Останнім часом відчуваю дуже сильну тривогу, проходжу не легкий період в житті.
Я навчаюсь на 4 курсі,скоро в мене держіспит від нього буде залежати те чи зможу я захистити свій диплом, тривожусь, що не наберу прохідний бал, хоча і розумію що пробний тест я пройшла на прохідний і загалом я готуюсь до нього.
Але тут зʼявляється ще одна причина моєї тривожності,в мене залишилось 2 міс. для написання диплому,але в мене немає часу для цього, варіант щоб хтось його написав замість мене я розглядаю,але швидше за все вже надто пізно(щоб шукати викладача з університету,який зможе його написати,оскільки ні в кого вже немає місця). Зараз це мене тривожить найбільше,заспокійливі не дуже допомагають.я розумію що при бажані можливо я і зможу написати його за 1-1,5 міс., але це буде час тотального стресу і виснаження (паралельно я працюю,навчаюсь,проходжу курси і намагаюсь вивчати англ)
Ще мене тривожить те,що до кінця літа мені потрібно буде виїхати з гуртожитку, проте на теперішній роботі моя зп не дозволятиме мені орендувати житло самостійно,найближчий часом мені прийдеться змінювати роботу,що складно на нашому ринку праці, необхідно досить багато часу,щоб знайти хорошу роботу
На фоні цих тривог, зими без світла(здебільшого),опалення і гарячої води я схудла на 7 кг і в мене жахливо почало випадати волосся,я була в лікаря,пʼю вітаміни,але це довгий процес і волосся далі продовжує випадати, буквально боюсь полисіти
І це все ще не всі причини моїх тривог, мій батько помер 1,5 роки тому від нещасного випадку, мені все ще складно прийняти цей факт. Мій дядько недавно загинув на війні, це теж було дуже не просто.
хочу ще поділитись тим,що часто мене заганяє в апатію(не впевнена що це саме апатія,можливо мені просто дуже сумно)я довгий час була успішною в одному виді спорту,але через травму не можу більше займатись,пройшло вже 5 років як я не займаюсь цим,але досі думаю на скільки іншим(кращим)могло скластись моє життя, якби не ця травма, ніби моє тіло підвело мене..
Допоможіть,будь ласка)
Відповіді
4Читаю ваше повідомлення і дійсно багато подій, і від цього багато - виникає відчуття тривоги, ніби не зрозуміло за що братися і що першочергово.
Тож можна маленькими кроками наближатись до вирішення кожного запиту, не всього і відразу, а поступово. Наприклад, дипломна робота. Оцінити можливості, наскільки тема відгукується, щоб скласти план роботи і оцінити можливості, чи є час на виконання якоїсь її частини, коли побачите етапами ( теоретична частина, експериментальна і розробка своєї програми) зрозумієте, чи все під силу. Якщо ні, то знов же кроки для отримання готової дипломної роботи. Так само і з проживанням, і пошуком подальших кроків.
Все поступово і в своєму темпі.
Прийміть мої співчуття з втратою. В складні моменти відчуття суму можуть загострюватись.
Бережіть себе.
Я щиро співчуваю Вашій втраті і розумію як багато проблем навалилося на ваші плечі, і розумію як сильно Вам потрібна підтримка. Непрожита втрата приносить сильний біль, тому тут дуже важливо звернутися за допомогою до фахівця.
Брак часу, обставини, нажаль, є причиною сильного стресу і через це ви худнете і випадає волосся. Постійні думки про те, що Ви не встигните, проблеми з роботою забирають колосальний ресурс, тому і не залишається сил, щоб сконцентруватися на написанні диплому.
Спорт раніше приносив Вам задоволення, а відповідно і ресурс.
Зараз дуже важливо шукати підтримки у близьких, друзях, не мовчіть, поділіться своїми переживаннями, поділіться тим, що болить втрата батька. Замість спорту, спробуйте знайти заняття, яке буде наповнювати Вас, це може бути будь-яка творчість, а можливо заняття йогою, які можуть дати внутрішню стабілізацію і, можливо, не протипоказані при Вашій травмі.
Стосовно диплому, впевнена, що Ви впораєтеся, враховуючи наскільки Ви маєте активне життя, робота, навчання, курси, англійська. Головне скласти план і розділити дипломну роботу на 2 місяці. Головне кожного дня приділяти увагу написанню роботи. Сила маленьких кроків творить дива, у Вас все вийде! Намагайтеся розставяти пріоритети, можливо зараз варто поки відмовитися від вивчення мови і по можливості відкласти курси, повернувшись до них після здачі екзаменів і дипломної.
Стосовно тривоги непогано б попрацювати з фахівцем, зазирнути у минуле, виявити більш ранні причини.
Щиро підтримую Вас і вірю, що все у Вас вийде!
Чи помітили ви, що описані вами причини для тривоги діляться на те, що вже сталося і його не змінити, та те, що може статися десь в майбутньому (і не обов'язково саме за катастрофічним сценарієм)? А ваші страждання через це відбуваються прямо зараз, в реальності. Звичайно, тривожні думки самі лізуть у голову, ви їх не обирали. І проблеми реальні, їх треба вирішувати, просто тривожитися про них нічим не допоможе. Тут би дуже поміг принцип "Роби що треба, і хай буде що буде". І ще слід навчитися дистанціювання від тривожних думок та аналізу їх достовірності. Адже не всяка думка відображає істинний стан справ.
Ви зараз проживаєте дуже складний період. У вашому житті одночасно багато факторів, які можуть викликати сильну тривогу: навчання, іспит, диплом, робота, питання житла, виснаження, а також пережиті втрати близьких людей. У такій ситуації будь-якій людині було б важко. Те, що ви відчуваєте сильну тривогу — природна реакція нервової системи на великий рівень стресу.
Я звернула увагу, що попри втому і тривогу ви продовжуєте діяти: працюєте, навчаєтесь, готуєтесь до іспиту, проходите курси, вивчаєте англійську. Це говорить про те, що у вас є внутрішній ресурс, навіть якщо зараз ви почуваєтесь виснажено.
Щодо іспиту — ви вже проходили пробний тест на прохідний бал і готуєтесь. Часто тривога перед важливими подіями пов’язана більше зі страхом «а раптом не вийде», ніж з реальними можливостями.
Стосовно диплому — два місяці можуть здаватися дуже малим терміном, коли ви перевантажені. Але якщо розділити роботу на маленькі етапи і робити невеликі кроки щодня, це може стати більш реальним завданням.
Також важливо, що ви проживаєте втрати. Смерть батька і загибель дядька — це дуже болючі події, і горе може довго впливати на емоційний стан, посилювати тривогу та виснаження.
Те, що ви сумуєте через втрату спорту після травми, теж зрозуміло. Коли людина втрачає важливу частину свого життя, цей сум може повертатися навіть через роки.
Зараз важливо не намагатися вирішити всі проблеми одразу. Коли їх багато, психіка перевантажується. Краще фокусуватися на найближчих кроках і поступово рухатися вперед.
І дуже важливо не залишатися з цим наодинці. Якщо є можливість, зверніться до психолога або психотерапевта за підтримкою. Ви вже робите багато, і ви не зобов’язані справлятися з усім самостійно.