Страх заводити нові стосунки
Вітаю. Після завершення тривалих стосунків (це був болючий розрив для мене) десь 5 місяців тому, я розумію, що не хочу розглядати нові стосунки, бо боюся, що історія знову закінчиться і просто не маю сил починати все спочатку. Оця думка, що треба знову ходити на побачення, знову розповідати свою біографію і воазливості, жартувати, намагатися сподобатися, звикати до чиїхось звичок викликає в мене нудоту, а не метеликів у животі.
Мені 25, а я почуваюсь втомленою, як ніби мені 50. Це нормально, що я сприймаю нові стосунки не як пригоду, а як ще одну важку роботу, на яку в мене просто немає ресурсу? Чи це просто я ще не готова?
Вдячна за будь-яку відповідь!
Лучший ответ
Будь який розрив стосунків наша психіка переживає як втрату, коли ж нас залишають і закінчення стосунків відбувається з ініціативи партнера, сюди додається сильний стан покинутості і це може вдарити по самооцінці. Кожна людина по-своєму переживає втрату. Комусь достатньо 6 місяців, для когось має пройти не менше року. В будь якому випадку, робота психіки по горюванню (робота трауру) за втраченим має запуститись, пройти і завершитись. Коли психіка цю важливу роботу трауру за втраченим робить, наступає прийняття і вивільнюється психічна енергія, яка наче раніше покинула Вас, і десь так воно і є, адже в стосунках ми інвестуємо людину своєю психічною енергією, стосунки з нею, і нам потрібен час щоб ці психічні інвестиції відібрати. Коли прийняття як фінальна стадія роботи трауру/горювання за втраченим відбувається, психічна енергія вивільняється і Ви стаєте готові до нових стосунків, навіть якщо це роман із собою ) Саме важливе щоб робота горювання проходила, щоб Ви проживали горе за втраченим. Оскільки провал роботи горювання за втраченим часто стає депресією. При депресії взагалі нічого не хочеться. Не те що на побачення ходити. Бережіть себе.
Ответы
7Вітаю! Якщо ви не готові до стосунків, то не готові. Це ок. Ще потрібно відгорювати втрату цих стосунків, які завершилися. І обов'язково завершити всередині себе, зрозуміти що було не так. Коли ви якісно розберетеся (краще з психотерапевтом) з цим досвідом, то страх перед новими стосунками піде сам собою. Незавершеність процесів всередені не дає новому досвіду статися.
Мої вітання!
Це абсолютно нормально — відчувати цілий спектр почуттів після завершення важливих стосунків.
Насамперед хочу сказати, що те, що ви зараз переживаєте — це про втрату. Коли стосунки закінчуються, ми втрачаємо не лише людину, а й частину надій, спільних планів, відчуття стабільності.
Я чую, що цей розрив був болючим, і можу уявити, наскільки непросто вам зараз.
Це справді складний етап, який вимагає багато внутрішніх сил і терпіння до себе.
Не знаю всіх деталей, але якщо спиратися на теорію горювання Елізабет Кюблер-Росс, будь-яке завершення — розрив, переїзд чи навіть зміна життєвого етапу — проходить через кілька стадій: спочатку шок і заперечення, потім торг, гнів, смуток, а далі — поступове прийняття.
Можливо, зараз вам найближчий саме той період, коли відчувається смуток, порожнеча й втома, коли думка про нові стосунки здається не натхненням, а ще одним важким завданням. І це — не про слабкість. Це про живу, справжню людину, яка проживає втрату.
Цей біль не варто відкидати — його можна прожити з ніжністю і турботою до себе. Бо саме через проживання з’являється новий доступ до радості, легкості й довіри до життя.
Іноді після болючого досвіду ми ставимо ніби внутрішню паузу, щоб краще почути себе, зрозуміти, що для нас тепер означають безпека, ніжність, близькість.
Сподіваюсь, мої слова допомогли вам відчути трохи більше розуміння й тепла всередині.
Якщо ви відчуваєте, що зараз саме час потурбуватися про себе, розібратися глибше у своїх почуттях і поступово знайти внутрішню рівновагу — мої двері відкриті.
Можемо разом дослідити, як крок за кроком перейти від болю до прийняття.
З повагою,
Ірина Таран
Клінічний психолог, психотерапевт
з додатковою кваліфікацією нейропсихолога.
