Готові до змін на краще?
Знайти психологаСиндром Аспергера – це термін, яким іноді позначають один із варіантів розладів аутистичного спектра (РАС).
Таким людям зазвичай складно встановлювати соціальні зв’язки та взаємодіяти з іншими. Вони, як правило, дотримуються чітко встановленого розпорядку, мають обмежене коло інтересів та схильні до стереотипної поведінки – наприклад, можуть часто махати руками або виконувати інші повторювані рухи.
Іноді лікарі називають синдром Аспергера «високофункціональним» типом РАС. Це означає, що його симптоми зазвичай менш виражені порівняно з іншими формами аутизму.
З 2013 року Синдром Аспергера більше не є окремим діагнозом. Його включено до ширшої категорії – розлад аутистичного спектра (РАС). Ця категорія охоплює низку споріднених станів, які мають спільні симптоми: труднощі в соціальній взаємодії, обмежені інтереси, ригідність поведінки тощо.
Проте навіть після офіційної зміни багато людей і фахівців продовжують використовувати термін «синдром Аспергера», особливо в побуті або для уточнення типу функціонування.
Що спричиняє синдром Аспергера?
Точні причини невідомі. Вважається, що до розвитку синдрому залучені генетичні фактори та особливості структури й функціонування мозку.
Що точно – синдром Аспергера не є наслідком виховання чи стилю батьківської поведінки.
Які основні симптоми?
Люди з цим розладом часто говорять незвично – з монотонною або, навпаки, занадто високою інтонацією. Їм важко зчитувати емоції інших людей і реагувати на соціальні сигнали.
Спілкування часто зосереджене або на собі, або на дуже вузькій темі, що їх надмірно захоплює.
Симптоматика значною мірою індивідуальна, але майже завжди стосується емоційної сфери, комунікації та поведінки.
Типові прояви синдрому Аспергера:
- труднощі з підтриманням зорового контакту;
- соціальна незграбність, сором’язливість або неадекватність у соціальних ситуаціях;
- труднощі з реагуванням у діалозі, наприклад, не вміють «підхоплювати» тему чи давати зворотний зв’язок;
- нерозуміння очевидних соціальних сигналів (жестів, натяків, інтонацій);
- складнощі з читанням мови тіла інших людей;
- нерозуміння значення міміки, відсутність емпатичного зчитування емоцій;
- зовні обмежена емоційна експресія, іноді майже до повної її відсутності;
- монотонна або роботизована манера мовлення;
- схильність довго і докладно говорити лише про одну вузьку тему (наприклад, про палеонтологію);
- повторення слів, фраз або рухів (ехолалії, стереотипії);
- виражена прихильність до рутини – навіть незначні зміни можуть викликати сильний стрес;
- потреба в постійності: ті самі страви, ті самі маршрути, ті самі щоденні ритуали.
Хоча специфічних лише «дорослих» симптомів не існує, деякі ознаки частіше виявляються саме в зрілому віці:
- труднощі в побудові й підтримці соціальних зв’язків;
- фізична незграбність, порушення моторної координації;
- добре розвинені вербальні здібності, але часто без урахування контексту чи соціальної доречності;
- нав’язливе захоплення певною темою, що не має гнучкості;
- гіперчутливість до звуків, світла, запахів, дотиків чи текстур.
Перші прояви синдрому Аспергера зазвичай помітні вже в ранньому дитинстві. Діагностика найчастіше відбувається у віці від 5 до 9 років, хоча деякі люди отримують діагноз вже в дорослому житті.
Слід пам’ятати, що всі ці ознаки можуть проявлятися в різній комбінації та з різним ступенем інтенсивності. Наявність кількох із них ще не є підставою для самостійного діагнозу. Для підтвердження розладу потрібна кваліфікована психіатрична або психологічна оцінка з використанням стандартизованих інструментів (наприклад, ADOS-2, ADI-R).
Діагностика у дорослих
На сьогодні не існує окремого діагностичного тесту чи офіційно затверджених критеріїв для діагностики синдрому Аспергера саме у дорослих. Це пов’язано з тим, що порушення зазвичай виявляються ще в дитинстві.
Однак, якщо ви підозрюєте у себе прояви РАС, зверніться до психіатра. Вони можуть самі продіагностувати вас або скерувати до відповідного спеціаліста для глибшої оцінки.
Діагностикою РАС займаються:
- Клінічні та медичні психологи – оцінюють емоційні та поведінкові особливості, проводять психодіагностику.
- Неврологи – спеціалізуються на функціонуванні мозку, виключають органічну патологію.
- Психіатри – діагностують психічні розлади, можуть призначати медикаментозне лікування, мають досвід роботи з мовленнєвими та загальними порушеннями розвитку.
Як відрізнити синдром Аспергера від соціальної тривожності?
