Готові до змін на краще?
Знайти психологаСпіймати свою дитину на брехні — це, мабуть, один із найбільших страхів для батьків.
Одразу виникає купа питань у голові: «Чому?», «Чим я заслужила(в) таке ставлення?», «Хіба ми так тебе виховували?» і т.д.
Принаймні, у мене були такі думки, коли вперше побачила замальовану коректором оцінку у щоденнику своєї дитини.
Але давайте не драматизувати та не накручувати себе. Якщо ваша дитина вас обманула, це не означає, що ви погано її виховали чи що вона у вас «погана».
Брехня дитини — це не злочин. З точки зору психології, це доказ того, що ваша дитина розвивається, стає розумнішою, її мислення стає складнішим.
5 основних причин дитячої брехні
Страх бути покараним
Якщо дитина отримала погану оцінку, вона знає, що якщо скаже про це батькам — буде скандал або ще й телефон заберуть на тиждень. А не сказавши, вона думає, що її, так би мовити, «пронесе» і вдасться уникнути покарання.
Щоб здаватися кращим (крутішим, розумнішим)
Дитина може розповідати, що у неї вдома плейстейшн, айфон останньої моделі чи крокодил замість домашньої тваринки для того, щоб зацікавити чи сподобатись однокласникам.
Дитина у цьому випадку вважає, що вона не може бути цікавою іншим такою, якою є, і таким чином створює свій ідеальний образ.
Щоб отримати вигоду
Якщо не вдається отримати бажане чесним шляхом, то дитина отримає його нечесним.
Дитина може сказати, що їй нічого не задали у школі, заховати щоденник, щоб якнайшвидше отримати доступ до комп’ютерної гри чи до телефону.
До речі, ця причина найпоширеніша серед дорослих.
Брехня як спосіб захисту своїх кордонів
Ця причина розповсюджена серед підлітків. Підліток може брехати про те, де був і з ким не тому, що робив щось погане, а тому, що вважає цю інформацію своєю особистою.
Тотальний контроль з боку батьків провокує брехню як спосіб захистити свої особисті кордони, самостійно керувати своїм життям.
Щоб нікого не образити
Дитину ще з дитячого садочка вчать бути ввічливим: вітатися чи прощатися, пропускати дівчаток уперед, поступатися місцем у транспорті людям похилого віку і т.д.
Дитина бачить і запам’ятовує, як тато говорить мамі, що суп смачний, якщо навіть це не так, щоб не образити її.
Цю так звану «білу брехню» частіше використовують дорослі, а діти, звісно, бачачи це, повторюють.
Фантазії, перебільшення та свідома брехня
Фантазії — це частина нормального етапу розвитку дитини. У віці від 3 до 6 років межа між реальністю та уявою для дитини розмита. Дитина пізнає світ через гру, уявляючи різні сюжети, ролі, персонажі.
У цей період часто зустрічаються нереалістичні історії, як, наприклад, те, що дитина бачила у вікні дракона чи зустріла на вулиці розмовляючу собаку.
Також у цьому віці у дитини може з’явитися уявний друг. Але у неї немає наміру обдурити когось чи отримати якусь вигоду. Дитина щиро вірить у те, що говорить, або захоплюється своєю придуманою грою.
Перебільшення або ж прикрашання дійсності. Цей інструмент, зазвичай, з’являється у дитини у віці 6–9 років, коли вона починає порівнювати себе з іншими.
В основі перебільшення завжди лежить реальний факт, але він гіперболізований.
Наприклад, син розповідає, що на футболі забив у ворота суперника 5 голів, а насправді — один чи два.
Історія, яку дитина розповідає, може звучати правдоподібно, але у ній постійно можуть змінюватися якісь факти.
Наприклад, мамі сказав, що забив 5 голів, дідусю, що 7, а друзям — 10.
Для чого дитина це робить? Для того, щоб здаватися крутішим, привернути чиюсь увагу, підняти свою самооцінку.
Свідома брехня — це навмисне викривлення фактів. Така здібність у дитини з’являється приблизно у 7 років і пізніше. І саме цей інструмент свідчить про розвиток інтелекту дитини.
Адже дитина має тримати у голові дві версії подій — правдиву і вигадану.
Вигадана історія може бути дуже реалістичною, але може «розсипатися» від додаткових питань, які були не продумані до цього.
Для чого свідомо брехати? Відповідь дивіться вище (уникнути покарання, здаватися крутішим тощо).
Як же батькам реагувати на дитячу брехню?
Перше і найважливіше правило — зберігати спокій. Як би сильно вам не хотілося накричати, насварити, емоційно висловитись, потрібно зібрати усю свою волю в кулак і спокійно продовжити розмову.
Я впевнена, що ви прекрасно розумієте, що скандал чи покарання може призвести лише до того, що ваша дитина наступного разу буде намагатися збрехати вам якомога професійніше, продуманіше.
