Психодрама: кому підійде, і як проходять сесії?

Психодрама — це метод психотерапії, в якому людина досліджує внутрішні конфлікти, життєві події та стосунки через рольову гру.

Основоположник методу — Якоб Леві Морено, психіатр та соціолог, який у 1920-х роках започаткував драматичну форму психотерапії, що дала змогу не лише говорити про проблему, а й прожити її на сцені, ніби вона відбувається просто зараз.

Морено вважав, що «слово — це тінь дії». І саме це — головна відмінність психодрами від багатьох інших терапевтичних методів.

Психодрама — це дія. Через дію ми виводимо проблему з рівня думок на рівень досвіду. Через дію ми змінюємо звичні реакції, експериментуємо з новими способами бути, відчуваємо себе інакше — тілесно, емоційно, повноцінно.

Це не про розмірковування, а про переживання і трансформацію через рух, голос, образ, присутність.

Кому підійде психодрама?

Психодрама підходить тим, хто:

• Відчуває, що застряг у внутрішньому конфлікті або переживає емоційну глухоту
• Не може «відпустити» ситуацію з минулого: стосунки, образу, провину
• Бажає краще зрозуміти себе у стосунках — чому я знову і знову опиняюся в тому ж сценарії?
• Хоче знайти нові ресурси, підтримку, дати голос частинам себе, які довго мовчали

Це чудовий метод для людей, які хочуть не просто «поговорити про проблему», а дійсно щось змінити, відчути зміни тілом, серцем, поглядом на світ.

У яких запитах психодрама особливо ефективна?

• Повторювані життєві сценарії. Наприклад, жінка, яка знову і знову обирає партнерів, які її ігнорують, у психодрамі може зустрітись із «дитиною в собі», яка колись не отримала любові, і дати їй цей досвід.
• Втрати і прощання. Коли людина не може попрощатися з тим, кого втратила, вона може в психодрамі зустрітись із образом цієї людини і сказати те, що не встигла.
• Труднощі в комунікації. Психодрама дозволяє побути в ролі іншого, побачити світ його очима, а це змінює навіть затяті конфлікти.
• Робота з тілом. При психосоматичних симптомах, психодрама дає змогу вивести «голос тіла» на сцену, дослухатися до нього.

Цілі психодрами

• Принести емоції з тіла на сцену, щоб вони не залишались замороженими чи пригніченими
• Дослідити себе через різні ролі — не тільки звичні, а й ті, що хочеться спробувати
• Повернути собі агентність і вибір там, де колись його забрали
• Відновити контакт із живим, справжнім «Я»

Базові компоненти психодрами

• Протагоніст — це людина, яка на цій сесії досліджує свою тему.
• Ведучий або Директор— психотерапевт, який веде процес, тримає безпеку, ставить уточнюючі питання, підтримує.
• Сцена — символічний простір, де минуле й майбутнє стають реальністю.
• Допоміжні Я — учасники, які грають ролі значущих осіб, внутрішніх частин, емоцій, симптомів тощо.
• Група — терапевтичне коло учасників, які не беруть участі в конкретній сцені, але є свідками й підтримкою.
• Альтер-его — той, хто замінює протагоніста в сцені, допомагаючи йому подивитись на себе зі сторони або вступити у дію поступово.

Чи потрібно мати акторські здібності?

Це найчастіше запитання від новачків. І відповідь — ні! Тут не потрібен талант, сценічний досвід чи вміння імпровізувати.

У психодрамі важливо лише одне — бути щирими у своєму досвіді. Інші учасники не судять, не оцінюють, не коментують. Тут не про театр, а про життя.

Як відбувається сеанс психодрами?

Уявіть, що ви заходите в простір, де немає правильного і неправильного. Де можна плакати, сміятися, проживати будь-які події минулого або майбутнього.

Отже, сесія у групі починається з розігріву — тілесного та емоційного налаштування. Далі Ведучий запитує, у кого є тема. Якщо охочих кілька, група обирає Протагоніста — того, чия тема найбільше відгукується тут і зараз.

Протагоніст разом із Ведучим налаштовує сцену: розставляє предмети, позначає простір. Потім обирає Допоміжних Я — учасників, які гратимуть ролі значущих людей або емоцій у сцені.

Приклад:

Марія відтворює ситуацію з дитинства, коли батько знецінив її. Вона ставить стільці так, як пам’ятає ту кімнату, обирає, хто буде батьком. Може також обрати себе як дитячу частину і когось на роль страху, що виник у цій ситуації.

Через поступову дію вона починає інакше поводитись у сцені: знаходить нові слова, які тоді не могла сказати батькові. Це і є момент змін через психодраму — коли досвід у дії створює нову реальність.

Після дії — шеринг. Усі учасники діляться, що відчували, коли спостерігали за сценою. Часто інші відкривають у собі щось подібне, і це створює глибоку групову емпатію.

Основні техніки психодрами

• Обмін ролями — ти стаєш на місце іншого: партнера, батька, страху. Це змінює сприйняття.
• Дзеркало — хтось інший (альтер-его) показує твою поведінку — і ти бачиш себе зі сторони.
• Дублювання (або внутрішній голос) — допоміжне Я озвучує те, що протагоніст відчуває, але не може сказати вголос.
• Монолог — можливість висловити те, що довго залишалося всередині.
• Техніка “порожнього стільця” — коли ти говориш із тим, кого фізично поруч нема: батьком, партнером, собою в минулому.

Психодрама практикується лише в групах?

Ні. Для глибокої, індівідуальної роботи існує така форма психодрами як монодрама. Тут клієнт працює «один на один» на сцені із Ведучим.

Використовуються фігурки, стільці, символи. Можна уявляти ролі або переносити їх у предмети, і це також дає потужний ефект. Такий формат особливо корисний, коли людині складно відкриватися перед іншими або запит дуже особистий.

На завершення

Психодрама — це шлях до себе через дію. Це сцена, де можна прожити те, що не прожилося, сказати те, що не сказалося, дати голос тому, що довго мовчало.

Ми часто втомлені від слів і поверхневих відповідей, а психодрама пропонує досвід, який торкається до глибини. Вона створює простір, де людина може не тільки подумати чи поговорити про проблему, а відчути її всім тілом, знайти нову реакцію, побачити іншу людину і себе зі сторони.

Це простір, де гнів не лякає, де сльози приймаються, де голос, який тремтить, має право звучати. Тут не потрібно знати відповіді — достатньо бути в правді.

Психодрама вчить не лише говорити, а й діяти, не лише аналізувати, а й змінювати, не лише шукати розради, а відкривати в собі силу.

Якщо всередині вас живе відчуття, що «щось досі незавершене», або є питання, на які немає раціональної відповіді — можливо, саме психодрама стане для вас тим безпечним простором, де можна зустрітися з цим «щось» і дозволити собі бути справжнім.

Можливо, час почати нову сцену. І цього разу — у головній ролі будете ви.

Запрошую у психодраму

Я працюю в методі психодрами, є сертифікованим Психодрама-практиком та Психодрама-терапевтом у навчанні за стандартами FEPTO (The Federation of European Psychodrama Training Organisations), член ГО «Інститут психодрами, сучасної психології і психотерапії» (ІПСПіП) Європейської Асоціації психодрами (PAFE).

У своїй практиці я поєдную групову психодраму і монодраму. Запрошую вас у простір, де можна знайти себе. Можливо, саме зараз час почати нову сцену.