Мій чоловік мене дратує, нема бажання його підтримувати
Одружені 5 років, чоловіка недавно призвали до армії, він став більш нервовим і злим. Чекає від мене підтримки, а я ображаюсь за те що я сама була з маленькою дитиною поки він працював і жив в іншому місті, хоча мав можливість переїхати до нас або забрати до себе. Тепер він розповідає які ми для нього найрідніші і як він хоче бути поруч, мене це дратує. Іжджу до нього кожну неділю, бачимось але дуже сваримось. Чоловік пише добрі слова а приходить майже завжди в злому настрої Я зараз одна з трирічною дитиною і не маю сил і бажання постійно його жаліти і вислуховувати його істерики. Хочеться зберегти родину
Ответы
9Здравствуйте, Наталья!
Думаю, вам с мужем лучше как-то совместно разобраться, какие у вас отношения - любовь или война? Вы оба должны сделать выводы и принять решение. Если это любовь, то она, как правило, без претензий и условий. Потому, их нужно осознанно исключить из отношений и признать это как принцип общения! Если это война - нужно делать выводы и принимать решение. Если это какие-то семейно-договорные отношения - значит нужно определиться в договоре о том, как можно поступать, а как нельзя, чтобы не портить друг другу жизнь...
Я понимаю, что это очень сложно, но для того и существует психология, чтобы учить людей себя правильно друг с другом вести!
Каждый может совершать ошибки, но и может учиться на них, или менять себя, чтобы ошибок больше не делать. Всё дело в желании!
Думаю вам вместе будет полезно послушать вот это: https://youtu.be/iLB3ORdEUoE
А как менять свои привычки - если, конечно, есть ум и желание - этому психолог может научить и помочь!
Для полного понимания и осознания проблем и заблуждений, рекомендую послушать это: https://youtu.be/T8hD4gFth7k
Конечно, всё это может показаться сложным, но отношения, порою, гораздо сложнее чем любая профессия. А нас этому не учат - потому нужно учиться самостоятельно, часто, много лет и на собственных ошибках.
В любом случае - успехов Вам и взаимопонимания!
Доброго дня 🤍 Наталія
У вашій історії багато виснаження, образи й напруги. У таких умовах природно, що підтримка «не вмикається» — коли самій боляче й важко.
З цим можна працювати: м’яко розібрати образу, відновити контакт у парі й знайти спосіб зберегти родину без самопожертви.
Я працюю з такими запитами в гштальт-підході з парами та сім’ями військових. Якщо відгукується — напишіть мені в особисті, підберемо час
https://www.qui.help/blog/psykholoh-dlia-druzhyn-vijskovykh/?fbclid=PAZnRzaAQKyOFleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZA8xMjQwMjQ1NzQyODc0MTQAAafQ_NqcpRj-xoWqtASUs64eDqypCkyPo59OrcOrLGph8Id458ShJIbxKN24zA_aem_gx83VuluXQ4afvUawGCtcw
Жива і чесна історія. І в ній багато болю з обох сторін.
Ви зараз не «погана дружина». Ви виснажена жінка, яка довгий час була сама з маленькою дитиною, без достатньої підтримки. Образа не з’явилась вчора. Вона накопичувалась роками.
І тепер ситуація ніби перевернулась:
раніше ви були одна — тепер він один.
Раніше вам не вистачало його — тепер йому не вистачає вас.
Це нормально, що дратує. Бо тепер від вас очікують підтримки, а ви самі не відчуваєте, що вас підтримали тоді.
Родина зберігається не через жертву. А через двох дорослих, які визнають свій біль.
Зараз у вас складний період. І тут дуже легко або накопичити ще більше взаємних ран, або почати новий рівень близькості — через чесність.
Якщо відчуваєте, що самі застрягли в образі і не розумієте, як говорити так, щоб вас почули — це можна розібрати глибше. На консультації ми б змогли: – розкласти вашу образу по поличках, відділити минуле від теперішнього, сформулювати безпечний формат розмови.
Зрозуміти, чи є у вас ресурс на ці стосунки. Запрошую)
Доброго вечора! Пишіть мені, працюю з такими запросами.
Наталія, чую ваш запит і ваш біль. Схоже у кожного з вас в парі є свої очікування один від одного. Запрошую в терапію аби розглянути ближче і детальніше і що ви один від одного очікуєте, помітимо можливості і обмеження пари, знайдемо спільні точки дотику в стосунках. Запрошую. Маю додатку спеціалізацію в темі консультуввння пар і сімей, а також неабияку цікавість до подібних запитів.
Вітаю. Ваша ситуація — це не просто криза у стосунках, а крайній ступінь вашого спільного виснаження. Ви намагаєтеся знайти сили для підтримки чоловіка, хоча ваші власні ресурси давно на нулі, і від цього старі образи лише загострюють біль. Те, що вас дратують його слова про кохання, абсолютно закономірно: це викликано гострим дисонансом між тим, що він говорить, та відсутністю реальних вчинків, які могли б вам допомогти.
Повертаючись до вас, ваш чоловік скидає напругу і зривається, оскільки сам не може впоратися з її надлишком. Але найнебезпечніше зараз — довести себе до такого вигорання, за якого єдиним способом отримати спокій стане розлучення.
