Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): симптоми, лікування, підтримка

Психічна травма чи спогад про неї діють подібно до чужорідного тіла, яке після проникнення всередину ще довго залишається діючим фактором. – Зігмунд Фройд

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це психічний стан, що виникає після переживання травматичної події безпосередньо або як свідок.

Такою подією може бути війна, насильство, аварія, стихійне лихо чи велика втрата. Війна — це особливий тип травматизації, свого роду «тотальна травма».

У 1980 році Американська психіатрична асоціація вперше внесла ПТСР до діагностичного посібника, описуючи подібні події як такі, що «виходять за межі звичайного людського досвіду».

Ці події є надзвичайними не тому, що рідко трапляються, а тому, що спричиняють серйозний збій функціонування та руйнують звичайне людське уявлення про життя.

На відміну від звичайних нещасть, травматичні події часто містить загрозу життю чи тілесній цілісності, або ж зіткнення з жорстокістю і смертю. Такі події стикають людей з крайнім ступенем безпорадності та жаху і викликають катастрофічні реакції.

Нав’язливі спогади, кошмари, підвищена тривожність або емоційне оніміння — це лише частина проявів, які продовжують турбувати після події.

Важливо розуміти: ПТСР – це не слабкість характеру, а складна реакція мозку і нервової системи на події, що перевищили можливості психіки впоратись. Але цей стан піддається лікуванню, і своєчасна допомога значно покращує прогноз.

Симптоми ПТСР

ПТСР виникає не лише внаслідок самої події, а й на тлі особистої вразливості.

Ми всі маємо різну стійкість до життєвих викликів – це залежить від конституції, попереднього життєвого досвіду, підтримки, соціального середовища.

Реакція на травму схожа на тілесне ушкодження: іноді це «удар», іноді — вивих, перелом, чи втрата частини тіла. Глибина психологічних змін, страждання та шлях до відновлення буде різним у кожному випадку.

Основні симптоми ПТСР:

1. Повторне переживання травматичної події: флешбеки, нічні кошмари, нав’язливі спогади
2. Уникнення: вимушеність уникати думок, людей, місць, розмов про подію
3. Негативний настрій та мислення: провина, сором, втрата інтересу до життя, депресія
4. Підвищена нервова збудливість: дратівливість, проблеми зі сном, постійна настороженість, раптові реакції на неочікувані звуки

Травматичні події викликають глибокі та стійкі зміни фізіологічного збудження, в області емоцій, когнітивних функцій та пам’яті.

Людина перебуває у постійному внутрішньому напружені. До того ж, травматичні події можуть викликати розщеплення: або залишаються сильні емоції без спогадів, або детальна пам’ять без емоцій. В обох випадках – це ознака дезорганізації психіки.

Психічний захист переходить у хронічне збудження. Людина ніби «в бойовій готовності» – як лампочка, що ввімкнулась під час грози і продовжує накалятись, навіть коли стихія позаду.

Через це вона легко лякається, роздратовано реагує на дрібниці, відчуває втому, напругу, погано спить. Сприйняття гострішає: запах, звук, вираз обличчя або інтонація можуть миттєво призвести до автоматичної реакції «ось воно!». 

Активується древніший механізм «бий, біжи, завмри», що блокує раціональне мислення та виважене спостереження.

Наслідки ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад часто порушує не лише емоційний стан, а й цілі сфери життя — від стосунків до роботи.

Ось як саме це проявляється:

1. Порушення емоційної регуляції

Людина може реагувати надто інтенсивно або навпаки — емоційно «застигати», ніби всередині все вимкнулось.

Можливі саморуйнівні дії, ризикована поведінка, вибухи гніву або байдужість. Часто додаються депресія, відчай, нездатність радіти, розлади сну, залежності (алкоголь, наркотики, азартні ігри).

2. Порушення самооцінки

Травмована людина часто сприймає себе як принижену, переможену або негідну. Можуть виникати сильне почуття провини, сорому, відраза до власного тіла, знецінення себе.

3. Порушення стосунків із людьми

Втрачається здатність до близькості, довіри. Людина замикається, відчужується, уникає контактів та спілкування.

Важливо розуміти: ПТСР — це не лише набір симптомів, а глибокий комплексний вплив на особистість. Він може змінити світосприйняття, поведінку, відчуття себе й інших.