Попри те, що люди з обома діагнозами мають труднощі в соціальних ситуаціях, це абсолютно різні розлади – з різною природою, механізмами та клінічними критеріями.
Соціальний тривожний розлад (СТР) характеризується страхом і тривогою перед соціальними взаємодіями або ситуаціями, що потребують виконання (наприклад, публічних виступів). У таких умовах функціонування людини значною мірою обмежується саме рівнем тривожності.
Синдром Аспергера, який нині класифікується як розлад аутистичного спектра (РАС), не передбачає обов’язкової наявності тривоги. Порушення поведінки в соціальних ситуаціях виникає через труднощі в зчитуванні та розумінні соціальних та емоційних сигналів людей.
| Ознака | Синдром Аспергера | Соціальний тривожний розлад |
| Суть порушення | Порушення соціального розуміння, комунікації, емоційної емпатії | Надмірна тривога, страх оцінки в соціальних ситуаціях |
| Соціальні сигнали | Не зчитуються або інтерпретуються неправильно | Добре зчитуються, але викликають тривогу |
| Гумор, натяки | Погано розуміються | Розуміються, але провокують незручність |
| Мотив уникання | Соціальна дезадаптація, а не страх | Страх приниження, осуду |
| Реакція мозку | Активність префронтальної кори під час сприйняття облич | Гіперреактивна мигдалина на соціальні загрози |
| Емоційна чутливість | Часто знижена, неусвідомлена | Висока, гіперболізована |
| Поведінка в соціумі | Незграбна, часто неадекватна ситуації | Нормальна, але уникається через страх |
| Комунікація | Монотонна, формальна, часто однобічна | Страждає через тривожність |
РАС, частиною якого є синдром Аспергера, – це розлад нейророзвитку, що впливає на здатність до соціальної взаємодії через труднощі з розумінням невербальних сигналів і емоцій. СТР – це тривожний розлад, при якому людина розуміє соціальні правила, але уникає взаємодії через страх бути приниженою або відкинутою.
Чим синдром Аспергера відрізняється від інших форм аутизму?
| Характеристика | Синдром Аспергера | Інші форми аутизму (високофункціональний аутизм та класичний аутизм) |
| Затримка мовлення | Відсутня — мовленнєвий розвиток вчасний | Часто — затримка мови до 3 років або більше |
| Вербальні здібності й IQ | Зазвичай нормальні або високі | Можуть бути знижені або варіабельні (IQ <70) |
| Сенсорна чутливість | Часто гіперчутливість до звуку, запаху, дотику | Іноді гіпочутливість або інша сенсорна реакція |
| Координація та моторика | Поширена незграбність, проблеми з моторикою | Різні рівні моторики; не завжди характерні |
| Поява симптомів | Симптоми зазвичай проявляються в пізнішому дитинстві (>4–5 років) | Симптоми помітні раніше (~18 місяців – 3 роки) |
| Когнітивний профіль та мова | Гарний словниковий запас, формальна мова | Частіше – проблеми з вербальним мисленням |
| Соціальні навички | Поведінка активна, але соціально незграбна, дивна | Соціальна взаємодія більш обмежена, частіше — пасивна |
| Загальна структура мозку | Відмінності в структурі мозку порівняно з іншими формами аутизму | Ідентичні чи схожі загальні аутичні патерни |
Останні дослідження демонструють, що синдром Аспергера має особливості не лише в поведінці, але й у генетиці та структурі мозку – відмінні генетичні мережі та особливості нейровізуалізації вказують на його унікальність як субтипу РАС.
У людей із синдромом Аспергера структурні зміни сірої речовини менш виражені, ніж при інших формах аутизму, однак їхня локалізація є специфічною. Це свідчить про відмінні нейробіологічні механізми, навіть якщо обидва стани належать до одного діагностичного спектра.
Це відкриття має важливі клінічні наслідки: воно дозволяє точніше індивідуалізувати підтримку, підбираючи втручання відповідно до генетичного профілю та пов’язаних психічних або поведінкових станів.
Як правильно спілкуватися з людиною з синдромом Аспергера?
Пам’ятайте, що людина з синдромом Аспергера не дефектна, а інакша. Її спосіб мислення також може бути глибоким, послідовним, аналітичним та дещо нестандартним.
Якщо дати їй безпечне, зрозуміле середовище, то взаєморозуміння цілком можливе, а іноді буде навіть глибшим, ніж здається на перший погляд.
Будьте більш конкретними
Оточуючим слід бути більш чіткими та конкретними та уникати непрямих формулювань, натяків, метафор та сарказму, бо вони можуть бути сприйняті буквально.
Фрази на кшталт «Тут і так все зрозуміло» або «Ну ти ж дорослий» можуть викликати розгубленість або тривогу в людини с синдромом Аспергера.
