Панічні атаки у підлітків: як допомогти дитині впоратися

Батьки підлітків часто стикаються зі видовищем, яке лякає і застає зненацька: дитина раптом блідне, хапається за груди, дихає уривчасто, а очі наповнюються панікою.

Батьки також відчувають розгубленість і не розуміють, що відбувається з дитиною.

Панічна атака — це спалах тривоги, коли мозок кричить «Небезпека!», хоч її немає.

Як психотерапевт у напрямку транзакційного аналізу з 8-річним досвідом роботи з панічними атаками, я розповім вам, шановні батьки, як розпізнати панічну атаку та зрозуміти її причини.

Ви дізнаєтеся, як підтримати дитину крок за кроком, та навчитеся перетворювати страх на впевненість, починаючи з перших секунд.

Як проявляються панічні атаки у підлітків

Панічні атаки лякають раптовістю, але їх легко розпізнати: раптовий спалах страху, що досягає піка за декілька хвилин, з 4+ симптомами (за DSM-5):

Прискорене серцебиття.
Пітливість.
Тремтіння.
Відчуття задишки або задухи.
Відчуття кому в горлі.
Біль або дискомфорт у грудях.
Нудота або дискомфорт у животі.
Запаморочення, нестійкість, легкість у голові або переднепритомний стан.
Озноб або прилив жару.
Парестезії (відчуття оніміння або поколювання).
Дереалізація (відчуття нереальності) або деперсоналізація (відчуття відстороненості від себе).
Страх втратити контроль або «збожеволіти».
Страх смерті.

Ці ознаки з’являються без причини, як у натовпі, так і в стані спокою.

Атаки тривають 5–20 хвилин і минають самі, на відміну від серцевого нападу. У підлітків вони часто виникають у школі чи перед іспитами.

Якщо ви бачите 4 або більше симптомів, дійте негайно.

Типові причини панічних атак у підлітковому віці

Розуміння проявів веде до причин і усвідомлення, чому саме в пубертаті мозок так реагує.

Типові причини:

Гормони,
Регрес у дитячий вік,
Шкільне навантаження,
Страхи перед майбутнім.

Переходячи до підліткового віку, дитина переживає гормональний шторм, що робить мозок гіперчутливим до стресу.

Естроген, тестостерон і кортизол (гормон стресу) коливаються, посилюючи реакції мигдалини — центру страху. Рівень кортизолу може зрости на 200–300 %, провокуючи панічні атаки.

Памела Левін описувала теорію розвитку людини, в якій зазначала, що коли дитина проходить стадію пубертату, вона знову, у психологічному сенсі, повертається на стадію «Бути» (вік від 0 до 6 місяців).

Пубертат викликає емоційну регресію, коли дитина повертається до первинних страхів, залежності від батьків та безпорадності.

У цей період дитина потребує підтримки, турботи та емоційної присутності батьків, як коли вона була зовсім маленькою, хоча перед вами стоїть високий, дужий хлопець чи приваблива дівчина, але емоційно вони зовсім маленькі.

Пубертат — це свого роду криза, яка сприяє виникненню тривоги. Логіка «дорослого» ядра поступається імпульсам, накопичуючи адреналін.

До цього міксу пубертату додається стрес від іспитів, булінгу чи перевантаження: 8+ годин уроків, домашка.

Підготовка до вступу та сам вступ до університету підвищують рівень тривоги, з’являється тиск вибору, розлука з домом, невизначеність, страх не впоратися з новою ідентичністю чи страх сепарації від батьків, недосип, кофеїн, соцмережі.

У моїй практиці батьки часто недооцінюють цей «котел» — гормони + регрес + тиск = спалах.

Тепер, знаючи причини, ви готові діяти під час атаки та розуміти складніші психологічні процеси вашого підлітка.

Що робити під час панічної атаки: поради для батьків

Коли у вашого підлітка починається панічна атака, ви — його надійний рятувальник.

Дійте спокійно, послідовно: спочатку подбайте про безпеку, потім м'яко стабілізуйте стан дитини. Ваша тепла присутність — це найкраща підтримка.

Ось простий покроковий план, адаптований саме для батьків.

Крок 1. Безпека (30 секунд)

Приведіть дитину в тихе, безпечне місце і сядьте поруч. Тримайте контакт та просто скажіть: «Я з тобою, ми разом». Це дає відчуття захисту.

Крок 2. Теплий зоровий контакт

З дозволу дитини, візьміть її за руку та м’яко подивіться в очі. Підлітку важливо відчути: «Я не сам».

Тихо повторюйте: «Я тут з тобою. Ти в повній безпеці. Це панічна атака, вона мине за 5 хвилин, ми впораємося разом».

Крок 3. Спільне дихання

Запропонуйте: «Давай подихаємо разом?» Повільний вдих носом 4 секунди, довгий видих ротом 6 секунд.

Це допомагає перевести нервову систему з режиму тривоги (активація симпатичної нервової системи) у стан спокою та відновлення, за який відповідає парасимпатична нервова система.

Дихайте синхронно — ваша спокійність передається.

Крок 4. Заземлення у реальності

М’яко скажіть: «Давай повернемося в “тут і зараз”. Подивися навколо і порахуй зі мною: 5 речей, які бачиш; 4, до яких торкаєшся; 3, які чуєш; 2, які відчуваєш нюхом; 1, яку відчуваєш на смак».

