Батько і я
Добрий день. Маю проблему з батьком. Мої батьки розлучились коли мені був 1 рік і я не памʼятала батька до 13 років, і саме тоді я подумала що варто звʼчзатись і мама організувала зустріч вона пройшла жахливо і після і до того мама ніколи не говорила про батькк у сімʼї ніби просто це ігнорували і все. Мені важко бо я відчуваю що втратила все і недолюблена ним. Я не маю ні одного спогада з ним і мені важко через те що хтось має а я ні і боляче і як з цим боротись?
Ответы
3Вітаю, Слава. Дуже співчуваю вашому болю. Це по справжньому важко, коли не вистачає відчуття опори та прийняття. Ви питаєте, як з цим боротись. Справа в тому, що саме боротись непотрібно. Нажаль Ви не можете змінити минуле, не можете змінити батьків. Як би боляче це не звучало, але вам потрібно навчитись з цим жити. І повірте це можливо. Дійсно фігури батьків їх вчинки під час нашого дитинства досить сильно впливають на нас.
В дитинстві здається, що батьки ідеальні, мають все розуміти, знають як правильно. Але справа в тому, що вони звичайні люди, які часто помиляються, не завжди розуміють, як впливають на дітей, а іноді взагалі роблять дурниці. Батько може не зʼявлятись не через ставлення до вас, а через свою власну незрілість, нерозуміння своєї відповідальності, через складні стосунки з жінкою, або взагалі невміння будувати стосунки. Мати не пояснює, тому що може не вміти говорити про складні теми, або будь-які інші свої власні проблеми.
З такою темою краще працювати не самотужки, а з психологом, щоб в підтримці прожити старі образи, дефіцит батьківської уваги, порожнечу від його відсутності, від маминого мовчання, відгорювати, позлитися. Саме в психотерапії ця порожнеча може бути заповнена навичками піклування про себе, прийняттям себе.
Добрый день, Слава. Очень жаль, что в вашей жизни не было папы и вам приходится сталкиваться с болезненными переживаниями. .К сожалению, в жизни так бывает, что люди расстаются и при этом прекращают общение с собственными детьми (по разным причинам).Часто ребёнок остаётся один на один с этой болью. Он не понимает, почему так случилось. Он чувствует себя брошенным, отвергнутым, плохим, каким-то не до .....И это может оставлять отпечаток на всю дальнейшую жизнь человека.
Похоже, именно сейчас, все переживания поднялись с особой силой. С ними не нужно бороться. Их нужно проживать: злость, грусть, печаль. Это неприятные чувства, но именно после их проживания может прийти понимание и принятие ситуации.
Если вам невыносимо быть в этих переживаниях и хочется глубже разобраться в этой теме -готова быть рядом с вами.
Доброго дня.
У вас є ВАШ ВЛАСНИЙ ДОСВІД взросління, такий як є. Ви не можете на нього вплинути, він просто існує. Є у світі речі, які жодна людина не може змінити.
Ви дорослішаете, от же прийшов час зрозуміти, що сталося, те що сталося. Що у інших був батько, а у вас ні. Це болісне відчуття. Але з ним не потрібно боротися. Від болю не потрібно тікати. Потрібно вчитися ПРОЖИВАТИ усі свої почуття. У тому числі й біль.
Але є настільки великий біль, який людині потрібно з кимось розділити, Це може бути близька людина або психолог, спеціалист, який вислухає, підтримає, допоможе зрозуміти чого ви очікували від фігури батька, чого не отримали, як з цим жити далі.
Ще спробуйте допустити думку, що ні з чим у житті не потрібно боротися. Боротьба займає багато зусиль та дуже звужує восприятие реальності. Робить людину зацикленою на чомусь одному, куди людина і спрямовую багато зусиль, яких може потім не вистачати на життеві потреби.
Ви пишите, що зустріч з батьком пройшла жхливо. Це потрібно було б також розбирати в терапії. Як жахливо? Що саме вас так неприємно вразило? Чого очікували?
Ще має роль відношення мами до батька та ігнорування цієї теми. Вона ніби заборонена, не кажется ні добре, ні погане про батька. Отже ви тільки можете фантазувати на цей рахунок. І мабуть від цих фантазій у вас і виникає біль. Що у житті такого не було тай вже йне буде.
Це мої припущення. Потрібно розмовляти з вами, щоб двізнатися, що саме у вас визиває цей біль.