Ось кілька кроків, які вже допомагали в подібних ситуаціях. Щоб зберегти сім'ю, зараз потрібні конкретні й зрозумілі дії. Почніть з того, щоб трохи збільшити дистанцію. Якщо ваші недільні зустрічі перетворилися на низку сварок, вони не відновлюють вас, а тільки виснажують. Скоротіть частоту зустрічей до однієї раз на два-три тижні. Станьте трохи більш «черствою» і не намагайтеся виступати нескінченним джерелом розради. Коли він зривається, сухо окреслюйте межу: «Я розумію, що тобі важко, але в такому тоні я розмову не продовжуватиму». Це не зрада, а захист, якого гостро потребує ваша психіка. Крім того, переведіть спілкування в практичну площину: замість з'ясування стосунків обговорюйте конкретні справи, в яких він може допомогти дистанційно — фінанси, замовлення, допомога близьких.
Ваша сім'я збережеться не через вашу самопожертву, а через збереження балансу. Коли ви повернете собі право на дистанцію та власні кордони, у вас обох з'явиться шанс знайти адекватну рівновагу. Якщо ж ви відчуєте, що ваша криза посилюється, запрошую вас на консультацію — онлайн або офлайн у Харкові.
Наталіє, у вашому повідомленні відчувається багато втоми і накопиченої образи. Те, що у вас зараз немає сил постійно підтримувати чоловіка, не означає, що ви байдужі чи не хочете зберегти родину. Часто це означає лише те, що ви довгий час справляєтесь майже самі і ресурс просто виснажується.
Схоже, що всередині залишився біль за той період, коли ви були самі з маленькою дитиною, і вам тоді теж дуже бракувало підтримки. Тому зараз його слова про те, що ви найрідніші і як він хоче бути поруч, можуть викликати не тепло, а роздратування - ніби це звучить запізно. Це природна реакція, коли старі образи не прожиті і не проговорені.
Водночас ви зараз теж у складних умовах: ви фактично самі з трирічною дитиною, і вам теж потрібна підтримка. Коли обом важко одночасно, часто виникає замкнене коло - він чекає підтримки від вас, а вам самій її бракує, тому з’являються сварки і взаємне напруження.
Те, що ви пишете "хочеться зберегти родину", дуже важливо. Це означає, що зв'язок між вами є, навіть попри втому і роздратування.
Можливо, зараз найважливіше - не змушувати себе більше підтримувати, ніж ви можете, а спробувати обережно говорити про свою втому і образу без звинувачень. Часто саме непроговорені почуття найбільше віддаляють людей.
Якщо відчуєте, що хочеться розібратися глибше - запрошую на консультацію. Я психолог-сексолог, працюю з сімейними стосунками і ситуаціями, коли партнери переживають складні періоди окремо. Іноді кілька розмов допомагають знайти більш спокійний спосіб підтримувати одне одного і не втрачати близькість. Ви не байдужі - ви просто дуже втомилися. 💛
Ви зараз у дуже складному місці: з одного боку — його служба і потреба в підтримці, з іншого — ваш непрожитий біль і виснаження з маленькою дитиною. У такому стані постійно «тримати» ще й чоловіка — майже неможливо.
З цим можна працювати: розібрати образу, знизити напругу і зрозуміти, як зберегти родину без самопожертви.
Запрошую вас на консультацію (онлайн або очно в Києві). Напишіть, будь ласка, і я запропоную найближчий вільний час.
Ви знаходитесь зараз в сітківці подвійного вигорання, де ваші болі з минулого зіткнулися з його стресом від війни. Ви обидва відчуваєте себе покинутими: ви — тоді, коли були одна з дитиною, він — зараз, у небезпеці.
Ваш чоловік зараз у стані гострого стресу, де армія — це агресивне середовище. Його злість — це не на вас, а на обставини, на те середовище, де він знаходиться. І саме цій стан він приносить на зустріч, бо з вами відчуває себе в безпеці. Бо само тут можно бути собою справжнім (чого не завжди можно зробити в армії).
Ви оба втомлені. Просто кожний по своєму.
Що можно зробити в цій ситуації:
Перестати очікувати від зустрічей "ідеальної картинки". У вас у обох є якісь дуже гарним очікування від зустрічей, але вони не виправдовуються. Тому, що по факту на зустріч приходять 2 дуже втомлених людини. Краще взагалі убирати очікування, в просто бути - тут і зараз. Спробуйте меньше спілкуватись про минуле, в зосередитися на цьому моменті зустрічі.
Тримайте свої кордони і замінить формат спілкування. Ви не зобов'язані його постійно вислуховувати. Якщо ви відчуваєте, що у вас нема на це сил і бажання, скажіть йому про це . Можете порадити йому звернулися до психотерапевта, щоб йому стало легше. Якщо він починає злитись — м’яко дистанціюйтесь: «Я люблю тебе, але я не можу розмовляти, коли ти так зі мною поводишся». Іноді підтримка - це просто побути поруч, помовчати, обійняти, погратись з дитиной.
В найголовніше - турбуватись про себе і власний ресурс. Були одною в 3х літкою - це складно і виснажливо. Вам обов'язково потрібно дбати про себе і поповнювати власний ресурс. Ваша роздратовані тут каже про ваше виснаження. В такому стані просто неможливо когось ще підтримати.
І ще я думаю, що в вас накопичилось багато образи на чоловіка. Було добре це признати перед собою і якщо відчуваєте потребу, то опрацювати це во власний терапії.
Бажаю вам успіхів. ❤️