Поствідпускний синдром: чому після відпочинку сумно повертатися до роботи

Поствідпускний синдром — це короткочасний емоційний стан пригніченості, апатії або демотивації, який виникає після повернення до звичних професійних і побутових обов’язків.

У науковій літературі цей феномен описують як «адаптаційний стрес після періоду релаксації».

Хоча офіційного діагнозу не існує, психологи розглядають його як форму тимчасового дистресу, який триває від кількох днів до двох тижнів.

Як проявляється поствідпускний синдром

• Труднощі з концентрацією та залученням у робочі завдання.
• Зниження мотивації, апатія, роздратування.
• Загальне відчуття смутку або «порожнечі».
• Сонливість, зміни апетиту, відчуття втоми, хоча людина щойно відпочила.

Чому після відпочинку важко повернутися до роботи

1. Нейробіологічний аспект

Під час відпустки наш мозок переходить у стан зниженого рівня кортизолу — гормону стресу.

Відновлюються механізми дофамінового та серотонінового підкріплення, вмикається режим задоволення й безпеки.

Повернення до роботи різко змінює нейрохімічний баланс:

• Підвищується кортизол,
• Знижується активність «системи винагороди»,
• Гальмується функція префронтальної кори, відповідальної за прийняття рішень та планування.

Саме тому перші дні можуть відчуватися як емоційний «jet-lag» (десинхроноз), коли тіло повернулося до рутини, а мозок — ще ні.

2. З точки зору когнітивно-поведінкової терапії (КПТ)

Згідно з моделлю А. Бека, емоційний стан визначається інтерпретацією подій.

Після відпустки людина може продукувати такі думки: «Знову ця рутина» або «Як мені не хочеться працювати».

Такі когнітивні установки активують схему «обов’язку без задоволення», що підсилює апатію.

У КПТ це називають когнітивним викривленням нереалістичних очікувань — коли відпочинок ідеалізується, а робота сприймається лише як навантаження.

3. Психоаналітичний погляд

З позиції Фройда й сучасних психоаналітиків, відпустка нагадує регресію до стану «дозволеного задоволення» — періоду, коли наше Супер-Его деактивується.

Воно відповідальне за перелік вимог і правил в нашому житті. Такий собі суворий тато чи мама, а в когось може і бабуся.

Тож під час відпустки ми прагнемо його позбутися, щоб добре відпочити. Бо хто ж захоче відпочивати під прицільним поглядом суворої батьківської фігури?

А якщо відпочинок в сім’ї вважався чимось забороненим, за що соромили — «Чого розлігся, ледачо» або «Краще б зайнявся чимось корисним» — то й само по собі стає зрозумілим, навіщо ми вимикаємо цей контроль під час відпустки.

Звісно, якщо нам це вдається, бо є такі люди, які й під час відпустки вміють завантажити себе відпочинком так, що і з нього можуть прийти втомленими або й вигорівшими, але це вже тема іншої статті.

Повертаючись до поствідпускного синдрому, коли людина знову зустрічається із робочою реальністю, вона знову стикається з вимогами обов’язку — символом повернення в соціальну структуру.

Цей внутрішній конфлікт між бажанням і обов’язком формує відчуття смутку та невдоволення.

Чи може це бути вигорання?

Так, якщо симптоми не зникають упродовж кількох тижнів.

Таке коротке виснаження після відпустки може бути сигналом накопиченого вигорання.

Якщо людина повертається і замість легкого входження в робочий процес знову відчуває виснаження, цинізм або віддаленість, то це є сигналом того, що варто переглянути баланс навантаження, очікувань і цінностей у роботі.

Як підтримати себе у перші дні після відпустки

1. Поступове повернення в ритм. Уникайте того, щоб одразу братися за великі проєкти.
2. Планування задоволення. Мозку потрібен дофамін навіть у робочому режимі, тож створіть маленькі приємні ритуали (кава, музика, прогулянка під час перерви).
3. Позитивна рефреймінгова стратегія (КПТ). Змініть фокус думки з «канікули закінчились» на «я маю нову енергію для тестування і втілення нових ідей».
4. Підтримка соціальних контактів. Соціальна приналежність знижує відчуття відчуження. Обміняйтеся враженнями після відпустки із вашими колегами. Таким чином ви ще раз проживете приємні моменти та створите місточок для повернення у робочу реальність.
5. Фізична активність та якісний сон. Це базові речі, які завжди позитивно впливають на наш стан і допомагають нормалізувати рівень серотоніну та кортизолу.

Коли варто звернутися по психологічну підтримку

Якщо:

• Пригніченість або тривога тривають понад 2–3 тижні;
• Є проблеми зі сном, увагою, втрата інтересу до всього;
• З’являється відчуття безсенсовності роботи чи життя.

Тривалий поствідпускний синдром може бути ознакою емоційного виснаження або депресії, що потребує фахової оцінки.

Запрошую на консультації

«Не слід сприймати поствідпускний синдром як слабкість, бо це природна реакція мозку на зміну ритму життя.

Дозвольте собі адаптацію, дбайте про власні ресурси, і поступово відчуття тяжкості зміниться на відновлену мотивацію і бажання взяти кермо у свої руки, радше ніж їхати на автопілоті», — Стеба Світлана, клінічний психолог.

Якщо ж вам емоційно складно повертатися навіть після довгого відпочинку, це може бути сигналом не просто «взяти ще вихідні», а подивитися глибше, що саме виснажує вас у роботі або як перерозподілити час у вашому житті для того, щоб ви мали можливість відновлювати ресурс.

Я психоаналітично спрямований терапевт. У своїй практиці я часто стикаюся із запитами вигорання і депресії, також працюю із такими запитами як «Стара робота не влаштовує, а як далі бути — не знаю».

Якщо маєте подібні запити та бажання розібратися, запрошую.

Приходьте, будемо розбиратися, адже початок нового року — це якнайкращий момент оновити свої «софт скіли», для того, щоб бути не тільки ефективними, але й відпочившими та ресурсними в новому році.