Види розладів харчової поведінки та їх симптоми

Розлад харчової поведінки (РХП) став широко поширеною проблемою, особливо серед підлітків та молодих жінок.

Загальна розповсюдженість РХП зростає з кожним роком. Ось статистика за даними статистичних та наукових робіт Європи: TherapyDen, PubMed-обзорів, Global Burden of Disease:

• 2000–2006 рр. – приблизно 3,5% населення з РХП.
• 2013–2018 рр. ~7,8%
• Підлітки (11-19 років) – найбільш вразлива вікова група (близько 12,5%).
• Жінки стикаються з РХП у 2-3 рази частіше, ніж чоловіки, особливо молодь (20-25 років, близько 6%).
• Чоловіки частіше не потрапляють у статистику через небажання звертатися за допомогою (висока прихована поширеність).

Близько 20 мільйонів людей у Європі живуть із РХП — це не виняток, а реальність.

На тлі зростаючої тенденції зростає і важливість сучасної діагностики, підтримки та лікування.

Що таке розлад харчової поведінки?

Розлад харчової поведінки (РХП) – це ланцюжок психоемоційних та фізіологічних порушень, розтягнутих у часі та пов’язаних з їжею, тілом, вагою та образом себе (від непомітних до хронічних).

РХП зазвичай викликає сильні страждання, як фізичні, так і емоційні, погіршуючи здоров’я та руйнуючи соціальне життя. А при незворотних процесах може бути і загроза життю.

РХП не завжди можна розпізнати одразу. Хтось виглядає «нормально», але страждає від нав’язливих думок про їжу та тіло. Хтось переїдає таємно. А хтось цурається їжі під виглядом «ЗОЖ».

Важливо помічати: якщо будь-які стосунки з їжею приносять некомфортні переживання, у тому числі провину, сором, страждання, то це вже сигнал про необхідність звертатися за допомогою. Шлях від простого заїдання/ відмови від їжі до незворотних процесів може бути коротким та непомітним.

Важливо не проводити самостійну діагностику та ставити собі діагнози, а почати спостерігати за собою, особливо як змінюється емоційний стан при контакті з їжею.

Якщо ви бачите схожі ознаки у себе чи близьких, це привід звернутися до будь-якого з фахівців: лікар, психотерапевт, психіатр, дієтолог, які допоможуть відновити здоров’я (фізичне, психічне). Чим раніше ви звернетеся за допомогою, тим менше часу зусиль піде на лікування.

При пізніх зверненнях комплексне лікування кількома фахівцями може тривати кілька років. А при стадії РХП з незворотними процесами, лікування та супровід буде довічним.

Нижче ми розглянемо основні види РХП, їх причини та симптоми. Ранжування по тому, як часто вони зустрічаються.

1.Компульсивне переїдання (BED)

Один із найпоширеніших РХП і часто залишається непоміченим, що сприймається як просте переїдання. Це регулярні епізоди неконтрольованого переїдання без подальшого очищення, найчастіше з почуттям втрати контролю.

Компульсивне переїдання часто спричиняє зайву вагу, але не завжди. Головне – емоційна напруга, пов’язана з харчовою поведінкою.

Симптоми:

• Періодичне переїдання до дискомфорту чи болю.
• Їжа на самоті через сором.
• Відсутність компенсаторних дій після переїдання (наприклад, відсутність голоду якийсь час).
• Емоційні причини їжі – тривога, стрес, нудьга, радість та ін.
• Почуття провини, огиди до себе.

2. Нервова анорексія

Анорексія – це РХП, при якому людина обмежує себе в їжі, сильно знижує масу тіла і продовжує сприймати себе як “з зайвою вагою”. У центрі — страх набрати вагу та нав’язливе прагнення худоби.

Анорексія — один із найнебезпечніших психічних розладів за рівнем смертності, у тому числі через ускладнення та самогубства. Вимагає своєчасного звернення до фахівців та тривалого послідовного лікування під контролем кількох спеціалістів, можливо із госпіталізацією.

Симптоми:

• Сильне обмеження в калоріях, відмова від “забороненої/ не корисної/ неправильної” їжі.
• Значна втрата ваги, ІМТ нижче за норму.
• Порушене сприйняття власного тіла — навіть за нормальної ваги чи виснаження людина вважає себе занадто повною.
• Уникнення прийомів їжі, особливо у присутності інших.
• Нав’язлива фізична активність з метою спалити калорії.
• Заперечення тяжкості стану.
• У жінок – припинення менструацій (гормональні зміни).

3. Нервова булімія

Булімія – це цикл переїдання та подальшого “очищення” (блювання, прийом проносних, голодування, надмірні тренування). На відміну від анорексії, вага людини може залишатися в межах норми, але страждання не менше.

Людина з булімічною поведінкою може здаватися “функціональною/соціальною”, але при цьому переживати постійну внутрішню боротьбу.

Симптоми:

• Часті епізоди неконтрольованого переїдання (часто потай).
• Почуття провини, сорому та тривоги після їжі.
• Провокування блювання, зловживання проносними, “компенсаторні заходи”.
• Нав’язлива стурбованість вагою та зовнішністю.
• Різкі перепади настрою, низька самооцінка.

4. Орторексія

Орторексія – це нездорова одержимість “правильним, чистим та здоровим” харчуванням. Не визнана офіційним діагнозом, але проявляється дедалі частіше. Орторексія може починатися як прагнення до здоров’я, але переростати в обмежуючу, тривожну поведінку, яка порушує життя.

