Психотерапія тривожних розладів. Як працює і чого очікувати

Тривога є невід’ємною частиною нашої реальності.

Подобається нам це чи ні, але сама природа попіклувалась про цей механізм виживання. Він має завдання сигналізувати про небезпеку та мобілізувати внутрішні ресурси. І це нормально.

Слід задуматись, що тривога вийшла з берегів і перетворилася на тривожний розлад тоді, коли вона:

1. Захоплює всю увагу й сили, заважаючи виконувати звичні щоденні справи.
2. Перестає бути реакцією на реальну загрозу й починає керувати поведінкою там, де загрози не існує.
3. Змушує жити у постійному очікуванні небезпеки.

Якщо ж рівень тривожності високий, але людині вдається отримувати задоволення від життя, виконувати щоденну рутину, будувати стосунки, то тут не слід говорити про розлад.

Ця стаття написана для тих, хто відчуває, що тривога виходить з-під контролю і починає заважати жити повноцінно.

Якщо ви підозрюєте у себе тривожний розлад і хочете зрозуміти, що з вами відбувається, тоді запрошую до читання. Я постараюсь простими словами розповісти про види та ознаки тривожних розладів і скажу, що з цим робити.

Що робить психотерапія при тривозі

Який би напрямок психотерапії ви не обрали, в кабінеті психотерапевта ви будете:

• Працювати зі своїми думками;
• Відстежувати тривожні переконання;
• Усвідомлювати тілесні сигнали та вивчати методики розслаблення і дихання;
• Крок за кроком в безпечних умовах зустрічатися з тим, що викликає тривогу;
• Розвивати навичку бути «тут і зараз», щоб тривожні думки про майбутнє чи минуле не керували поведінкою;
• Вчитись розуміти природу тривоги, її механізми й те, як вона впливає на мозок і тіло;
• Шукати нові способи контакту зі світом без страху.

У результаті такої неспішної та глибокої роботи, через якийсь час ви обов'язково помітите, що інтенсивність тривожності стає меншою і стан поступово покращується.

Я не можу сказати, скільки часу вам знадобиться, щоб помітити зміни на краще, бо це залежить від багатьох факторів.

Але точно можу сказати, що ці зміни обов’язково будуть, тому що як тільки ви перестаєте боятись тривоги й починаєте пильно її роздивлятись, вона втрачає владу над вашим життям.

Чи маю я мати діагноз, щоб звернутися до психотерапевта?

Ні, діагноз не є обов’язковим. Якщо ви відчуваєте, що тривога виснажує, заважає жити, будувати стосунки, змушує сильніше сумніватися в собі, призводить до тілесних зажимів — це вже достатня причина звернутися до психотерапевта.

Мені здається важливим нагадати, що тривога нам не ворог, а механізм виживання, придуманий природою.

Проблемою вона стає лише тоді, коли починає керувати нашим життям і обмежувати його. І жоден терапевт не пообіцяє повністю звільнити вас від цього переживання. А ось зробити тривогу більш усвідомленою, зрозумілою і керованою — може.

Грамотний спеціаліст допоможе розібратися у вашому стані та, за потреби, порекомендує консультацію психіатра, тому що медикаментозна підтримка може значно полегшити симптоми та зробити психотерапію більш ефективною.

З якими тривожними розладами допомагає психотерапія

Існує декілька видів тривожних розладів і всі вони зафіксовані в Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10).

У цій статті я перерахую ті, які частіше зустрічаються в моїй практиці та у моїх колег.

Панічний розлад

Це тривожний стан, при якому людина, яка має панічні атаки, переживає постійний страх їх повторення.

Панічна атака — це короткий (3–5 хвилин) напад відчуття жаху.

Отже, якщо з вами трапилося дві чи більше панічні атаки, з’явився виражений страх їх повторення і це ускладнює ваше щоденне життя, то у вас, можливо, панічний розлад.

Якщо ви живете з ним роками, він поступово призводить до хронічної тривоги, втрати відчуття свободи та контролю, фізичних проблем і соціальної ізоляції.

Агорафобія

Вона часто розвивається як наслідок панічного розладу, коли після кількох панічних атак людина починає боятися їх повторення у місцях, з яких важко втекти, але може виникати й окремо.

Цей тривожний розлад проявляється страхом відкритих просторів, натовпу, громадського транспорту або ситуацій, в яких важко отримати допомогу.

Якщо ви помічаєте, що через свій тривожний стан починаєте уникати поїздок в громадському транспорті, відмовляєтеся від походів у магазини, кіно, прогулянок парком і пояснюєте собі, що це небезпечно, бо там в будь-який момент з вами може статися напад паніки, то це може свідчити про агорафобію.