Психологи, що працюють із цією темою
Хочете обговорити це з психологом?
Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.
А ось розмова у спокійному тоні та ваші роз’яснення щодо ситуації, навпаки, можуть призвести до того, що дитина зрозуміє, що мамі можна сказати правду.
Як почати розмову з дитиною?
Наприклад:
- «Я розумію, що ти чомусь побоявся сказати мені правду. Але не розумію чому. Можеш мені пояснити?»
- «Моя ціль — розібратися у цій ситуації, а не покарати тебе. Розкажи мені, що трапилось. І ми подумаємо, як можна діяти наступного разу у такій ситуації».
Взяти паузу
Беріть паузу тоді, коли ви розумієте, що вам зараз не вдається контролювати свої емоції або ж не знаєте, як поговорити і що сказати дитині.
Їй можна так і сказати: «Зараз я не можу з тобою поговорити, бо погано себе почуваю / потрібно доробити звіт по роботі. Обов’язково обговоримо це завтра чи на вихідних».
Розібратися в причинах брехні
Якщо розібратися, то брешуть усі люди, але з різних причин. Причини брехні та її види дивіться вище.
Не влаштовувати допити
Ви вже знаєте, що ваша дитина вам збрехала. Тому питання на кшталт «Це ти розбив вазу?», «Навіщо ти мені знову брешеш?» провокують вашу дитину захищатися і, можливо, і далі продовжувати брехати.
Замість цього констатуйте факт: «Я знаю, що розбилася ваза…» або «Я знаю, що ти взяв гроші з мого гаманця без дозволу…»
Це нівелює потребу у додатковому захисті. І далі пропонуйте обговорити цю ситуацію.
Пояснити причинно-наслідкові зв’язки
Так, для того, щоб ваша дитина у майбутньому розуміла, що кожен вчинок має свої наслідки, ви повинні їй це пояснювати.
Пояснюйте стільки разів, скільки їй буде потрібно, щоб зрозуміти і запам’ятати.
Як же мотивувати дитину не брехати у майбутньому?
По-перше, діяти відповідно до вікових норм дитини. Якщо дитині 4 рочки і вона розповідає, як зустрів якогось робота чи людину-павука, то підіграйте їй трішки.
Якщо це підліткова брехня, то ви повинні розуміти, що це моменти сепарації, спроби захистити своє.
Підлітки вважають, що вони вже достатньо дорослі, самостійні і можуть свої проблеми вирішувати без батьків.
По-друге, потрібно мінімізувати фактор страху. Дитина, яка буде боятися, що її за якийсь вчинок обов’язково покарають, буде брехати ще завзятіше.
Можна домовитися з дитиною, що якщо вона скаже правду, то ви пообіцяєте не кричати чи не забирати телефон, а спокійно пошукати варіанти вирішення проблеми.
По-третє, ваша реакція та коментарі повинні бути направлені на причину брехні, а не на дитину.
Тобто ми не говоримо: «Ти брехун! Весь в батька (чи ще когось іншого)», «Я так і знала, що тобі більше ніколи і ні в чому не можна вірити!».
Ми говоримо, наприклад: «Я знаю, що ти мене обманюєш…» або «Я думаю, що твоя історія не дуже схожа на правду. Я готова почути реальну версію…».
По-четверте, діти дуже швидко запам’ятовують та переймають поведінку батьків. Тому зовсім невинний ваш обман може призвести до таких наслідків, які вам вже не сподобаються.
Наприклад, тато попросить: «А давай мамі не скажемо, що горло у тебе болить через морозиво, яке я тобі вчора купив, щоб вона мене не сварила».
Або мама скаже: «Скажи, будь ласка, сусідці, яка стукає у двері, що мами немає вдома» чи «Давай не будемо говорити бабусі, що її суп несмачний, щоб її не засмутити».
Звісно, дитина виконає ці ваші прохання і візьме з вас приклад на майбутнє.
У випадку, якщо дитяча брехня стає постійною, супроводжується агресією, крадіжками, маніпуляціями, дитина не відчуває каяття, то консультація з психологом допоможе виявити причини та приховані тригери такої поведінки.
«Я вам скажу і як мама, яка зіштовхувалась з брехнею своєї дитини, і як психолог — не впадайте у відчай, не накручуйте себе, не ставте ярликів, впіймавши свою дитину на брехні вперше чи вже далеко не перший раз.
Розмовляйте з дитиною, пояснюйте наслідки її вчинків, пояснюйте свої дії та реакції, говоріть про свої почуття», — Лисанска Аліна, психологиня.
Запрошую на консультацію
Якщо ж ви не можете зрозуміти причини, мотиви брехні вашої дитини, не можете впоратися зі своїми емоціями, вам не вдається «достукатися» до неї, то запрошую до себе на консультацію, де ми з вами зможемо розібратися з цими питаннями.
