Готові до змін на краще?
Знайти психологаПідлітковий вік — це не важкий період, який треба просто пережити.
Це етап, коли формується ідентичність, закладаються способи проживання емоцій, побудови стосунків, межі власного «Я» та формується самооцінка.
І водночас це час підвищеної вразливості: тривога, депресивні переживання, самокритика, відчуття самотності, конфлікти з батьками, питання сенсу, тіла, сексуальності, майбутнього.
Все більше підлітків висловлюють бажання звернутись до психолога. Але на цьому шляху може виникнути багато запитань:
- Який метод обрати?
- Чим один підхід відрізняється від іншого?
- Що можна очікувати від психотерапії для підлітка?
Метод 1 — арттерапія
Це підхід, який використовує творчість як мову психіки.
Малюнок, ліплення, колажі, метафоричні карти — це не просто гарний спосіб творчо провести час.
Це спосіб говорити про складне без необхідності все одразу вербалізувати.
Підлітки часто мають багато тривог, але дуже мало слів для їх вираження.
Арттерапія особливо корисна, коли:
- підлітку важко говорити про почуття,
- є багато сорому або тривоги,
- пережиті травматичні події,
- сильна внутрішня напруга,
- замало слів аби виразити тонкощі відчуттів,
- коли «щось не так», але не зрозуміло що саме.
Через творчість з’являється доступ до того, що поки не має назви.
«Цінність психотерапевтичних зустрічей найбільше проявляється тоді, коли підліток допускає творчість у тандемі з психологом, символічно впускаючи його у свій внутрішній світ.
Таким чином, на вже набутий досвід підлітка психолог може показати інший погляд чи спосіб впоратись з емоцією, ситуацією, реакціями», — Ірина Павлюк, психологиня.
Часто це тонша та глибша робота за розмовні способи терапії. Найкраще підійде дітям раннього підліткового віку 12–14 років, яким ще складно вести «дорослі розмови».
Метод 2 — психодинамічна терапія (або психоаналіз)
Це більш глибинний підхід, який звертає увагу на несвідомі процеси.
Основна ідея полягає у тому, що чимало наших реакцій, страхів і способів будувати стосунки мають коріння у ранньому досвіді. Розуміння цього досвіду дає можливість краще зрозуміти себе та знизити психічне напруження.
У роботі з підлітками це виглядає як:
- дослідження стосунків із батьками,
- розуміння внутрішніх конфліктів підлітка та його батьків,
- роботу з почуттям провини, сорому, злості,
- пошук відповіді на питання «Хто я?».
Психоаналітична терапія спрямована на побудову внутрішнього простору, де поступово з’являється ясність.
Цей метод рідко застосовується самостійно у роботі з підлітками, частіше супроводжується елементами арттерапії.
Найкраще підійде старшим підліткам 16–18 років, котрі мають труднощі ідентичності, профорієнтації, пошуку свого місця у житті, почуваються загубленими, мають складні стосунки з батьками чи одним із батьків.
Метод 3 — системна сімейна терапія
Це коли працюють не тільки з підлітком, а з усією сімейною системою.
Логіка підходу: проблема не в дитині як такій, а у взаємодії між членами сім’ї, де поведінка та прояви підлітка — це ніби «симптом» усієї сімейної системи.
Передбачається, що цей «симптом» виконує певну функцію в системі та вигідний їй.
У системній сімейній терапії досліджуються:
- ролі кожного члена родини в сім’ї,
- їх способи комунікації,
- межі між батьками та дітьми,
- не лише явні, а й приховані конфлікти.
Особливо ефективна при:
- постійних сімейних конфліктах,
- поведінкових труднощах,
- психосоматичних симптомах,
- проблемах із дисципліною та авторитетом.
Часто навіть кілька сімейних сесій можуть значно змінити динаміку.
Утім не кожна сімʼя готова працювати комплексно, але якщо є така можливість, цей досвід буде корисний усій сімʼї та може якісно змінити ваші стосунки.
Найкраще підійде сімʼям, де спостерігається наслідування підлітком девіантної поведінки когось із дорослих або, навпаки, активна опозиція до дорослих; де сильно порушена комунікація дорослий-дитина і ніхто нікого не розуміє.
Чого реально очікувати від психотерапії для підлітка
Важливо розуміти, що залученість батьків у контакт із психологом — частина процесу. Неможливо «віддати» підлітка, аби його полагодили.
Найчастіше підлітки ініціюють звернення до психолога не так із проблемою нерозуміння себе, як із нерозумінням їх близьким оточенням. А батьки дітей звертаються уже в стані легкої панічної атаки від розгубленості.
При виборі методу сам метод має другорядне значення.
Більше значення має сам спеціаліст:
- Чи вам і підлітку комфортно із психологом?
- Чи він/вона подобається вам як людина?
- Чи відчуваєте ви співчуття вашим батьківським труднощам і водночас мʼяке спрямовування до кращого розуміння своєї дитини?
Варто враховувати, що підліткова психотерапія відрізняється від дитячої мірою розкриття певних тем котрі підіймаються у психотерапії між психологом та підлітком.
Конфіденційність та приватність у цьому віці мають критичне значення для побудови довірливих стосунків, тому психотерапія батьків також полягатиме у витримуванні «залученості-дистанції».
Запрошую на консультацію
Мене звуть Ірина, я психодинамічно орієнтований психолог.
У своїй роботі з підлітками найчастіше працюю з темами ідентичності, нерозуміння себе, своїх почуттів, симптомами самопошкодження, суїцидальними думками, підлітковими депресіями та іншими розладами.
Комунікую з батьками, але зберігаю приватність підлітка.
На сеансах з підлітками я намагаюсь створити дружню атмосферу.
Ми можемо розмовляти, малювати, створювати історії, обговорювати сучасну культуру, іноді навіть дивитись мультсеріали.
Таким чином я намагаюсь зрозуміти внутрішній світ підлітка і ніби «перекласти» йому цей світ за допомогою зрозумілої мови.