Вітаю! Підкажіть, як впоратися з цією ситуацією, яка склалася? Запросили працювати на табір менторкою в інше місто, довго готувалася, купила квиток, зібрала речі та поїхала. З трьох таборів, які відгукнулася, обрала більш відповідний. Планувала ціле літо попрацювати. Подолала сотні кілометрів (до Мукачівського району). Як тільки приїхала на табір, почала освоюватися та включатися в роботу, підійшла «старша» і сказала, що група дітей не набралася і мені прийдеться або в цей день їхати, або ж на наступний додому. Те, що така відмова неприємна, то одне, друге, болюче – найрідніші люди не підтримали, а навпаки, нападали за те, що не реалізована, що не слухаюся їх, обираю сама шлях, їжджу куди-небудь, несерйозна та багато інших цькувань і принижень. Я почала швидко діяти та знайшла інший табір, на який буду їхати. Але от усередині якась порожнеча й невідомість, ніби це знову може повторитися, що знову так «відшиють» і я ганебно буду почуватися. У якійсь мірі почуваю себе невдахою, що даремно народилася на цей світ, доля підкидає мені лиш неприємні сюрпризи попри працьовитість і наполегливість. Не знаю, як жити з цими почуттями, ніби нема далі виходу…