Краще сказати їй свої зауваження чи побажання прямо, у стилі: «Я засмучений, тому що…», «Мені хотілося б, щоб ти зробив ось це…».
Подбайте про передбачуваність і структуру
Людям з РАС дуже потрібна структура та передбачуваність. Раптові зміни в розкладі чи оточуючому просторі можуть викликати в них чималий дистрес.
Тому повідомляти про будь-які зміни слід заздалегідь. Якщо є якийсь план, то слід викладати його послідовно: коли, де, з ким, о котрій годині, скільки часу це займе.
Не знецінюйте
Люди з «Аспергером» часто мають інтенсивні, вузькі захоплення – мінерали, певні історичні періоди, астрономія. Їх не слід знецінювати словами «Кого це може зацікавити?» чи «Це дуже дивно».
Такі інтереси для людини є джерелом самовираження та формою емоційної регуляції.
Запитайте напряму
Памятайте, що труднощі з емоційною експресією не означають байдужості. Людина може не демонструвати емоції звичним чином (мімікою, інтонацією), але це не означає, що вона нічому не співчуває або не піклується.
Замість того, щоб інтерпретувати емоції інтуїтивно, краще питайте напряму: «Тобі зараз сумно? Хочеш, щоб я просто був поруч чи поговорив з тобою?»
Для того, щоб підтримати контакт, варто задавати конкретні запитання. Наприклад: «Тобі це подобається чи ні?», «Що тобі зараз зручно?», «Хочеш, щоб я допомогла тобі з цим?».
Поважайте межі та сенсорну гіперчутливість
Деякі люди з «Аспергером» мають сенсорну гіперчутливість до шуму, світла, запахів, дотику.
Не торкайтесь їх раптово, без дозволу. Не змушуйте бути в багатолюдних, галасливих місцях. Це може викликати дистрес.
Утримайтеся від прохань «бути як усі»
Трохи познайомившись, не вимагайте від людей з РАС «нормальної» поведінки. Не варто казати: «Ти ж виглядаєш нормально», «Поводься як усі».
Це токсична нормалізація, що призводить лише до маскування та виснаження.
Поважайте паузи в розмові
Вони потрібні їй для обробки інформації. Та залишайте простір для усамітнення (не тисніть, якщо вона чи він хоче побути наодинці).
«Відстороненість» – це не грубість для людини з РАС, а спосіб справлятись зі стресом. Пам’ятайте це.
Також буде добре підтримати її улюблену тему та виявити в ній зацікавленість. Не перебивайте людину – це в неї така форма саморегуляції та задоволення.
Комплексний підхід до підтримки
Дуже часто допомога при розладах аутистичного спектра потребує мультидисциплінарної команди. Це означає, що для повноцінної підтримки доросла людина може одночасно працювати з кількома спеціалістами: логопедом, психотерапевтом, поведінковим терапевтом, сенсорним терапевтом тощо.
Якісна рання діагностика й підтримка істотно покращують адаптацію людини з РАС у суспільстві та її життєвий добробут.
Синдром Аспергера вимагає індивідуального підходу: не існує універсального методу, який підходить усім. Лікар або мультидисциплінарна команда можуть запропонувати різні типи втручань, комбінуючи їх залежно від потреб конкретної людини.
Основні методи терапії
Тренінг соціальних навичок
Індивідуально або в групах терапевт навчає дорослого ефективно взаємодіяти з іншими, висловлювати емоції, розуміти соціальні межі.
Часто використовуються моделювання ситуацій, рольові ігри та демонстрація «типової» поведінки.
Логопедична (мовленнєво-комунікативна) терапія
Допомагає покращити мовлення та комунікативні навички.
Наприклад, людина вчиться говорити з інтонаційними змінами, а не одноманітним «плоским» тоном, підтримувати діалог, розуміти жести, міміку та зоровий контакт.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)
Цей науково обґрунтований метод допомагає змінити стереотипи мислення, краще контролювати емоції та поведінкові імпульси (наприклад, раптові спалахи, нав’язливі дії чи обговорення однієї теми).
КПТ є особливо ефективною при супутній тривожності, депресивних станах або обсесивно-компульсивних симптомах.
Медикаментозна підтримка
На сьогодні немає препаратів, які «лікують» сам синдром Аспергера або РАС, але медикаменти можуть бути корисні для зменшення супутніх симптомів, таких як тривожні розлади, депресія, імпульсивність чи гіперактивність, емоційна нестабільність.
Для цього лікарем можуть бути призначені:
- селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну – при тривожності та депресії;
- атипові антипсихотики – при дратівливості, імпульсивності;
- психостимулятори – при синдромі дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), якщо він є супутнім.
Медикаментозне лікування завжди має призначатися лікарем-психіатром на основі детальної оцінки, з урахуванням віку та особливостей пацієнта.
