Чоловік покинув заради іншої. Як це пережити?

Коли чоловік йде до іншої — це завжди боляче.
Та фраза «покинув заради іншої» звучить занадто категорично. 

Ми не знаємо, що стоїть за цим вибором:

• Може, це пошук новизни, гострих відчуттів, спроба оживити себе. 
• Може, наслідок емоційної відстані, вигорання, нудьги й одноманітності, що давно оселилися у стосунках, і спільного вже нічого немає, крім дітей.
• Може, відчуття знецінення дій, здобутків, не відчувається підтримка. 
• Може, за натурою чоловіку постійно потрібно «завойовувати», а вдома вже є «здобич», цілі досягнуті, хочеться нових пригод… 
• Може,  криза, коли людина не розуміє, хто вона і що їй потрібно, і здається, що «інша» або «інший» дадуть відповіді на ці питання.

Йдуть не від жінки — йдуть від себе

Це може бути й не про відсутність любові! Часто — про втрату контакту з собою, про бажання змін і спробу знову відчути життя.

Йдуть не від жінки, а від того, що не можуть задовольнити свої потреби у стосунках. І в цьому треба розбиратися. Може, та жінка взагалі не може дати очікуване… І в цьому треба зростати обом! 

Якщо розібратися в цьому важко, треба йти на сімейну або парну терапію та набратися мужності зустрітися з собою… 

Чому ми боїмося самотності

Хочу акцентувати увагу на особистий простір — ми часто не вміємо бути щасливими наодинці з собою! Коли чоловік і жінка зустрічаються, вони прагнуть близькості, спільного дому, ідей, мрій. Але разом із цим ми поступово втрачаємо себе — свою територію, свої кордони, свою тишу… 

Коли ми одружуємося, ми думаємо, що це назавжди. Що цей чоловік чи ця жінка — єдина людина, з якою можна ділити все: дім, радість, турботи, постіль… 

А життя тим часом перевіряє нас — чи вміємо ми залишатися собою поруч з іншим. Бо справжня близькість — це не про злиття та залежність. Це про двох, хто може бути поруч, але кожен — на своїх ногах, зі своїм диханням, зі своїм внутрішнім світом.

Буває так, що ми починаємо контролювати тих, кого любимо. Не тому, що не довіряємо, а тому, що боїмося втратити. Бо раптом людина зрозуміє — їй спокійніше, легше, навіть, щасливіше без нас. 

Справжня близькість народжується не з контролю, а з живого інтересу. Не з вимог, а з бажання бути тим, із ким добре, цікаво, натхненно. 

Особистий простір як умова любові

Наші прабабусі колись мали свої окремі кімнати, свої ночі, своя тиша. Вони інтуїтивно знали: щоб любов не згасла, потрібна відстань. Коли ми зливаємось до останнього подиху, стаємо залежними, ми втрачаємо близькість. 

Життя без простору перетворює пристрасть на звичку. Коли ми дозволяємо іншому бути самим собою, сумувати, жити, відкривати нове — ми зберігаємо тепло між нами.

Якщо партнерові добре у його світі, навіть якщо він відрізняється від твого, іноді наймудріше — не ламати, а просто зробити крок назад, а може й взагалі відпустити, щоб повернутися у свій власний простір, у свої бажання. Там де є двоє самодостатніх людей, народжується не залежність, а справжня любов. 

Ми зараз не говоримо про ситуації, де є фізичне, економічне, емоційне чи психологічне насильство, де однозначно треба ставити крапку в стосунках. 

Мова про те, як розібратися в собі та в іншому, коли у стосунках немає очевидної токсичності, але є відчуття віддаленості, нерозуміння чи розбіжностей.

«Якось я питала у досвідчених сімейних терапевтів: “Чи може пара бути щасливою, якщо в них зовсім різні світи, різні цінності, різні бачення на життя?” Може, але лише тоді, коли хоча б половина цих світів, цінностей, бачень збігається!

Спільне — це не про однаковість, а про точки дотику. Про те, що нас тримає поруч, навіть коли ми такі різні». — Дірявка Ірина, гештальт-терапевт, сімейний психолог

Якщо все ж таки чоловік пішов, як вистояти та продовжувати жити?

Це дуже важливе і болісне питання. В кожного своя індивідуальна історія. 

У той момент, коли ви дізнались про зраду, усі почуття підіймаються та затьмарюють очі, і кроки, зроблені по «гарячих слідах», можуть мати непоправні наслідки. 

Те, що руйнує після зради — це образа на себе: за свій час, сили, ніжність, вкладені стосунки. У цій ситуації, людина почувається використаною…

Та важливо пам’ятати: він зрадив не тому, що ви погана! Будь-які дії з вашого боку мають бути усвідомленими й стриманими, незалежно від темпераменту, якщо ви справді хочете взяти відповідальність за своє життя. 

Та згодом чесно дайте собі відповідь: «Чого я хочу? Чи потрібен мені цей чоловік? Як пройти через розрив з меншими витратами?» 

Не торкаючись юридичних аспектів, і якщо коротко — вистояти можна. Але не через силу, а через повернення до себе.

• Початок лікування починається з дозволу собі не триматися як «сильна жінка», а визначити, що болить, дозволити собі сльози, злість, розчарування.
• Звернути увагу на себе, що відбувається в середині, не шукати негайних пояснень.
• Не звинувачувати та не знецінювати себе, навіть якщо в стосунках були помилки — це не причина, щоб зраджувати. Твоя цінність не зменшується через чийсь вибір.
• Важливо згодом повернутися у своє життя. Бо частина спільного життя пішла з іншим. Почни створювати свій власний простір усереднені себе: знову відчуй, що тобі подобається, що тебе підтримує, що надихає. 
• Не залишай біль у тиші. Знайди оточення, що підтримує, тих, з ким можна розділити біль розлучення: друга, родича, психотерапевта, навіть саму себе у щоденнику. Коли біль вимовлений, він перестає керувати з середини.

Важливо зрозуміти, що це не кінець любові — це кінець певної історії. А любов — це наша особиста якість. Вона не зникає, просто змінює форму. І одного дня вона знову стане силою, що рухає вперед.

Від qui.help: запрошуємо на консультацію

Якщо вам боляче і ви не знаєте, з чого почати — не залишайтеся наодинці зі своїм болем.

Запишіться на консультацію до авторки цієї статті або до інших спеціалістів нашої спільноти.

Разом ви зможете розібратися, що насправді відбувається, повернути опору всередині й відновити здатність довіряти та любити знову.