Після болючого розриву психіка часто вмикає режим “я більше не маю сил вкладатися”. Тому думка про нові знайомства, побачення, “знову розповідати про себе”, відкриватися і звикати — може викликати не метеликів, а втому й навіть огиду. Це не “з вами щось не так”, це захист і виснаження.
Те, що вам 25, а відчуття “наче 50”, зазвичай означає не вік, а пережиту втрату і перевантаження нервової системи.
Ймовірно, ви ще не готові — і це здорово, що ви це відчуваєте. Зараз важливіше відновити ресурс і опору на себе, а не змушувати себе “йти в стосунки, бо треба”.
Якщо хочете, з цим добре працювати в терапії: м’яко прожити розрив, повернути відчуття безпеки і зрозуміти, що саме вас виснажило та як виходити з цього без тиску на себе.
Можливо ці питання вам допоможуть
• Що зі мною зробив той розрив?
• Яку частину себе я там втратила або перевантажила?
• Чого я зараз насправді хочу — близькості чи спокою?
• І що допоможе мені повернути відчуття життя, а не ще одного іспиту?
Вітаю. Для пошуку та початку нових стосунків дуже нормальним є почуття тривоги, ніяковості в супроводі інтересу та збудження. З вашого опису мені відгукається що неприємні почуття у зв'язку з процесом побудови нового знаймоства набагато сильніше ніж інтерес. Також цікаво що це сприймається як "необхідність бути якоюсь", нібито буду собою та спонтанною це недостатньо.
В роботі з психологом можна було би дослідити саме процес початку нового та знайомств.
Наскільки останній досвід розставання вплинув важко сказати, бо інколи люди одразу "вскакують" в нові стосунки а інколи довго не хочеться ніяких нових стосунків (бо відбувається процес асиміліції досвіду (горювання) як вже писали інші колеги)
Точно не треба робити над собою насилля та змушувати себе робити те що не хочеться.
Вітаю, авторе. Співчуваю вашому стану і почуттям, а також вашій втраті. За тими відчуттями які ви описуєте, я помічаю не до кінця прожите і відпущене розставання. Цікаво, як вам самій іти в нові стосунки коли на них не зявляєтсья енергія, а навіть навпаки - відраза? Я б вам пропонувала спершу попрацювати в терапії з асиміляцією розставання - що було хорошого в тих стосунках, а що ні, що б ви хотіли повторити в наступних стосунках а що точно ні, чомусь подякувати а на щось позлитись. Така робота допоможе вам багато усвідомити про себе а також поставити крапку. Це відновить ваші ресурси і бажання будувати нові стосунки. Ваш стан - не назавжди, але важливо з ним працювати. Запрошую.
Будь який розрив стосунків наша психіка переживає як втрату, коли ж нас залишають і закінчення стосунків відбувається з ініціативи партнера, сюди додається сильний стан покинутості і це може вдарити по самооцінці. Кожна людина по-своєму переживає втрату. Комусь достатньо 6 місяців, для когось має пройти не менше року. В будь якому випадку, робота психіки по горюванню (робота трауру) за втраченим має запуститись, пройти і завершитись. Коли психіка цю важливу роботу трауру за втраченим робить, наступає прийняття і вивільнюється психічна енергія, яка наче раніше покинула Вас, і десь так воно і є, адже в стосунках ми інвестуємо людину своєю психічною енергією, стосунки з нею, і нам потрібен час щоб ці психічні інвестиції відібрати. Коли прийняття як фінальна стадія роботи трауру/горювання за втраченим відбувається, психічна енергія вивільняється і Ви стаєте готові до нових стосунків, навіть якщо це роман із собою ) Саме важливе щоб робота горювання проходила, щоб Ви проживали горе за втраченим. Оскільки провал роботи горювання за втраченим часто стає депресією. При депресії взагалі нічого не хочеться. Не те що на побачення ходити. Бережіть себе.
Відповідь здається вже є в самих ваших питаннях.
Описуєте виснажений стан, та власне все ще процес горювання. Бо розставання це втрата.
Немає чітких меж, «коли ви маєте бути готовою» – типу 3 місяці, чи 5 місяців, чи рік. Для кожного з нас процес горювання особистий та унікальний.
Те, що ви боїтеся що історія повториться схоже на те, що наразі у фокусі розставання.
Згадайте як ви раніше ходили на побачення. Зазвичай кращі результати у побачень тоді, коли йдеш на них з цікавістю.