Травма і ПТСР: у чому різниця?

Спираючись на біологічні та психічні особливості, можна визначити травму як реактивне утворення у психіці, спричинене інтенсивним, афективно-зарядженим, негативним, особистісно-значущим досвідом, що перевершило можливості витримати та мало потужний руйнівний вплив на життя людини.

Чим довший цей вплив, тим менше внутрішнього ресурсу залишається для опрацювання цього досвіду та повернення до звичайного життя, а перспектива розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) вище.

Травма – це свого роду рана. У фізичному сенсі — пошкодження тіла. У психіці — подія, що «пробиває» захисну оболонку психіки, залишаючи біль і дезорганізацію.

Не кожна травматична подія автоматично переростає у ПТСР. Все залежить від того, скільки у людини внутрішніх ресурсів і підтримки, щоб «переварити» цю подію. Якщо ресурсу бракує — симптоми затягуються, і ми вже маємо справу не просто з емоційною реакцією, а з посттравматичним стресовим розладом.

Психічна травма — це реакція на подію, яка мала надто інтенсивне емоційне забарвлення, особистісну значимість, і перевершила здатність впоратися. ПТСР — це стан після такої події, коли симптоми не вщухають, а стають частиною повсякдення.

Як писав Зіґмунд Фройд, психічна травма може діяти як чужорідне тіло: ззовні вже нічого не видно, але всередині триває запалення. Саме так працює ПТСР: подія завершилась, але мозок досі «веде рахунок» — у спогадах, відчуттях, снах.

Що може викликати ПТСР?

Причини можуть бути різними, але спільним для них є те, що вони викликають реальну або пережиту загрозу життю, тілесній цілісності або базовому почуттю безпеки.

Найпоширеніші фактори:

• Участь у бойових діях
• Сексуальне чи фізичне насильство
• Дорожньо-транспортні пригоди
• Стихійні лиха — пожежі, землетруси
• Раптова смерть або тяжка втрата близької людини
• Тортури, полон, переслідування
• Тривалий вплив стресу — наприклад, життя в зоні бойових дій або окупації.

При цьому важливо пам’ятати: одна й та ж подія може викликати ПТСР в однієї людини і не викликати — в іншої. Причина — в індивідуальній вразливості, історії попередніх травм, характері підтримки після події.

Важливо, що ПТСР може розвинутися не лише після власного травматичного досвіду, а й коли людина була свідком трагедії чи дізналася, що подібне сталося з близьким.

За DSM-5 існує чотири основні шляхи «контакту» з травмою:

1. Пряме переживання загрози життю, безпеки, поранення
2. Свідчення події в реальному часі (бачити аварію, напад, бойові дії)
3. Дізнання, що близька людина зазнала насильства, загинула чи серйозно постраждала (особливо якщо смерть була насильницькою чи раптовою)
4. Повторений або інтенсивний професійний контакт із деталями травми (рятувальники, медики, слідчі).

Скільки часу триває ПТСР?

ПТСР — це не «пережив і забув». Якщо симптоми не минають самі, розлад може тривати роками.

У когось він проявляється одразу після події, у когось — через місяці чи навіть роки. Такий варіант називається відстроченим ПТСР.

Без втручання стан часто стає хронічним: симптоми періодично загострюються, а якість життя погіршується. Але при своєчасному зверненні до фахівця симптоми можна значно зменшити, а в багатьох випадках — повністю одужати.

Як діагностують ПТСР?

Діагностику ПТСР проводить психіатр. Для цього використовуються клінічне інтерв’ю та опитування.

Діагноз ставиться, якщо симптоми зберігаються понад місяць, викликають значний дистрес або порушення функціонування в різних сферах життя.

Що буде, якщо не лікувати ПТСР?

Без лікування ПТСР може розростатись у глибокі психологічні та соціальні наслідки. Серед них:

• Депресія та інші тривожні розлади
• Формування залежностей — від алкоголю, психоактивних речовин, навіть самопошкодження
• Розлади сну, хронічна втома, вигоряння
• Конфлікти у стосунках, ізоляція, розлучення
• Ризик суїцидальних думок або дій.

Однак важливо знати: більшість людей після травматичних подій відновлюються, особливо якщо отримують підтримку — близьких, фахівців, громади.

