Дефіцитарний нарцисизм — той, що маскується під скромність і сумнів у собі

Коли люди чують слово «нарцисизм», найчастіше вони уявляють людину, яка постійно говорить про себе, демонструє зверхність, прагне уваги та переконана у власній винятковості.

В популярній культурі образ нарциса зазвичай пов’язаний із самозакоханістю, демонстративністю та відсутністю емпатії, проте у психології існує інша форма нарцисизму, яка виглядає майже протилежно.

Йдеться про так званий дефіцитарний нарцисизм, адже такі люди не здаються самовпевненими чи самозакоханими.

Навпаки, вони можуть виглядати скромними, невпевненими у собі, дуже чутливими до критики та схильними сумніватися у власній цінності.

Тому дефіцитарний нарцисизм часто залишається непоміченим, оскільки людину можуть сприймати як надто самокритичну, тривожну або просто з низькою самооцінкою.

Проте за цими переживаннями нерідко стоїть складніша психологічна структура, пов’язана з крихким відчуттям власної цінності та постійною потребою у зовнішньому підтвердженні.

Що таке дефіцитарний нарцисизм

Нарцисизм розглядають не лише як розлад особистості, який є діагнозом психіатрії, а і як тип організації особистості, про що, зокрема, багато пише психотерапевтка Ненсі Маквільямс.

Нарцисизм досліджує та описує багато психотерапевтів, тому ми багато знаємо про грандіозний нарцисизм, опис якого відомий майже всім, але є ще і дефіцитарний нарцисизм, він же «вразливий».

Його центральною темою є нестабільне відчуття власної цінності, коли людина ніби постійно намагається переконатися, що вона достатньо хороша, достатньо компетентна і достатньо значуща.

На відміну від грандіозного нарцисизму, де людина демонструє свою перевагу, дефіцитарний нарцисизм проявляється через сумніви у собі, сором і постійне внутрішнє порівняння з іншими.

Джерело проблеми залишається тим самим.

Це крихка самооцінка, яка сильно залежить від реакцій оточення, тому людина з дефіцитарним нарцисизмом може виглядати дуже самокритичною, скромною або навіть невпевненою, але внутрішньо вона може бути дуже зосередженою на тому, як її сприймають інші люди.

І її думки часто обертаються навколо запитань:

• Чи достатньо я хороша?
• Чи мене поважають?
• Чи не виглядаю я недостатньо компетентною?

Зрештою це створює постійне внутрішнє напруження, пов’язане з необхідністю підтримувати власну самооцінку.

Ознаки дефіцитарного нарцисизму

Одна з найбільш характерних рис — це перфекціонізм.

Людина може відчувати, що не має права на помилку, і будь-яка невдача сприймається не просто як досвід, а як доказ власної неспроможності, через що з’являється сильний страх помилитися або зробити щось недостатньо добре.

Парадокс полягає в тому, що одночасно існує і сильне бажання досягати результатів, і страх діяти, тому людина може мати багато ідей, планів або потенціалу, але довго відкладати початок нових справ через побоювання, що результат не буде ідеальним.

Ще одна поширена риса це знецінення власних досягнень, коли навіть після реальних успіхів людина може пояснювати їх випадковістю або занижувати значення свого результату.

Наприклад казати собі, що це не така вже й велика справа або що будь-хто міг би зробити так само.

Таке знецінення часто працює як психологічний захист, адже якщо щось не має великої цінності, то й можливе розчарування здається менш болючим.

Ще одна характерна особливість — сильна залежність від оцінки інших людей, через що людина може дуже уважно відстежувати реакції оточення, намагатися відповідати очікуванням і уникати ситуацій, де її можуть критикувати або не схвалити.

Саме тому іноді формується схильність догоджати іншим та ставити їхні потреби вище за власні, тоді як зовнішнє схвалення допомагає на деякий час стабілізувати внутрішнє відчуття цінності.

Дефіцитарний нарцисизм також часто супроводжується емоційними гойдалками, коли людина періодично може відчувати впевненість у собі та навіть думати, що здатна досягти великих цілей, але після критики або невдачі цей стан різко змінюється на відчуття сорому, меншовартості або внутрішньої порожнечі.

У внутрішньому світі таких людей часто дуже активний внутрішній критик — голос, який постійно оцінює, порівнює і нагадує про недосконалість. Він може звучати як внутрішнє відтворення батьківських або авторитетних голосів з дитинства.

Ще одна важлива ознака — це жорстокість до себе, коли людина може не дозволяти собі відпочинок, ігнорувати власні потреби та вимагати від себе більше, ніж від інших.