Це витягує з виру паніки назад у теперішній момент.

Крок 5. Ніжна стабілізація

Дайте льодяник чи жувальну гумку, покладіть вологу серветку на чоло чи зап’ястя.

Просто залишайтеся поруч, тримайте за руку — ваша тепла присутність завершує процес. Скажіть: «Ти молодець, ми впоралися!»

Цей план працює, бо він побудований на довірі між вами та дитиною. Ви не «лікуєте» — ви просто любляче супроводжуєте через шторм.

Що говорити та не говорити підлітку під час панічної атаки?

Коли панічна атака на піку, ваші слова стають ковдрою, що м’яко зігріває дитину теплом, від якого стає спокійніше, бо нервова система заспокоюється. Пам’ятайте про це, шановні батьки.

Говоріть повільно, тихо, з теплотою в голосі, наче розповідаючи казку перед сном, яку, можливо, ви колись читали своїй дитині — це допомагає плавно перейти від страху до спокою.

Ваш спокій передається також на невербальному рівні.

Фрази, що створюють відчуття безпеки

«Я тут з тобою, тримаю твою руку. Ти в повній безпеці. Я люблю тебе. Ти важливий для мене. Ти можеш розслабитися, я підтримаю тебе».
«Це панічна атака і вона мине за 5 хвилин. Давай подихаємо разом? Можливо ти хочеш теплого чаю чи чогось іншого? Тільки скажи мені. Я тут, біля тебе».
«Твоє серце калатає від адреналіну, але ми впораємося. Я поруч, я допоможу тобі».

Фрази, яких краще уникати, бо вони лише підсилюють тривогу

«Заспокойся! Не панікуй!» — це блокує природне розслаблення.
«Чому ти завжди так реагуєш?» — звучить як осуд і посилює сором.
«Подумай про щось приємне» — у паніці мозок просто не чує.
Ваша власна тривога: «О Боже, що з тобою коїться?!» — передає страх.

Часто найкраща підтримка — тепла тиша з присутністю.

Просто тримайте за руку, дихайте поруч, залишайтесь у контакті з дитиною, бо контакт — це велика цінність.

Коли пік минає, ваша дитина відчує полегшення і потребуватиме ніжної турботи для відновлення.

Як допомогти після нападу

Панічна атака скінчилася, але виснаження залишається — як після довгого марафону.

У перші 30 хвилин м’яко обійміть, якщо дитина дозволяє, запропонуйте води чи трав’яний чай. Спитайте: «Як я можу тобі зараз допомогти? Що тобі потрібно?»

Спільний перегляд хорошого сімейного фільму чи прогулянка рукою об руку чудово закріплює відчуття безпеки та повертає до реальності.

Ви — найтепліша підтримка для вашого підлітка. Починаючи з цих кроків, ви вже змінюєте ситуацію на краще.

Коли до психіатра, а коли потрібна допомога психолога чи психотерапевта?

Батьки часто вагаються на роздоріжжі: бігти одразу до психіатра чи спочатку до психолога або психотерапевта?

Дозвольте заспокоїти вас. Почніть з досвідченого психотерапевта, який спеціалізується на панічних атаках. Це найм’якший і найлогічніший шлях.

Панічна атака — це симптом, а не діагноз.

Вона може бути першим дзвіночком генералізованого тривожного розладу, панічного розладу з уникненням ситуацій, агорафобії, соціальної тривоги, ПТСР чи навіть обсесивно-компульсивного розладу.

Іноді це прояв депресії з тривожним компонентом або реакція на гормональні бурі пубертату.

Досвідчений психотерапевт одразу розбереться в цій павутині симптомів

Психотерапевти проходять спеціальну підготовку з пропедевтики психіатричних захворювань і вміють розпізнавати, коли потрібно рекомендувати клієнту звернутися до психіатра.

Наприклад, я у своїй практиці працюю в тандемі з психіатрами, оцінюю стан, застосовую інструменти на кшталт «Дихання серцем» (HeartMath) чи рефреймінгу КПТ, а якщо бачу потребу — м’яко рекомендую консультацію психіатра.

При панічних атаках найчастіше достатньо психотерапії.

Коли атаки трапляються 2 або більше разів на місяць, дитина уникає школи чи ви відчуваєте власну тривогу — звертайтеся до нас. У більшості підлітків зменшується кількість нападів вже за 8–12 сесій.

До психіатра психотерапевт рекомендує лише за чіткими ознаками.

«Психіатр призначає медикаменти як лікар, який має право виписувати медикаментозне лікування, а ми продовжуємо психотерапію паралельно. Так ви отримуєте комплексний підхід без зайвої “біганини” по лікарях.

Ви отримуєте спокійний план та інструменти на все життя. Це економить час, гроші та головне — ваші нервові клітини», — Таран Ірина, психологиня.

Почніть зі звернення до того, хто знає шлях крізь цей шторм.

Запрошую вас на консультацію

Я, як клінічний психолог, психотерапевт і нейропсихолог з додатковою кваліфікацією, пропоную вам цей спокійний шлях для всієї вашої сім’ї.

Ми зможемо разом підтримати вашу дитину у такий складний і дуже важливий етап її життя.

З повагою, Ірина Таран, клінічний психолог, психотерапевт у напрямку транзакційного аналізу з додатковою кваліфікацією нейропсихолога.

Що в статті