Як з цим справитися?
Мені комфортно з другом, але іноді ми жартуємо про стосунки. Я не впевнена, чи є між нами симпатія, і зараз навіть не можу це перевірити через відстань. Мене турбує, що такі стосунки довго не триватимуть, а мені хочеться, щоб людина була поряд.
Я намагаюся зрозуміти, як я справді уявляю собі стосунки та майбутнього партнера, але відчуваю, що ще не готова до серйозних стосунків. Через це мені складно серйозно ставитися до цієї людини, але одночасно я хочу відчувати його поруч.
Я не знаю, чи можна перевірити свої почуття, чи просто пережити цей момент. Бо парою ми точно не будемо, і я не впевнена, чи варто говорити про симпатію.
Відповіді
21Добрий вечір, Юлія.
У вашому повідомленні мені бачиться багато сумнівів, і дуже хочеться поставити вам чимало уточнюючих запитань. Але я постараюся відповісти так, як зрозуміла ваше повідомлення.
Ви з вашим другом іноді жартуєте про стосунки, і наче вам хочеться цих самих стосунків, але ви не впевнені, і перевірити, чи є між вами симпатія, через відстань не вийде. І знову ж таки, ви ніби хочете відчувати його поруч, але при цьому ви не готові, і вам складно. Як ніби одна ваша частина хоче близькості, щоб людина була поруч, а інша не впевнена і не готова до стосунків.
І виходить такий внутрішній конфлікт між потребою у контакті та потребою у безпеці. Важливо не змушувати себе справлятися з цим, а зрозуміти, що насправді для вас важливіше: бути у контакті чи у безпеці.
Коли я говорю про безпеку у стосунках, я маю на увазі: "я не хочу відкриватися туди, де не бачу стабільного майбутнього". Адже стосунки на відстані потребують більше сил і там більше невизначеності.
Я б запропонувала вам зробити невеличкий тест для саморефлексії:
Він переїжджає ближче і хоче з вами стосунків.
Він починає зустрічатися з іншою.
Що відчуваєте в кожній ситуації? Це допоможе зрозуміти, що для вас зараз важливіше — контакт чи безпека.
І ще одне: якщо у вас є симпатія до нього, можна дозволити собі її відчувати, не переводячи це відразу у формат стосунків. Можна спостерігати свої почуття, дати собі час і не поспішати з рішенням.
Пам’ятайте: сумніви і невизначеність — це нормальна частина процесу, і вони не означають, що щось “не так” з вами або з вашими почуттями.
Привіт, Юліє!Твій стан схожий на гойдалки між потребою в теплі та страхом вразливості.
Поки ви не поруч, ти можеш проявляти симпатію без реального ризику. Зміни почнуться, коли ти приймеш себе таку, як є зараз: розгублену дівчину, якій водночас і приємно, і страшно.
Тобі справді треба вирішувати ваше майбутнє прямо зараз? Можливо, варто просто дозволити цій людині бути у твоєму житті?
Запрошую тебе в терапію, щоб разом розібратися з цими суперечностями.
З Вашого повідомлення відчувається багато невизначеності та сумнівів. Коли є амбівалентність , хотіти близькості й водночас не відчувати готовності до стосунків — це справді може заплутувати, і такі почуття є нормальними.
Іноді в подібних ситуаціях допомагає не поспішати з рішеннями, а більше дослідити себе: що саме для вас означає бути поруч із цією людиною, які почуття виникають, коли ви уявляєте розвиток чи, навпаки, збереження всього як є.
Коли з’являється більше розуміння власних бажань і меж, тоді легше вирішити, чи хочеться говорити про симпатію, чи поки просто дозволити цим стосункам бути такими, якими вони є зараз.
Схоже, ви одночасно хочете близькості й боїтеся визначеності. Це дуже людська амбівалентність: нам може бути добре з людиною, але ми не обов’язково готові до формату «серйозних стосунків».
Можливо, зараз важливо не стільки перевіряти почуття чи щось вирішувати, скільки чесно зрозуміти для себе: вам хочеться саме цієї людини поруч чи більше самого відчуття близькості?
Іноді дозволити собі просто прожити цей етап без поспіху - вже достатньо.
Юліє, у вашому повідомленні багато чесності. Ви ніби одночасно хочете близькості — і боїтеся її. І це дуже зрозуміло.
Те, що вам комфортно з цією людиною — уже цінно. Жарти про стосунки часто з’являються там, де є певна симпатія або принаймні емоційна напруга. Але відстань і невизначеність можуть посилювати тривогу: «А раптом це затягнеться? А раптом я прив’яжусь? А раптом він не поруч тоді, коли мені потрібно?»
Ви дуже точно помічаєте свій внутрішній конфлікт:
з одного боку — хочеться відчувати людину поруч,
з іншого — є відчуття, що до серйозних стосунків ви не готові.
І це важливо не ігнорувати.
Іноді ми хочемо не конкретної людини, а стану — тепла, присутності, опори. І тоді виникає питання: це про нього чи про мою потребу не бути самій?
Перевірити почуття «логікою» майже неможливо. Вони стають зрозумілішими через досвід і чесність із собою. Можна поставити собі кілька запитань:
Якщо він почне стосунки з кимось іншим — що я відчую?
Чи я сумую саме за ним, чи за відчуттям близькості?
Якби відстані не було — я б хотіла спробувати?
Те, що ви не впевнені і не хочете зараз серйозності — це нормально у 23 роки. Не обов’язково або «будуємо майбутнє», або «нічого не відчуваємо». Іноді можна дозволити собі прожити момент без жорстких рішень.
Щодо говорити про симпатію — це залежить від того, що для вас безпечніше: ясність чи збереження стабільної дружби. Але говорити варто тоді, коли ви хоча б трохи розумієте себе, а не з тривоги.
Якщо відчуваєте, що тема близькості, готовності до стосунків і страху прив’язаності для вас глибша – запрошую на консультацію. Я психолог-сексолог, працюю зі стосунками і внутрішніми конфліктами, коли «і хочу, і боюсь». Іноді достатньо трохи структурувати думки, щоб стало спокійніше. 💛
Тільки новий реальний досвід, там де партнер знаходиться поруч, дасть трохи більше ясності про готовність до нових відносин.
Головне запитання самій собі чи не переношу я досвід своїх батьків або незавершені питання з минулого на свій новий досвід з партнером.
Одним словом, щоб більше зрозуміти щось про себе або спрогнозувати свої відносини потрібно досліджувати.
З радістю можу допомогти вам у цьому)
Можливо ваш психотерапевт Чернякін Олександр
1 2