Успішна підтримка людини з синдромом Аспергера – це завжди комплексна, довготривала та міждисциплінарна робота, спрямована на адаптацію, розвиток навичок і покращення якості життя. Чим раніше розпочато втручання – тим ефективнішим воно є.
Чи можуть люди з синдромом Аспергера жити повноцінним життям?
Так, при належній підтримці (терапевтичній, освітній, соціальній) такі люди можуть навчитися справлятися з труднощами у спілкуванні, добре адаптуватися в школі, професійному середовищі та будувати стосунки.
Багато з них досягають успіху в житті.
Як може допомогти психолог чи психотерапевт?
Психоосвіта
Психологічна допомога – один із ключових елементів підтримки, що суттєво покращує якість життя, адаптацію та саморегуляцію людини з синдромом Аспергера. І на перший план тут виходить психоосвіта.
Психолог допомагає як самій людині, так і її родині краще розуміти природу розладу. Пояснює, як влаштована соціальна комунікація, чому виникає сенсорна перевантаженість, допомагає розпізнавати власні емоції та потреби.
Розвиток соціальних навичок
Один з найбільш ефективних методів підтримки людини з «високофункціональним» РАС є розвиток соціальних навичок.
Психолог допомагає тренувати розуміння невербальних сигналів (жестів, міміки, інтонацій), навчає навичкам емпатійного слухання, ініціювання і підтримки діалогу, спонукає формулювати уміння встановлення дружніх та романтичних стосунків.
Підтримка при тривозі, депресії, ізоляції
Також людям с синдромом Аспергера може знадобитись допомога у боротьбі з тривожністю, депресивними настроями, обсесивними думками, управлянням власними імпульсами.
Багато таких людей відчувають себе «інакшими», страждають через соціальну ізоляцію, відчувають внутрішній сором через відмінність від «нормальної» поведінки.
Зменшення внутрішньої стигми
Психолог підтримує формування ідентичності без патологізації, допомагає інтегрувати свою нейровідмінність та зменшує внутрішню стигматизацію у людей з синдромом Аспергера.
Адаптація до дорослого життя
Також психолог допомагає дорослим перейти до самостійного життя. Для цього він сприяє розвитку різних навичок – життєвих (планування часу, фінансова грамотність, побут), працевлаштування (проходження співбесіди, комунікація в колективі), самозахисту та асертивності (впевненої у собі поведінки).
Психолог не лікує «Аспергер», а допомагає людині краще зрозуміти себе, адаптуватися до соціуму та жити повноцінно згідно з власними особливостями. Надання підтримки має бути спрямованим не на «усунення симптомів», а – на покращення добробуту, самостійності та якості життя.
Синдром Аспергера – це не діагноз, який потрібно «вилікувати», а інший спосіб сприймати світ. Проте цей спосіб часто супроводжується тривогою, соціальною втомою, відчуттям нерозуміння та самотності. І саме тут психотерапія може стати простором підтримки, прийняття та розвитку.
Запрошую до терапії
У своїй роботі я поєдную клінічну психологію, пропедевтику психіатрії та глибинну психотерапію (КІП), адаптуючи підхід до особливостей кожної людини, з повагою до її нейровідмінності.
Особливу увагу я приділяю розвитку емоційного інтелекту, стабілізації психіки, формуванню самоцінності та автономії.
Запрошую до терапії не тільки дорослих з синдромом Аспергера, а всіх людей, які мають труднощі в емоційній сфері, у спілкуванні, у стосунках, проте не мають чіткого діагнозу.
Якщо ви хочете глибше пізнати себе або знайти нову мову для своїх почуттів, я як клінічний психолог та психотерапевт буду рада супроводжувати вас у цьому процесі. – Анна Желязкова, психотерапевт
Запрошую вас на терапію, якщо ви:
- маєте труднощі у спілкуванні або сенсорній регуляції;
- не розумієте емоції інших або власні;
- хочете зміцнити самооцінку та отримати й внутрішню стабільність.
Я – магістр клінічної психології, маю диплом з відзнакою (спеціалізація: клінічна психологія та реабілітація) та психотерапевт у методі символдрами (КІП) — у процесі сертифікації, понад 460 годин підготовки.
Маю за плечима як приватну практику, так і в державному психоневрологічному диспансері, а також досвід роботи з депресією, тривогою, шизоїдним розладом особистості та шизотиповим розладом.
Метод, який я використовую (КІП), може бути ефективним інструментом глибинної терапії при синдромі Аспергера, якщо він адаптований до потреб людини: є повільний темп, ясні інструкції, акцент на стабілізації, емоційній ідентифікації та тілесному досвіді.
Це не спосіб «виправлення» аутизму, а спосіб створити безпечний простір, де людина з унікальним внутрішнім світом зможе його дослідити та зміцнити своє Я, щоб прожити щасливіше життя, на яке заслуговує кожен. – Анна Желязкова, психотерапевт