З часом коло «безпечних» місць звужується: людина може залишати дім лише у супроводі близьких або взагалі перестати виходити назовні.

Це створює відчуття ізоляції, обмежує можливості для роботи, навчання, відпочинку й соціальних контактів.

Соціальний тривожний розлад (соціофобія)

Це стан, коли звичайна тривожність про те, що про нас подумають, перетворюється на страх соціальних ситуацій, який стає надмірним та паралізуючим.

Власні недоліки здаються збільшеними у кілька разів. Людина вірить, що інші теж бачать лише ці перебільшені «дефекти», і боїться, що її оцінять, засудять або висміють.

Якщо розмова з колегами, звичайне знайомство, презентація на роботі, прийом їжі в присутності незнайомців і інші прості життєві ситуації викликають в вас сильну тривогу, яка супроводжується фізичними симптомами (прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння, запаморочення, почервоніння обличчя), то можна говорити про наявність соціофобії.

Без психотерапії цей страх може звузити життя до кількох «безпечних» контактів, позбавивши радості спілкування і розвитку.

Генералізований тривожний розлад (ГТР)

Він характеризується надмірною, постійною та неконтрольованою тривогою щодо повсякденних аспектів життя, зокрема роботи, здоров’я, фінансів або сім’ї.

Генералізований тривожний розлад — це виснажливий стан, який не пов’язаний з конкретними подіями, майже не піддається контролю і діагностується, якщо триває щонайменше шість місяців.

Тобто, якщо ви відчуваєте постійне внутрішнє напруження, тривогу без чіткої причини, труднощі з розслабленням, проблеми зі сном або помічаєте, що хвилювання супроводжує вас щодня та заважає жити повноцінно, це може свідчити про ГТР.

Без належної підтримки він може поступово виснажувати нервову систему, обмежувати повсякденну активність і заважати людині відчувати спокій та задоволення від життя.

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)

Це психічний розлад, при якому людину турбують нав’язливі думки, образи або імпульси (обсесії), що викликають сильну тривогу. І для полегшення цієї тривоги людина здійснює повторювані дії або ритуали (компульсії).

При цьому вона розуміє, що думки або дії є надмірними та нелогічними, але не може легко їх зупинити. Полегшення після ритуалу короткочасне і цикл тривоги повторюється.

ОКР можна порівняти із «замкненим колом»: думка викликає тривогу, дія тимчасово її знижує, але потім тривога повертається ще сильнішою.

Ознаки ОКР:

• Ви постійно повертаєтесь до одних і тих самих думок, які викликають тривогу;
• Відчуваєте потребу виконувати певні дії чи ритуали знову і знову, щоб знизити напругу;
• Щодня витрачаєте багато часу на перевіряння, миття, рахування чи інші повторювані дії;
• Розумієте, що ці дії надмірні, але не можете їх зупинити;
• Помічаєте, що це заважає роботі, відпочинку чи стосункам.

Без лікування ОКР поступово звужує простір життя, перетворюючи його на нескінченну боротьбу з власними думками та ритуалами. Це емоційно виснажує, викликає сором і відчуття ізоляції.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Виникає після переживання травматичної події — війни, аварії, насильства чи іншої ситуації — що загрожувала життю або безпеці.

Це не просто спогад, а досвід, який продовжує жити всередині людини, навіть коли небезпека вже минула.

ПТСР можна порівняти із сигналізацією, яка не вимикається навіть після того, як пожежу загасили: мозок продовжує реагувати так, ніби небезпека все ще поруч. Людина живе у світі, де минуле постійно проникає у теперішнє.

Тож, якщо вам довелось пережити травматичну подію і після неї ви знову і знову повертаєтеся до цих спогадів, маєте кошмари або флешбеки, уникаєте всього, що нагадує про подію, постійно відчуваєте напруження, настороженість чи тривогу, і ці симптоми тривають понад місяць та заважають жити, тоді можна говорити про ПТСР.

Коли до психіатра?

Ви також можете одразу звернутися до психіатра, якщо симптоми дуже інтенсивні, і паралельно під’єднати психотерапію.

«Я вважаю, що при прийомі ліків, психотерапевтична підтримка є обов’язковою, бо вона дає можливість не лише зменшити прояви тривоги, а й зрозуміти її причини, побачити власні механізми реагування та навчитися справлятися з ними, щоб більше не повертатися в цей стан», — Сущик Оксана, психологиня.

Запрошую на консультацію

Якщо ви відчуваєте, що тривога забирає надто багато сил, і хочете повернути контроль над своїм життям, я запрошую вас у роботу зі мною.

У безпечному просторі ми досліджуватимемо ваші переживання, опановуватимемо нові способи подолання тривоги та поступово відкриватимемо більше свободи для життя.