Як допомогти підвищити самооцінку дівчинці-підлітку?

Вітаю. Будь-які теми, які стосуються наших дітей — стан здоров’я, друзі, захоплення, перші почуття, самооцінка — моментально відгукуються в нашому серці, бо ми хочемо бути гарними батьками.

І добре, коли ми пам’ятаємо себе в ці роки, свої переживання. З чимось допомагаємо, від чогось застерігаємо, щось ставимо під сумнів.

І іноді в нас самих настрою немає, бо в дитини щось відбувається, точніше кажучи, життя відбувається.

І якщо ви мама чи тато і читаєте цю статтю, то просто зупиніться і згадайте себе і свою самооцінку в ті часи: як виглядали, з ким дружили, яку музику слухали, як навчалися, як гуляли з друзями, як розмовляли з батьками, кому допомагали, кого зневажали, як почувалися.

Скажіть собі, якими ви були

Безтурботними? Самотніми? Енергійними? Вразливими? Відповідальними? Зворушливими? Злими? Імпульсивними? Мрійливими? Все це в різних пропорціях? Згадали?

А тепер спробуйте розказати собі в тому віці, як ви себе зараз почуваєтеся, ким тепер є, як живете життя, що вдалося здійснити, а що залишилося неможливим, про що мрієте. Подякуйте тому підлітку за себе такого і порадійте разом.

Трохи занурила вас в підліткові спогади, щоб з’явилося співчуття до себе в ті часи та одночасно залишилися дорослі можливості, яких поки що немає в підлітків.

Чому самооцінка у підлітковому віці дівчат така вразлива

Я б сказала, що у людей підліткового віку, але говоримо про дівчат.

Тож чому? І що таке взагалі вразливість?

Я думаю, що ви вже запитали в ChatGPT, читали в літературі, були на майстер-класах або тематичних лекціях.

І всі джерела говорять, що саме в цей період відбуваються гормональні, фізіологічні, поведінкові, ціннісні та ще довгий перелік змін.

Додаємо до цього війну з усіма її наслідками, і неважливо, де знаходиться дитина в Україні чи за її межами. Це все одно впливає.

І підлітки відчувають це на собі протягом деякого часу, курсуючи між дитинством і дорослістю.

І виглядає це приблизно так: зроблять щось нове для себе або, як варіант, відмовляться від нового, пишаються собою.

Оп, щось не виходить або не так виходить, грають в ігри, улюблений мульт передивляються, чипси/печиво з молочком жують.

Попри все це, вони вирішують багато питань:

• як так все це вивчити, щоб і на життя вистачало, на друзів, на те, що подобається,
• як так одягнутися, щоб і гарно, і комфортно,
• з ким сісти в школі, щоб і цікаво було, і допомоги попросити в разі чого,
• і ще ж не забути мамі допомогти прибрати.

І це ми ще не торкалися теми, як обрати університет, майбутню професію і водночас відмовитися від усього іншого, а подобається то багато всього.

Як розмовляти про симпатію, про теплі почуття, про те, щоб вони були взаємними, про неготовність до стосунків.

І багато всього вони роблять вперше без досвіду, тому і є ця чутливість, вразливість, сором, страх як нормальні реакції на нове, на видимість і проявленість.

І тут більше питань про інтенсивність цих переживань

Адже сором’язливість — це коли ти відкриваєшся трохи більше, і тобі подобається, що вийшов і розказав текст.

А сором — це про інтенсивність, коли всі бачать тебе якусь (підставляйте будь-яке слово — слабка, повільна, замріяна, нерішуча, зла, неамбітна, занадто амбітна…) і відчувається, що не приймають.

Тому сором — це регулятор того, щоб ставати більш або менш видимою.

Так само і про страх, який сигналізує про небезпеку і зберігає від неї.

Добре мати страх і сором, що не паралізують, а є гнучкими, щоб діяти. І слово «діяти» тут ключове, бо коли працюють токсичні страх і сором, то виникає невпевненість, порівняння, неможливість вибору і подальшої дії.

Як батьки можуть достатньо і вчасно підтримати доньку?

Ми — батьки — весь час поруч, відчуваємо, бачимо, чуємо і витримуємо.

Зазвичай підлітки кажуть, що їм потрібно. І батьки дають цю підтримку у вигляді об’єктивних речей: гаджети, танці, вокал, малювання, дозвілля… У кожного свій список. І це одна частина.

І є друга частина: обійми без поспіху, сказати, що засумували за донькою, що вона унікальна і неймовірна, добра, талановита, допитлива, цілеспрямована…

«Знаходьте час, щоб разом порадіти, посумувати, побути незадоволеними, подивуватися, позлитися.

Донька буде бачити вас у цих емоціях і зможе впізнавати себе різною і відчувати себе прийнятою без сорому і страху», — Рубан Інна, психологиня.

Неідеальні батьки, але стабільна опора

І зараз слушний момент по сюжету статті, щоб висвітлити помилки, які можуть погіршити ситуацію з вразливою самооцінкою. Та ми з вами підемо протилежним шляхом. Чому? Бо всі помиляються.

Батьківство — це теж те, чому вчимося вже ми, батьки, і тут без промахів ніяк.

Впевнена, що ви турбуєтеся про сон (хоч підліткам його потрібно менше, але він потрібен і важливий), їжу, одяг, кімнату як окремий простір.

Підліткам важливо знати, що це мій дім, моя кімната, холодильник з їжею, приготованою для неї, її домашні обов’язки. Щось своє, рідне, незмінне. Знову ж таки, прості речі надзвичайно важливі.

І розмови… Багато розмов з донькою про її друзів, вчителів, книжки, ігри, косметику, секс, як обрати подарунок другу на день народження, чим відрізняються університети, яка атмосфера у кожного, як прикрасити клас до свята, що приготувати на ярмарок, чому не подобається вчитися…

І так, це її життя. Будьте впевнені, що вона хоче жити його цікаво, яскраво, радісно, а коли вона ділиться з вами, вона впізнає себе за вашими фразами, посмішками, блиском в очах.

І ви точно є тією людиною, яка бачила її у різних станах і приймала такою.

Як може допомогти психотерапія підлітку

Якщо ви мама та/або тато вже розмірковуєте про психотерапію для себе або дитини, то це гарний крок.

Психотерапія завжди про додатковий ресурс, про огляд поза вашою сімейною системою, про розуміння емоцій, для чого вони потрібні, про пошук інших виходів.

Чим конкретно може допомогти дівчині-підлітку?

• Навчити розуміти свої емоції, бо часто їх багато водночас і протилежних, витримувати їх,
• Сприймати свою несхожість,
• Цінувати дружбу, взаємність,
• Говорити «Ні», коли щось не відповідає твоїм цінностям,
• Екологічно злитися,
• Шукати те, що цікавить і йти за цими вподобаннями,
• Відстоювати свої права, але й про обов’язки пам’ятати.

Кому звертатися до психотерапевта — батькам чи підлітку?

Все просто — кому треба, той і звертається.

Це питання більше ставиться для того, щоб батьки розуміли, що в стосунках завжди двоє (батьки й підліток, який поки що залежить від батьків і від того, що вони забезпечують).

Якщо просто пояснювати, то можна навчити людину давати яблуко, але з іншого боку хтось має взяти це яблуко.

Запрошую на консультацію

Що ж, будемо завершувати.

Буду дуже рада, якщо ви знайдете в цій статті саме те, що потрібно вам, вашим стосункам з підлітком, вашій і доньчиній самооцінці.

За бажанням — звертайтеся за допомогою. Буду рада вам.