Мені здається, питання тут не стільки в тому, чи варто розлучатися, скільки в тому, що сталося між вами в цей момент.
У близьких стосунках люди можуть по-різному проживати складні ситуації. Комусь важливо одразу все розповісти, а комусь спочатку побути наодинці зі своїми переживаннями, осмислити їх, а вже потім ділитися. І обидва варіанти є нормальними.
Те, на що я б звернула увагу, - не те, що він хотів знати про ваші переживання, а як він відреагував. Чи була там цікавість і бажання зрозуміти вас, чи більше звинувачення і претензія? Саме це багато говорить про якість діалогу в парі.
І ще одна думка: якщо після розмови у вас виникло не відчуття близькості, а відчуття тиску, не поспішайте його відкидати. Наші емоції не завжди говорять, що інша людина «погана», але вони майже завжди підказують, що варто уважніше придивитися до того, що відбувається у стосунках.
Один епізод рідко є підставою для рішення про розрив. Але він точно може стати приводом чесно поговорити про ваші кордони, очікування і те, як кожен із вас розуміє близькість. Саме такі розмови часто показують набагато більше, ніж сам конфлікт.