Криза трьох років у стосунках: чи справді кохання живе три роки?

«Любити іншу людину означає прийняти її відмінність, не відмовляючись від себе», — Маргарет Малер, психоаналітикиня.

Багато пар помічають, що приблизно через три роки після початку стосунків емоції починають стихати, пристрасть спадає.

Натомість все частіше починають виникати побутові конфлікти, роздратування, невдоволення партнером та відчуття втоми.

Те, що раніше окрилювало, виходило легко, природно, неначе саме собою, раптом починає вимагати зусиль і навіть виснажувати.

Часто здається, що «кохання минуло».

Та насправді цей період — це не кінець, а природна стадія розвитку стосунків. І саме від того, як пара проживе цю кризу, залежить, чи виростуть їхні почуття у зрілу, глибоку любов.

Що таке криза трьох років у стосунках

Психологи розглядають кризу трьох років як етап переходу від романтичної ідеалізації до реальної близькості.

Це період падіння рожевих окулярів, коли ідеальний образ партнера розбивається об повсякденність. Ми починаємо бачити реальну людину замість казкового принца чи лицаря у блискучих латах.

І справа не в людях, як таких. Вони лишаються тими самими, що й були.

Пояснюється це нейробіологією та роботою гормонів, які виділяє наш організм на початку закоханості.

Невеличкий спойлер: про це подбала еволюція для того, щоб ми розмножувалися і продовжували рід людський на землі, не сильно відволікаючись на роздуми.

Але відтоді минуло багато років, і тепер ми маємо науку, яка може пояснити, що у перші роки стосунків працює хімія закоханості: підвищується рівень дофаміну, норадреналіну, фенілетиламіну та окситоцину — речовин, які створюють почуття захоплення і єдності.

Мозок закоханих перебуває у стані природного «нейрохімічного сп’яніння».

Через кілька років ці хімічні процеси стабілізуються, і саме тоді пара стикається з реальністю, де любов потребує не лише емоцій, а й щоденної турботи, зрілості.

І тут частіше за все пара постає перед вибором:

• Чи це саме та людина, з якою я хочу продовжувати йти по життю?
• Партнер мене влаштовує чи ні?
• Чи готовий/готова я миритися з тими рисами характеру партнера, які мене не влаштовують?

І це правда, що на цьому етапі пара може розпастися, якщо чесна відповідь на ці питання буде «ні».

Або ж буде прийняте рішення продовжувати спільну подорож, приймаючи той факт, що доведеться мати справу із реальною людиною, яка може не завжди робити те, що подобається вам, і навпаки.

Типові ознаки кризи трьох років

• Втрата спонтанності та новизни,
• Дратівливість через дрібниці,
• Відновлення індивідуальних «Я» кожного партнера,
• Втома,
• Зростання сварок та конфліктів на побутовому рівні.

Психоаналітикиня Мелані Кляйн зазначала, що у глибині будь-якої взаємодії діють суперечливі імпульси — любов і агресія. І вони залежать від наших стосунків у перші роки життя із матір’ю.

Дуже часто ми йдемо в стосунки аби отримати ту любов, якої нам не вистачило чи то від материнської, чи то від батьківської фігури.

Від самісінького початку стосунків несвідомо може здаватися: ну ось вона, «моя ідеальна мама», яка прийме мене в будь-якому стані та закриє всі мої дефіцити.

Або ось він, мій «ідеальний тато», який захистить мене від всього світу.

Але як вже зазначалося раніше, період кризи трьох років у стосунках — це період падіння захистів ідеалізації та дії гормонів, що захищають нас від бачення реального партнера, яким він насправді є.

Саме в період кризи суперечливі імпульси, про які говорить Кляйн, стають більш помітними: ми бачимо партнера не лише як «джерело любові», а і як людину, яка може засмучувати. Це і є випробування любові на зрілість.

Чи справді кохання живе три роки?

Міф про «три роки кохання» має біологічне підґрунтя, але з точки зору психології будь-яка криза є лише передвісником розвитку і сигналом про те, що час переходити на інший рівень взаємодії.

Так само як екзистенційні кризи мають на меті підготувати людину до переходу на більш зрілий етап, криза трьох років у парі — хоч і бурхлива — пов’язана з автономією, дорослішанням і переходом на новий рівень усвідомлення.