Дослідження показують, що психологічна допомога здатна зменшити вираженість симптомів у кілька разів.

Які методи лікування ПТСР?

Війна, втрати, жорстокість, досвід безпорадності — усе це залишає слід не лише в серці, а й у нервовій системі.

Сучасні нейро-ендокринні дослідження розкривають всю складність фізіологічних процесів у розумінні виникнення та фіксації травми.

Стресовий досвід проходить шлях від сенсорної кори головного мозку через лімбічну систему (мигдалина, таламус, гіпокамп) до префронтальної кори.

У момент проживання травми включається адреналино-кортизоловий компонент, який приводить організм людини в стан готовності до реагування, наприклад втечі, боротьби чи завмирання.

Функція ж гіпокампа, що міг би когнітивно опрацювати подію в таких умовах знижується.

Тому важливою складовою у реабілітації людей, які пройшли через кризові ситуації, є створення умов, де вони б могли відновити відчуття власної безпеки для поступового повернення контролю: над тілом, над думками, над життям.

Основні складові лікування ПТСР:

Психотерапія

Основний і найбільш ефективний метод. Працює з мисленням, поведінкою, емоціями, тілом. Існують різні напрями:

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Формує та посилює критичне мислення та освоєння важливих навичок, що підвищують самоконтроль та саморегуляцію.
• Психодинамічна (психоаналітична) терапія. Працює з глибинними причинами травми. Дає змогу зрозуміти несвідомі прояви і відновити внутрішню цілісність.
• Травмофокусована терапія. Допомагає опрацювати саме травматичний досвід — через історію, образи, емоції.
• EMDR-терапія (десенсибілізація і переробка травми за допомогою руху очей)
• Соматично-орієнтована терапія (П. Левін). Допомагає зняти тілесну напругу, яку зберігає тіло після травми.

Фармакотерапія

Іноді, особливо на початку лікування, потрібні медикаменти — щоб знизити тривогу, стабілізувати сон та настрій. Зазвичай це антидепресанти, за потреби — анксіолітики, стабілізатори настрою (лише за призначенням психіатра).

Медикаменти не «виліковують» ПТСР, але створюють умови для того, щоб психотерапія працювала ефективніше.

Психосоціальна підтримка

Лікує комунікація, робота і турбота. Життя серед розуміючих людей — вже терапія.

Людина, яка пережила травму, дуже потребує відчуття безпеки, стабільного середовища, прийняття без осуду, можливості говорити або мовчати — у своєму темпі.

Тому групи підтримки, творчість, активність, волонтерство сприяєть відновленню.

Як психотерапія допомагає при ПТСР?

Травма — це досвід розпаду. Психотерапія — процес збирання себе по частинках.

Після травматичної події людина часто втрачає здатність діяти, мислити, відчувати як раніше. Все стає чужим: світ, тіло, думки, навіть близькі. У когось — апатія, у когось — агресія, у когось — безсоння й паніка. І це нормально для ненормального досвіду.

Психотерапія дає змогу:

• розібратися, що саме сталося і як це вплинуло
• відновити відчуття зв’язку з собою, тілом, іншими людьми
• навчитися розпізнавати тригери і керувати реакціями
• повернути собі почуття впливу і вибору

Особливо цінною є психодинамічна (психоаналітична) терапія, яка працює з цінностями, внутрішніми конфліктами, зруйнованими уявленнями про себе і світ. Тут людина не просто говорить, а будує нову внутрішню історію — зрозумілу, стійку, життєздатну.

Запрошую у терапію

ПТСР — це досвід, що потребує розуміння, уваги і лікування. Це не ознака слабкості, а природна реакція психіки на те, що було надто важким.

Дбати про психічне здоров’я – це нормально, правильно і важливо. Багато людей, які пройшли через психотерапію, змогли не лише повернутися до повноцінного життя, а й віднайти нову стійкість та сенс.

Сьогодні доступна фахова допомога: терапевти, які мають досвід у роботі з травмою; програми підтримки для військових, цивільних, дітей; література, спільноти, навчання.

Якщо відчуваєте потребу в допомозі, звертайтесь. Я сертифікований психотерапевт психоаналітичного напрямку, і готова підтримати вас на цьому шляху.