У 2019 познайомився з дівчиною на сайті,я був розлучений вона казала теж.Спілкувались довго інколи з перервами у тижні місяць півтора.То у мене то у неї були пропозиції зустрітись,але ніяк не складалось.У 2023 після 4 місячної паузи,вона написала сказала що нарешті стала матір'ю.Ми поспілкувались пів року і нарешті зустрілись.Вона розказала що була заміжня,чому всі роки спілкувалась зі мною не знає,каже чомусь тягнули хотілось з кимось говорити.З чоловіком то жили то ні,був викидень,але врешті решт родила доньку,з чоловіком майже зразу розтались.Ми зустрічаємось уже півтора року донька мене називає татом.Наче все складається чудово.Але останній місяць мене щось гризе із середини,прокручую переписки думаю тоді обманула що розвелась може і зараз,в може я був запасним варіантом.Гризу себе за те що десь колись не натиснув щоб ми все таки зустрілись раніше,можливо б все склалось інакше.Ці почуття у мене починають викликати ревнощі,до неї до старих її фото,до минулого як цього позбутись і як правильно навчитись просто жити не думати за минуле і що могло б бути,дякую
Потрібна допомога
UPD від 19.03.2026 10:32
Боюсь що вона ще його досі кохає якщо захотіла дитину від нього,і я не можу зрозуміти вона зі мною бо він їх покинув чи через те що я її потрібен
Відповіді
10Вітаю Вас! Дійсно, людина хоче розуміти, наскільки вона цінна для партнера . Ми не читаємо чужі думки, але можемо завжди проговорити у діалозі з іншою людиною, що турбує і отримати відповіді.
І ще з Вашого сповіщення фонить про довіру. Довіру один до одного створюють разом.Наразі факт у тому, що обрали Вас, а не іншу людину. Ревнощі - це один із станів .Будь - який стан можна змінювати, працюючи над собою. Як саме це робити , можна зрозуміти, спілкуючись із психологом.
Вітаю, Віталію. Те, що вас зараз накривають ревнощі до минулого та страх бути «запасним», — цілком очікувано. Річ у тім, що фундамент вашого спілкування від самого початку будувався на недомовленості та таємницях. І хоча зараз усе нібито добре, ваша психіка раптом «наздогнала» ці пропущені моменти. Схожий механізм ми бачимо при відкладеному стресі або ПТСР, який часто накриває через кілька місяців після самої події — саме тоді, коли людина нарешті потрапляє в безпеку і може розслабитися. Ваша психіка просто почала проживати те, що раніше доводилося витісняти.
Найбільша пастка зараз — це розхитати стосунки й остаточно накрутити себе. Природа ваших сумнівів може бути подвійною: або це дійсно запізніле проживання того, чого ви уникали раніше — злості, гніву, образи через те, що вас обрали не відразу, або це реакція на нові, супутні труднощі, які виникають у будь-якої пари. Ваш мозок розслабився і почав ставити запитання: «А чи дійсно я цього хочу? Чи потрібно мені це? Чи можна їй вірити?». Якщо причина тривоги криється виключно в минулому, не йдіть на поводі у цих думок — вони можуть крутитися нескінченно. Але якщо причина у прихованих проблемах вашого сьогодення, то мозок може витончено натякати вам, що подібні тривожні дзвіночки вже були раніше, і заплющувати на них очі не варто.
Зараз вам критично важливо розділити минуле та сьогодення. Ви вдвох є архітекторами того, що будуєте прямо зараз. І пам'ятайте, що це ваше «зараз» досить швидко стане вашим спільним минулим. Якщо ж ви відчуваєте, що цей страх продовжує вас руйнувати і ви не справляєтеся самостійно, я працюю онлайн або офлайн у Харкові. Ми зможемо розібрати цей стан значно детальніше.
