Дитині 13 років, хлопчик. Боїться і не хоче ходити до школу через погане ментальне самопочуття. Говорить, що одноклассники неадекватні і йому некомфортно поряд знаходитись. Хоча є два друга з котрими він там спілкується. Але переносити це спілкування за межі школи він не хоче, тільки перепискою в месенджер. Навчання його теж не цікавить, йому нудно, тому похід до школи стає катаргою,( іноді він ридає в ніч, чи беспосередньо перед школою). Він завжди був емпатом, і біль та погане самопочуття інших погано впливали в на нього самого. Також він дуже тяжко переносить навіть незначні зауваження.І дуже негативно сприймає крик. Через це скаржиться на головний біль після школи чи шумного оточення, погано переносить виховний тон вчителів, навіть, якщо вони звертаються не до нього. Як мені допомогти йому справитися з цим? Дякую.
Допомога дитині з соціалізацією
Ответы
1Доброго дня, Наталія. Ви описуєте ситуацію, в якій дитині дійсно потрібно допомогти.
Можно було б рекомендувати Вам щось по типу: мʼяко поговоріть з сином, розпитайте що його бентежить, запропонуйте йому техніку на відновлення ресурсів і тп. Так, звісно можна рекомендувати перевірити режим, чи достатньо дитина відпочиває. Так, має значення на скільки довірливи та безпечні ваші з ним стосунки, чи не було останнім часом якихось занадто великих емоційних подій та вражень у дитини. Якщо Ви все це вже зробили, а проблеми лишаються, я би дуже рекомендувала звернутися на консультацію до спеціаліста. А саме невропатолога та психолога.
Є прояви соціальної тривожності, високої емоційної та нервової напруги, втомлюваності, є труднощі в навчанні, бувають головні болі. Щоб надати Вам дійсно дієві рекомендації, дуже важливо професійно оцінити стан нервової системи, психологічної сфери, можливо навіть здати деякі аналізи. Це допоможе визначити причини труднощів, отже розробити індивідуальний план виходу з них.
Добре, що Ви готові приймати участь в допомозі сину. Ваша активна участь і співпраця з психологом чи психотерапевтом буде дуже важливою і корисною.