Нарциссизм
Здравствуйте! 25 лет в браке. Практически сразу жесткие обиды с уходом "в себя" по любому поводу. Не так посмотрела, не с той интонацией сказала, не то купила... Молчание и игнор от 3-х дней до месяця. За все годы ни разу не сделал шаг первым. В период "ремиссии" все прекрасно в отношениях и в быту. После скандала по этому поводу в апреле 2022 года, когда пригрозила разводом, "продержался" можно сказать до сегодня. Проанализировала все его поведение и пришла к выводу что это скрытый нарциссизм. Я на раздорожье. Разойтись или снова и снова не обращать внимания, прощать. Отягчающие обстоятельств: - мне 62 года, в стране война, финансовой подушки нет, у меня детей нет, ехать не к кому.
Відповіді
6Доброго дня Іріна. Ви пишете про вибір піти чи залишитися і пробачити після 25 років шлюбу. І поруч із цим є й обставини, які можуть стримувати рішення піти (вік, відсутність фінансової подушки, куди йти). І 25 років відносин + після 4 останні роки добрих відносин (після скандалу з погрозою розлучення).
Важливим було б пепед прийняттям рішення провести певну “ревізію” того, що вже є у вас і на що можете спиратись при прийнятті рішення:
*можливості поступового формування "фінансової подушки";
*друзі, знайомі чи родичі, до яких можна звернутися по підтримку;
*люди у Вашому оточенні, які можуть бути поруч у складний момент;
*Ваші власні внутрішні ресурси, що допомагало Вам справлятися з труднощами раніше;
*цінності, бажання, потреби і тд.
Звернення до психолога за консультацію або участь у тематичних терапевтичних групах підтримки можуть стати одним з джерел пізнання себе і формування опор для прийняття рішення.
Вітаю, Ірино. Те, що ви описуєте (тривале мовчання, ігнорування, покарання за «не ту інтонацію»), у психології має конкретні назви та механізми впливу. Позбавлення спілкування - це одна з найболючіших форм емоційного маніпулювання. Для психіки соціальний ігнор сприймається майже так само, як фізичний біль. Це спосіб змусити іншу людину почуватися невидимою, нікчемною та винною. Коли ви змушені постійно підбирати слова та інтонації, щоб не спровокувати черговий місяць мовчання, - це життя в стані постійної напруги. Партнер таким чином контролює вашу поведінку, використовуючи страх конфлікту. Те, що він ніколи не робить крок першим, перекладає всю відповідальність за «примирення» на вас. Це створює нерівну динаміку влади у стосунках. Наявність періодів «ремісії», коли все чудово, - це типовий «медовий місяць» у циклі насильства. Все це виснажує, особливо зараз, коли зовнішні обставини й так забирають багато сил. Ви не маєте залишатися з цим ігноруванням наодинці. Запрошую вас на консультацію, де ви зможете відчути підтримку і право на власні почуття та голос. Враховуючи відсутність фінансової подушки та війну, ми не будемо приймати поспішних рішень. В безпечному терапевтичному просторі ми зможемо знайти спосіб, як вам почуватися захищеною та емоційно стійкою у будь-якому випадку.
Ирина, приглашаю вас в терапию. То что вы описали похоже на насилие. Игнорирование со стороны близкого человека может быть таким же болезненным, как и физическое насилие. Мне жаль, что вам сейчас приходится проживать это одной. Я готова быть рядом и поддержать вас в этом процессе.
Психотерапія - це спосіб підтримки і самотурботи через розширені можливості роздивитися себе, свою ситуацію під різними кутами. Відносини - це система. Іноді достатньо зрозуміти яку роль і місце я займаю у системі, як я впливаю на своє життя, як я можу змінити те, що мені не подобається, щоб обирати і приймати рішення. Це все не обовʼязково про розрив, а про почати жити по-іншому. Терапія як раз місце для такого дослідження разом із спеціалістом.
Ирина, похоже, что вы много лет живёте в достаточно сложных для вас отношениях. Я понимаю, что может быть очень болезненно находиться рядом с человеком, когда контакт надолго прерывается или обрывается. Я бы не стала сейчас ставить какие-либо диагнозы. По одному описанию ситуации это делать некорректно. Скорее я бы предложила обратить внимание на вас и на ваш опыт в этих отношениях. Как вы переживаете периоды, когда муж молчит? Что для вас в отношениях допустимо, а что уже становится невыносимым? И сколько сил у вас уходит на то, чтобы каждый раз восстанавливать контакт? Я слышу, что сейчас вы стоите перед непростым выбором — оставаться в этих отношениях или уходить. И в то же время есть реальные обстоятельства: возраст, война, отсутствие финансовой подушки и поддержки. Всё это делает ситуацию ещё более сложной. Я бы рекомендовала вам обратиться к психологу или психотерапевту и пойти в личную терапию. Это может помочь лучше услышать себя: что для вас важно, какие границы вы готовы выдерживать, а какие — уже нет. И, опираясь на себя, вы сможете принять решение о том, как вам быть дальше. К сожалению, в таких ситуациях нет универсально правильного ответа — уходить или оставаться. Любой совет со стороны всегда опирается на опыт того, кто его даёт. А у каждого человека свой жизненный путь и свои обстоятельства.
Доброго дня, Ірино. 25 років у шлюбі це дійсно багато. І те що Вам важко зробити вибір, я вас розумію, бо коли ви описуєте свою ситуацію це дійсно важко. Також хочу наголосити що можливо це не нарцисизм , бо це дуже тонка грань і важливо робити діагностика щоб точно зрозуміти.
Те що ви можете для себе зробити зараз, це зосередитися на собі і думати як організувати собі фінансову подушку. Які Ви маєте ресурси для того щоб забезпечити себе. Важливо шукати вихід . Бажаю Вам сил.
З повагою клінічний психолог, психотерапевт Ірина Т.