Іноді якщо звикаєш, що все цінне потрібно "завойовувати", через зусилля, напруження, страх втратити, жертовність, то коли це ціннісне приходить ніби саме, без зусиль, починаєш сумніватися: чи це відбувається насправді? Чи нема в цьому якогось обману? Чи я чогось не бачу, не враховую? Адже склалося уявлення, що хороше може прийти тільки з терпінням, зусиллями, якоюсь ціною, яку треба обов'язково сплатити. Проблема у ставленні до власної цінності. Якщо я не зазнаю ( болю, втрат), не жертвую, все приходить ніби саме, просто так, отже, це неможливо. Просто так зі мною бути не захочуть. Звертайтесь, якщо щось відгукується. Бережіть себе.
Непрожитий і невідпущений досвід, де ви або хтось із значимих фігур був "запасним варіантом" програється всередині вас сьогодні. Чекаю вас на сесії, розгадаємо цю загадку разом. Дякую
Вітаю!
Вас «гризе» не тільки її минуле, а страх: чи я для неї справді важливий, чи просто зручний варіант.
Через це мозок чіпляється за деталі, прокручує переписки, фантазує сценарії — і тривога тільки росте. Але в минулому ви не знайдете спокою.
Важливіше інше:
що між вами є зараз,
як вона поводиться з вами сьогодні, чи відчуваєте ви себе обраним.
Те, що у неї була дитина від іншого — не означає, що вона його кохає зараз. Але ваші сумніви вже запустили коло ревнощів і самонакрутки.
Самому з цього вибратися складно. Якщо відчуваєте, що ці думки не відпускають — це можна розібрати на консультації і повернути собі спокій та впевненість у стосунках. Запрошую до себе на консультацію) 😊
Як ви самі відчуваєте чи кохає вона вас? За що цінує вас?
Доброго дня, часто, коли стосунки стають стабільними та глибокими (коли наприкад -дитина називає татом, ви разом 1,5 року), з'являється страх усе це втратити. Ревнощі до минулого може бути доволі часто спробою «підготувати» себе до можливого болю. Якщо я зараз знайду докази брехні в минулому, то ніби «застрахую» себе від несподіваного удару в майбутньому.Це класична пастка мозку нібито оцінювати свої минулі рішення з позиції сьогоднішніх знань. Тоді ви не знали всього контексту. Ви діяли так, як могли в тих обставинах.Замість того, щоб гризти себе самотужки, спробуйте винести це в простір між вами. Але не через звинувачення, а через так звані «Я-повідомлення»: Де ви можете бути щирим і казати що вас хвилює прямо , наприклад - «мені зараз дуже добре з тобою і донькою. Але інколи мене накриває біль через те, що в минулому була недомовленість. Я почуваюся вразливим, коли думаю, що міг бути лише "варіантом". Мені важливо почути, ким я був для тебе тоді й хто я для тебе зараз». Ще ви пишите про те , щоб було коли . Але умовно якби ви «натиснули» у 2020 році, можливо, вона б злякалася, припинила спілкування або ви б зіткнулися з її тодішнім чоловіком. Але схоже ви зустрілися тоді, коли обидва були до цього готові. Те, що ви зараз разом і дитина сприймає вас як рідного - це найсильніший доказ того, що ваш шлях був правильним.
Вітаю, запрошую дослідити свої переживання та роздуми на наших зустрічах, звертайтесь в мій профіль
Доброго дня, Віталій! Я розумію ваші сумніви. В народі кажуть, якщо людина зрадила один раз, то зрадить і другий.
Але, ви вже прийняли рішення, прийняли жінку і дитину. Спробуйте рухатися з цієї точки.
Якщо будете повертатися в минуле, сумніви будуть збільшуватися.
Запитайте себе чого хочете ви?
Поспілкуйтеся з жінкою, запитайте її, як вона бачить життя з вами в майбутньому. Коли відбуд4ться відверта розмова між вами, то все складеться так, як воно має бути.
Головне при розмові не згадувати минуле. Нехай вам щастить.
Ваше життя склалося саме так, як могло скластися. Тоді ви обидва були в інших обставинах, з іншим досвідом і готовністю.
Те, що є між вами зараз, народилося саме з цього шляху, не “попри”, а “завдяки”.
Спробуйте повертати себе в теперішнє: не в те, що було чи могло бути, а в те, що є між вами заразз, це є ваше справжнє життя.
І саме із цієї точки можна діяти далі.