Про поняття "жертва" та "позиція жертви". Про заздрість. Та про пошук ресурсів.

Автор: Оксана Семененко , 30.08.2022 15:34:34 30.08.2022 15:34:34 (780 переглядів)
Про поняття "жертва" та "позиція жертви". Про заздрість. Та про пошук ресурсів.

Заздрість частто вважається "поганим" почуттям. Чи насправді це так? І в чому різниця між поняттями "жертва" та "позиція жертви" в психології? Що таке ресурс і де його брати?

Людина, яка являється жертвою будь якого насильства (фізичного чи психологічного) і людина, яка займає позицію жертви - це, як правило, дві зовсім різні і не схожі одна на одну людини.

Людина, яка являється жертвою - потребує допомоги. Вона налякана і через те може боятись просити про допомогу.

Але з часом (в моєму досвіді це часто - так) знаходить в собі сили звернутись до  професійного спеціаліста (чи до знайомої порядної, совісної людини, якій можна довіритись) і звертається по допомогу.

Така людина вміє приймати допомогу.

Вміє дякувати. І вміє чути чиєсь - "ні" чи "мені так не підходить".

Вміє з повагою ставитись до цього "ні".

Людина, яка займає позицію жертви - вимагає, шантажує, маніпулює, знецінює, ображається, обмовляє, звинувачує, погрожує, переслідує. Їй всі щось "винні". Особливо ті, кому вона в чомусь заздрить.

Вона не просить про допомогу. Але вимагає від інших таких вчинків і дій, які для неї зручні й комфортні.

Вона не вміє дякувати. І так само не вміє і не вважає за потрібне вміти чути чиєсь "ні". Бо їй же всі "винні", 24/7...

Пишу і стає боляче. Бо пишу з певних причин. Бо бачу й тих і інших людей.

Перші викликають повагу й бажання допомогти.

Останні викликають... позиви блювати. Вибачаюсь, але як є.

Ми всі не ідеальні. І всі помиляємось.

Це правда. Але вибір є завжди!

І це теж правда.

Запрошую сьогодні до себе на консультації і в терапію тих, кому болить зазначена тема.

Тих, кому буває важко відстоювати себе,  захищати себе чи свій простір.

Мені теж йдосі буває важко це робити.

Але важко не означає - неможливо! 😉

Пропоную пробувати й перевіряти! 🤗

 

Всі почуття, які виникають в наc - важливі. Всі. Немає "поганих" почуттів чи "хороших".

Приємні й неприємні мабуть що так... Адже приємно відчувати радість, ніжність, любов.

А от сум, страх, злість, відразу чи заздрість відчувати, напевно, неприємно.

Але важливі вони всі. Бо підказують про нагальну потребу.

Сум важливо відчувати щоб впоратись з горюванням.

Злість, щоб відстояти себе, свої межі.

Страх, щоб піклуватись про себе, берегти себе і своїх.

Відразу щоб зупинитись, помітити і відійти від зайвого чи геть не підходящого мені.

З неприємних почуттів лишилась заздрість.

І мені хочеться трішки більше про неї сказати.

Її часто критикують або ж відхрещуються від неї, роблячи вигляд що її не існує в спектрі почуттів... Ага.)

Це як припустити, що в когось живого) не існує  потреби пити воду, наприклад.

Заздрість так само важлива і корисна.

Якщо дослухатись до неї, звичайно.

Адже вона може підказати і про дефіцит в чомусь важливому, і про зони зростання,

і про нагальну потребу у відпочинку, наприклад.

Чи "підсвітити" моє бажання більше піклуватись про себе і побачити, що я чомусь це бажання ігнорую.

І ось там, де є ігнор, буде і складніть.

А якщо ігнорується ціле почуття або й декілька, із серії: "Я така людина, що й не злиться на "хороших" людей і не заздрить нікому" (ага 😉), то тут найвірогідніше будееі симптом, і психосоматика, і позиція "вічної жертви" чи "страждальця"... Цілий букет.

Бо ігнор не подобається нікому, на мій погляд.

Нам подобається щоб нас цінували, помічали, звертали увагу, враховували нас.

От і нашим почуттям це важливо.

Пропоную не ігнорувати. Помічати. Цінувати. Берегти. Себе і свої почуття.

А якщо поки що є в цьому складність, запрошую до себе на консультації чи в терапію.