Симптоми:

• Нав’язливе уникнення “некорисної” або “брудної” їжі.
• Надмірне планування, тривожність навколо вживання.
• Відмова від цілих груп продуктів (вуглеводи, жири, глютен та ін.) без медичних причин.
• Соціальна ізоляція через обмеження вживання.
• Відчуття провини при “відхиленні” від правил.

5. Пікацизм (піка)

Піка – це споживання нехарчових речовин: землі, крейди, волосся, паперу, мила і т. д. Це РХП, який найчастіше зустрічається у дітей, вагітних та людей з дефіцитами мікроелементів або нейровідмінністю (наприклад, аутизм).

Піка потребує не лише психологічної допомоги, а й медичної діагностики у різних фахівців — важливо зрозуміти, чи є фізіологічні причини.

Симптоми:

• Вживання нехарчових продуктів, що повторюються, протягом місяця і довше.
• Ризик інтоксикації, інфекцій, проблем із ШКТ.
• Поведінка не відповідає культурним чи віковим нормам.

6. Румінація (румінаційний розлад)

Рідкісне РХП, при якому їжа після проковтування рефлекторно повертається в рот з наступним пережовуванням або випльовуванням (не як блювання). Важливо виключити медичні причини, такі як гастроентерологічні розлади, психічні захворювання.

Симптоми:

• Повторювана регургітація їжі (повернення їжі зі шлунка або стравоходу до ротової порожнини, без зусиль та супроводжуючих блювання рефлексів).
• Не супроводжується нудотою чи неприємними відчуттями.
• Може відбуватися без усвідомленого контролю.
• Може спричинити втрату ваги, соціальні труднощі.

7. ARFID (Розлад обмеженого/виборчого прийому їжі)

ARFID найчастіше зустрічається у дітей, але може зберігатися у дорослому віці. Це уникнення певних продуктів чи форм їжі без страху набрати вагу. Це не “просто примха”, а реальний розлад, який потрібно лікувати.

Симптоми:

• Обмежене споживання їжі (за текстурою, кольором, запахом).
• Втрата ваги або дефіцит живлення.
• Страх перед задухою, блюванням.
• Відмова від нових продуктів.
• Немає зміненого сприйняття тіла.

Інші форми та нетипові РХП

Деякі стани можуть відрізнятися від описаних вище симптомів, але при цьому викликають такі ж серйозні переживання/страждання:

• Змішані форми РХП, що переходять одна в іншу, – найпоширеніші в даний час, завдяки впливу соціальних мереж.
• Нетипова анорексія: ті ж симптоми, але вага залишається в нормі.
• Синдром нічного переїдання: прийоми їжі відбуваються у нічний час, іноді без спогадів про це.
• Обмежувальне харчування під час аутизму або тривожних розладів.

Чому виникають розлади харчової поведінки?

Причини РХП складні та багатогранні:

• Психологічні, в т.ч. травматичні події (насильство емоційне, фізичне, сексуальне, емоційні травми, втрати та ін.)
• Сімейні відносини (гіперконтроль, знецінення, тривожні чи непослідовні стосунки та ін.).
• Біологічні (генетична схильність, особливості роботи мозку, гормональні фактори).
• Соціальні (тиск соціальних норм щодо ідеалів тіла, дієтична культура, соціальні мережі та булінг).

Як лікують розлади харчової поведінки?

Важливо розуміти, що РХП – це не випадкова ситуація, а найчастіше засіб справлятися з життєвими складнощами, переживаннями, особливо болем, тривогою, відчуттям втрати контролю над життям.

Найефективніше комплексне лікування РХП із залученням 3-х фахівців:

1. Психотерапевт/психолог (докладніше нижче).
2. Лікар-психіатр. В залежності від стадії та діагнозу РХП може знадобитися медикаментозна підтримка за для стабілізації роботи нервової системи.
3. Дієтолог. Допомагає коректно підібрати харчування та режим, які заспокоюють та стабілізують фізичний та емоційний стан без насильства та обмежень.

Додатково може знадобитися:

• Сімейна терапія. Наприклад, якщо таке ставлення до їжі – це особливість сім’ї або щось у сім’ї провокує порушення. Також необхідна при психотерапії з підлітками/дітьми.
• Госпіталізація. При важких формах РХП із загрозою життю без госпіталізації не обійтись.

Як допомагає психотерапія при РХП?

Психотерапія – це не про “поговорити” як шкідливо голодувати/переїдати тощо, як швидко поміняти установки на “правильне харчування” або скласти “жорсткий” режим, де Я все швидко зможу змінити.

Разом з психотерапевтом складається План лікування і психотерапії з послідовних кроків. І ці кроки важливо буде робити послідовно і методично.

1. 1-й важливий Крок – це дослідити причини (спускові гачки), які запустили початок розвитку РХП. Зазвичай це довгий ланцюжок життєвих та/або сімейних/ родинних подій.
2. 2-й Крок – вивчення Емоційної сфери (наприклад, як я обходжусь зі своїми емоціями, переживаннями, а також з емоціями інших людей та ін). Адже їжа контактує з нашими рецепторами, що дають нам змогу переживати також емоції, тим самим вдало замінює/нівелює емоції з реального життя.

Наступні кроки залежатимуть від результатів №1-2.

Якщо ви не впізнаєте себе у класичних описах анорексії чи булімії, чи інших РХП, але відчуваєте, що ваші стосунки з їжею не ок, то це ознаки що вже час іти за допомогою.

Чим раніше починається лікування, тим вищий шанс не лише на відновлення, а й на покращення якості життя у всіх сферах.

Оберіть собі психотерапевта, якій/якому хочеться довіряти, і вперед – за найкращим, здоровим яскравим життям!