Булінг у школі: як розпізнати й реагувати батькам?

Булінг — це систематичне насильство або приниження, спрямоване проти дитини.

Це не ситуація, коли двоє посварились і однаково відповідають один одному. Це постійне цькування, в якому сили нерівні.

Часто булінг виправдовують фразами на кшталт: «вони просто не поділили», «треба бути сильнішим», «усі через це проходять», «вчись захищатися/за себе постояти». Але така мінімізація проблеми лиш посилює страждання дитини та не дає їй необхідної допомоги.

Булінг включає цілеспрямовані дії, що завдають шкоди, мають повторюваний характер і спрямовані на приниження, контроль або ізоляцію.

Чому булінг — це не конфлікт і не «вони просто не поділили»

Це не випадкові конфлікти, а цілеспрямоване насильство.

Булери – це кривдники, мають фізичне домінування, часто озлобленні діти, не-емпатичні діти, які підвищуюють свою самооцінку і зазвичай мають домашнє насилля.

Діти, яких цькують – не мають навичок самозахисту, мають низьку комунікацію, не мають довірливих стосунків з дорослими, вдома часто сварки.

Діти-спотерігачі діляться на 3 категорії:

• Прихильники кривдника, але не включаються в цькування
• Не прихильники булінгу, але пасивні, байдужі
• Активні – засуджують, захищають, ці діти мають високу самооцінку.

Види булінгу

Сьогодні булінг може проявлятись у різних формах:

• Фізичний булінг: удари, штовхання, псування речей.
• Словесний: образи, приниження, погрози, прізвиська.
• Психологічний: ізоляція від колективу, ігнорування, поширення чуток.
• Кібербулінг: цькування через соціальні мережі, поширення принизливих фото або відео, коментарі, погрози онлайн.
• Сексуалізований булінг: дотики, непристойні жарти, натяки, коментарі сексуального характеру.
• Економічний: крадуть, забирають, рвуть речі дитини.

Булінг може бути явним і помітним, а може проявлятися у прихованих, але не менш болючих формах, наприклад: систематичне виключення дитини з групових активностей або постійне підсміювання «жартома».

Як булінг може впливати на дитину

Наслідки булінгу можуть бути глибокими і довготривалими:

• Хронічний стрес, тривожність, депресія
• Зниження самооцінки та відчуття власної цінності
• Труднощі в навчанні, втрата мотивації
• Соматичні скарги: болі в животі, головні болі, порушення сну
• Самоушкодження або думки про самогубство

Механізми самозахисту у дітей: соціальне відчуження, відгородження. Виникає почуття непотрібності або агресії.

Булінг порушує відчуття безпеки, руйнує довіру до людей, викликає відчай і відчуття безпорадності. Дитина може відчувати сором, провину або страх, не наважуючись розповісти про пережите.

Як розпізнати, що дитину цькують?

Діти рідко говорять про булінг прямо. Але деякі ознаки можуть насторожити:

• Різка зміна настрою, замкнутість, дратівливість. Діти стають тихими, можуть повертатися нудними чи сумними зі школи, мовчазними
• Втрата інтересу до навчання або звичних активностей
• Синці, подертий одяг, зламані речі без пояснень
• Поява нових страхів, наприклад, страх залишатися одному
• Часте мовчання про події у школі або уникання теми
• Небажання йти до школи, скарги на погане самопочуття, підключається «психосоматика»: болить живіт, горло, голова

Також важливо звертати увагу на зміни в апетиті, сні, поведінці дитини в соціальних мережах.

Як реагувати батькам

• Слухайте з розумінням. Якщо дитина ділиться з вами переживаннями, головне — не заперечуйте її досвід. Скажіть: «Я бачу, як тобі важко. Я вірю тобі. Ми розберемося разом».
• Не знецінюйте почуття. Не кажіть: «Ти перебільшуєш» або «Захищайся сам».
• Запропонуйте допомогу. Запитайте: «Як я можу тобі допомогти?» і дійте відповідно до ситуації: розмова з вчителем, адміністрацією, залучення фахівців.
• Навчайте дитину стратегій безпеки. Наприклад, як реагувати на агресію, куди звернутись за допомогою, як підтримувати себе.

Завдання батьків: надавати розголосу при булінг дитини, йдіть до вчителя, класного керівника, директора. І говорить, про те, що в класі нездорова та небезпечна обстановка, та обговорюйте і вирішуйте як дорослі цю проблему в допомозі дітям.

Добре, якщо звернення буде письмовим.

Якщо цькування продовжується і в школі відсутня адекватна реакція — звертайтесь до відповідних органів, йдіть до департаменту освіти.

Нарешті, змінюйте вчителя/клас/школу. Дитина повинна винести досвід захисту і турботи про себе.

Чого не варто робити батькам

• Не звинувачуйте дитину. Фрази на кшталт «ти, мабуть, сам провокуєш» лише посилюють сором і відчуття провини.
• Не радьте «дати здачі» без аналізу ситуації. Це може бути небезпечно і не завжди ефективно.
• Не ігноруйте і не применшуйте. Навіть якщо ситуація здається дрібною, важливо реагувати.
• Не змушуйте мовчати. Слова «не винось сміття з хати» створюють враження, що булінг — це сором і провина дитини.

Як реагувати вчителям на булінг?

Вчителі не завжди знають, що робити з цькуванням, а іноді і самі можуть підпадати під нього. Але замовчувати це не можна. На це потрібно реагувати.

Вчитель завжди бачить динаміку класу, і якщо виникає дисфункція – потрібно реагувати. Він перший дорослий «тут і зараз», до кого може звернутися дитина. І в його силі зупинити цю травлю, бо це про безпеку.

У разі необхідності, залучати і проводити заходи зі шкільним психологом. Зі сторони вчителя має бути сформована доброзичлива атмосфера у колективі та створення несприятливих умов для цькування.

Завдання вчителя прислухатися до почуттів дітей і їх потреб, і створювати спільноту, де дітям буде безпечно. Вибудовувати кордони з люблячою добротою по відношенню до дітей.

Щоб внутрішнє послання турботи до особистості дитини переважало над бажанням довести дитину до паніки «щоб слухався і вчився».

В небезпечній обстановці, де багато напруги і стресу – мозок дитини не розвивається, і це стосується всіх учасників процесу.

Як може допомогти дитячий або підлітковий психолог?

Фахівець допомагає:

• Відновити відчуття безпеки
• Опрацювати травматичний досвід
• Підвищити самооцінку та впевненість
• Навчитись реагувати на агресію і не брати провину на себе
• Знайти ресурси та внутрішні опори

Також психолог може працювати у зв’язці з батьками та школою, щоб створити систему захисту дитини.

Булінг — це не просто непорозуміння. Це реальна загроза психічному здоров’ю дитини. Завдання батьків — не лише захистити, а й бути поруч, створити простір, де дитина не боїться говорити про те, що їй болить.

Записуйтеся на консультації

Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина стикається з цькуванням, не залишайтесь самі в цій ситуації. Я, як психолог, можу допомогти вам краще зрозуміти, що відбувається, і знайти шлях до підтримки та відновлення.

Запрошую вас на консультацію — онлайн. Разом ми зможемо знайти шлях, як зміцнити ваші внутрішні сили і знайти шлях, щоб допомогти вашій дитині повернути в її життя відчуття безпеки і впевненості.