Дослідження Хелен Фішер та Артура Арона показали, що довготривала любов ґрунтується не лише на дофамінових системах «захоплення», а й на зонах мозку, пов’язані з довірою, емпатією й прихильністю.

Точки переходу від етапу «закоханості» до «прихильності» добре пояснює теорія прив’язаності Джона Боулбі.

Він вважав, що у стабільних стосунках формується емоційний зв’язок, який підтримує нас навіть без постійного стимулювання.

Маргарет Малер, авторка теорії «сепарації-індивідуації», вважала, що любов полягає в умінні бути поруч, не втрачаючи себе.

Саме третій рік стосунків часто перевіряє пару: чи здатні партнери одночасно бути близькими та автономними.

Як пройти кризу трьох років і зберегти близькість

1. Визнати нормальність цього етапу. Близькість — це не стан, а процес, який постійно вимагає нових способів бути разом. Дайте собі час прожити розчарування і прийняти партнера «живою людиною».
2. Повернути цікавість. Замість того щоб шукати початкову пристрасть, дозвольте собі знову відкрити партнера — тепер уже справжнього. Щоб пірнати на глибину, потрібна готовність і довіра. Ці три роки були підготовчим етапом, аби визначитись, чи готові ви піти у «фрідайвінг» саме з цією людиною.
3. Працювати з розчаруванням. Кохання дорослішає, коли ми перестаємо вимагати від людини бути «ідеальною». Перевага цього процесу в тому, що якщо партнеру можна бути неідеальним, значить те саме можна і вам!
4. Говорити та слухати. Емоційна близькість народжується через щирий діалог — навіть про складне. Чи краще сказати, вона народжується саме тоді, коли ми можемо говорити про те, що важко, незручно, бодай навіть соромно — і бути прийнятим із всіма цими почуттями.

Підтримувати власне життя

Любов потребує не лише злиття, а й простору, щоб кожен міг зростати.

В здорових стосунках завжди є місце і простір для індивідуальних інтересів і захоплень кожного з партнерів.

Якщо йому подобається рибалити, а ти ненавидиш прокидатися вранці, то можна про це зізнатися і піти з подружками в кіно чи на танці, а ввечері зустрітися щасливими та наповненими, а не виснаженими через те, що комусь цілий день доводилося слухати жаб’яче квакотіння, а хтось змарнів через суботній марафон шопінгу.

Як вам може допомогти психотерапія

Психотерапія допомагає побачити, що конфлікти не обов’язково є ознакою «розриву», а скоріше способом звернути увагу на незадоволені потреби в парі.

Завдяки роботі з темами прив’язаності, проєкціями, які ми вдягаємо на партнера, та проговоренням нереалізованих очікувань, ми вчимося говорити замість того, щоб ображатися і замикатися в собі, накопичуючи невисловлені претензії один до одного, які рано чи пізно зірвуться лавиною.

Цю лавину можна зупинити ще до того, як вона зійде.

У терапії можна:

• Відновити емоційний зв’язок.
• Зрозуміти, що саме руйнує контакт.
• Знайти нові способи бути поруч, зберігаючи повагу, тепло і близькість.

Запрошую на консультацію

«Криза трьох років — це не кінець кохання. Це момент, коли пристрасть перетворюється на свідомий вибір бути поруч хоч і з неідеальною, але такою справжньою людиною.

Коли ідеалізація перетворюється на прийняття того, що поки ми бачили ідеальний образ партнера, ми, на жаль, не бачили в ньому живої людини», — Світлана Стеба, клінічний психолог.

Якщо вам здається, що ваші стосунки втратили легкість чи романтику, можливо, настав час подивитися глибше.

Всередині втоми часто приховано потенціал до нової форми близькості — більш справжньої, більш зрілої, більш свідомої.

Я психоаналітично орієнтований психотерапевт, працюю з парами, які, проходячи певні кризи, стикаються з етапами охолодження, втратою довіри та спільних сенсів, появою труднощів у спілкуванні.

Я дивлюся на кризу в стосунках, як на тимчасову складність, яку можна подолати, якщо обидва партнери готові переходити на наступний етап — дорослішати, розмовляти, слухати та чути, робити зрілі вибори.

Запрошую вас у терапію, якщо для вашої пари актуально знайти нову мову близькості, відновити опору у стосунках і повернути відчуття сенсу живого «Ми».