'являється більше ясності.
Також мені хочеться сказати Вам головне: Вам не обов'язково приймати це рішення сьогодні під тиском страху. Спочатку подбайте про себе та дайте собі можливість розібратися у власних почуттях. Тоді можна зрозуміти свій наступний крок.
Ви зараз проходите через дуже непростий період. І те, що Ви шукаєте допомогу та ставите собі ці запитання, говорить про Вашу відповідальність і небайдужість до свого життя та життя своїх дітей.
Я щиро бажаю Вам зараз підтримки та опори. І пам'ятайте: у такій складній ситуації Ви не зобов'язані проходити через це самі❤️.
