Доброго дня, вже певний період часу , я відчуваю стрес і постійно маю навʼязливі думки про майбутнє,як і що взагалі буде. Через стрес , у мене тепер проблеми зі сном , без медикаментів справді важко заснути. Також так як я знаходжусь в іншій країні , після університету я не змогла знайти роботу, тому зараз мене забезпечує мама, але вже за місяць я поїду на роботу. Окрім того що я стресувала без приводу , сьогодні моя мама показала мені свої емоції , і я в цілому її розумію , їй теж страшно і незрозуміло що буде далі. В неї проблеми з коліном,можливо буде операція, тому вона одразу почала казати,що залишиться в інвалідному візку,вона нікому не потрібна, і сама нічого не зможе зробити і її фрази, які вибили мене з колії «дай Бог зможеш забезпечити себе сама», « молись щоб не залишилась зі мною сидіти коли я буду на інвалідному». Це була моя остання крапля коли мене просто розтоптало. Після цього, я звісно теж почала надумувати різного, і знову ще один день в стресі. Це дуже виснажує