Як дефіцитарний нарцисизм проявляється у стосунках

У близьких стосунках дефіцитарний нарцисизм може проявлятися через сильну чутливість до оцінки партнера, коли навіть нейтральні або незначні зауваження переживаються як глибока критика або відкидання, що викликає сильні емоційні реакції, такі як сором, образу, відчуття власної нікчемності;

Інколи такі люди можуть дуже потребувати близькості та підтвердження любові, але водночас боятися бути по-справжньому відкритими, адже усередині існує страх, що партнер рано чи пізно побачить їхню «справжню» недосконалість, що створює складну динаміку одночасного прагнення до близькості та страху викриття.

Ще одна особливість полягає у тому, що людина може бути надзвичайно чутливою до змін у ставленні партнера, коли невелика дистанція, зайнятість або відсутність уваги переживаються як доказ того, що її більше не цінують або не люблять.

Через що у стосунках виникає постійне напруження, пов’язане з необхідністю отримувати підтвердження власної значущості.

Чим дефіцитарний нарцисизм відрізняється від грандіозного

На перший погляд, дефіцитарний і грандіозний нарцисизм виглядають як протилежності.

Люди з грандіозним нарцисизмом можуть демонструвати впевненість, прагнення до уваги та переконаність у власній особливості, часто відкрито заявляючи про свої досягнення, тоді як дефіцитарний нарцисизм виглядає значно тихіше, характеризуючись більшою кількістю сумнівів у собі, сорому і самокритики.

Проте психологічна основа обох варіантів дуже схожа, бо в центрі знаходиться нестабільна самооцінка, яка сильно залежить від зовнішнього підтвердження, і різниця полягає лише у способі захисту від внутрішньої вразливості.

У грандіозному варіанті людина намагається захиститися через відчуття переваги, тоді як у дефіцитарному робить це через самокритику, уникання і зниження власних очікувань.

Чому таких людей часто не сприймають як нарцисичних

Одна з причин полягає у тому, що дефіцитарний нарцисизм не відповідає популярному образу нарциса, адже такі люди можуть виглядати скромними, чуйними або навіть надто самокритичними, і вони рідко відкрито демонструють грандіозність або потребу у захопленні.

Проте внутрішній світ таких людей може бути дуже сильно зосереджений на темі власної цінності, і багато думок і переживань обертаються навколо того, як їх оцінюють інші, через що дефіцитарний нарцисизм іноді помилково сприймають як просто низьку самооцінку або підвищену тривожність.

Як психотерапія працює з дефіцитарним нарцисизмом

У психотерапії робота з дефіцитарним нарцисизмом зазвичай спрямована на формування більш стабільного відчуття власної цінності.

Важливою частиною цього процесу стає поступове усвідомлення внутрішнього критика та тих переконань про себе, які сформувалися ще у ранньому досвіді.

При цьому терапія допомагає людині навчитися відрізняти реалістичну оцінку себе від автоматичних самокритичних думок.

З часом з’являється здатність помічати власні досягнення, визнавати свої потреби та дозволяти собі бути недосконалим. Це все про формування більш стабільної самооцінки, яка менше залежить від зовнішнього схвалення.

Хоча це поступовий процес, він допомагає зменшити внутрішню напругу та робить стосунки з собою і з іншими людьми більш спокійними та реалістичними.

Запрошую на консультацію

«Дефіцитарний нарцисизм — це не вирок і не діагноз, а певний спосіб переживати себе і світ, який часто формується у дитинстві.

Багато людей з таким досвідом мають сильні сторони. Вони можуть бути дуже чутливими до інших людей, відповідальними, цілеспрямованими та здатними до міцних стосунків, проте внутрішній сором, самокритика і нестабільна самооцінка можуть сильно ускладнювати життя», — Екер Вікторія, психологиня.

У своїй практиці я працюю з людьми, які відчувають постійні сумніви у власній цінності, мають сильного внутрішнього критика, страх помилок або залежність від оцінки інших.

Моя робота спрямована на те, щоб допомогти людині поступово сформувати стабільніше відчуття себе, навчитися привласнювати власні досягнення, витримувати складні емоції та будувати більш живі та чесні стосунки.

Я працюю з темами самоцінності, сорому, нарцисичної травми та емоційного виснаження.

Я запрошую тебе до роботи, якщо ти хочеш краще зрозуміти себе, свої реакції та внутрішні конфлікти, що впливають на якість твого життя, і прагнеш сформувати більш стабільне відчуття власної цінності та опори.