Про переваги помічати і враховувати себе сказала, а от з явних ризиків нового навику бути цінним для себе є те, що це може не сподобатись оточенню, яке свою цінність здобуває лише маніпуляціями, погрозами чи жертовністю.

Їм це може сильно не сподобатись.)

Але то їхній вибір. А він є у кожного.

І ще з приводу заздрості... 

Мені здається, що оті виродки, які прийшли до нас з війною, що вони нам заздрять. Що замість того, щоб створити щось цінне в себе, те, чого не мають самі, вони вирішили руйнувати це в нас, щоб і в нас не було.  Та де там! Не діждетесь! 💙💛

І ось знову, нажаль, спостерігаю таку стратегію серед деяких людей. 

Як же то важко, напевно, може бути вміти порадіти за когось. Не знищити зв'язок з ним своїм презирством, а саме - порадіти.

Або ж чесно зізнатись собі в тому, що не виходить чомусь - порадіти. Що не радість з'являється від добрих новин про когось. Не радість, а заздрість.

Для такого зізнання потрібна чесність з самим собою, найперше. А для чесності - сила. Знецінювати й зневажати легше.

Важче створювати й берегти створене.

Кому відгукується ця тема (з будь якого боку) і є в ній певні складнощі, запрошую до себе на консультації чи в терапію.

Коли є бажання щось змінювати, як правило, знаходиться й можливість.

Традиційно пропоную пробувати й перевіряти. 💙💛

 

Де знайти ресурс? І чи справді всі його шукають?

 

Почну з того, що ні, не всі. Я раніше була стовідсотково впевнена в тому, що ресурс - то знахідка, яка дає людині багато свободи у виборі свого шляху, свого життя, своїх поглядів.

Що ресурс то - свобода.

Та я й зараз стовідсотково так вважаю. 😊

Але.

Свобода - це відповідальність.

Вибір - це відповідальність.

Мій шлях, моє життя - моя відповідальність.

Тобто. Якщо в мене є ресурси, в мене є й можливість брати на себе відповідальність за своє житття.

І тоді доведеться бачити наслідки своїх виборів. І, коли я в ресурсі, я можу на них дивитись. А вони, звичайно ж), далеко не завжди такі, як мені б хотілось.

Коли я в ресурсі, я можу дивитись і бачити свою неідеальність, свої промахи, свої помилки. І, якщо свобода лишається цінністю для мене, я зможу дивитись на свою неідеальність і все ж вибирати її - свободу. А через неї і відповідальність.

За себе. За свої вибори. За своє життя.

І мені правда підходить саме так. Я дуже ціную свою свободу. Тому мені і підходить.

Хоча, звичайно ж, за цим усвідомленням був шлях. І він був різним. І не простим, з перекладання відповідальності за своє життя на інших - також.

Тому не всім вона, виявляється, потрібна та свобода. Бо ж в ній доведеться брати на себе відповідальність за своє життя!

Отакої! 😉

Ні тобі крайнього знайти, ні звинуватити "злих", "черствих" "нерозумних" та "недобрих" людей поруч...

Ні тобі відповідальність за свої "страждання" на них перекласти...

Та навіщо він тоді й здався той ресурс.)

Он без нього скільки "плюшок"!

І саме зараз, в складні часи маніпулятори почуваються особливо комфортно і активно (бо ж і справді всім важко).

Вони навіть не усвідомлюють того, що людина, яка справді має нересурсний стан ні фізично, ні емоційно не здатна на ті маніпуляції, жертовність, брехню, вигадки й закочування очей під лоба, на які (хоч каміння з неба)) завжди здатні аферисти й пристосуванці.

Для мене, наприклад, таке усвідомлення стало вкрай важливим для того, щоб  не потрапляти на їхню вудочку і не дозволяти їм використовувати мій власний ресурс в їхніх цілях без мого на те бажання.

А от що стосується першого питання - де знайти ресурс, я з радістю можу поділитись власним досвідом і спробувати допомогти відшукати свій.

І додам наостанок про те, що я впевнена, як є щире, відкрите (не маніпулятивне) бажання віднайти чи відновити свій ресурс, можливість для цього обов'язково знайдеться.

Пропоную пробувати й перевіряти! 😉💝

 

 

 

 

 

Стаття вже набрала лайків

office@qui.help
© qui.help - всі права захищені