У мене була ситуація з подругою: я купила їжу/вино ( хоча за вино сказала що колеги хз нащо) за свої гроші, бо думала, що ми домовились. Але вони сказали мені дуже пізно, вже коли я мала йти на автобус, і фактично поставили перед фактом, що уже всьо не треба бо її баба їде і ще що чоловік ногу щось зробив, окей за ногу це правда, але що тут я до її сім'ї і як можна в останній момент коли в притик це ж ніби для мене час і мої гроші та не тільки це. “Мене зачепило, що я ніби стараюсь для всіх, витрачаю гроші, а мене не попереджають нормально і потім ще можуть мати претензії. Відчуття, ніби мною користуються.”Після цього у мене тривога і страх: ніби я ‘винна’, навіть якщо розумію головою, що це не так. Внутрішньо я стискаюсь і починаю виправдовуватись.” І до цього я відкрила то вино і вирішила насолодитися але в думках ситуація от напишуть, от будуть мене питати чи щось купиш, а я не та людина яка по сто раз буду бігати за цим . Я хочу навчитись ставити межі: не брати на себе відповідальність за чужу неорганізованість і не відчувати провину за те, що обираю себе.”