Готові до змін на краще?
Знайти психологаЯ знову зірвалась. Це вже який раз. Наче в мені щось ламається. Їм, поки не боляче. А потім – в ванну. І тільки сором. І ненависть. Я нормальна взагалі?…
Я часто чую це в кабінеті. Зовні – впевнена, успішна жінка. У середині – щоденна боротьба, яку ніхто не бачить.
І ні, ти не «ненормальна». І це не про слабку силу волі. Це – булімія. І вона значно ближча, ніж здається.
Що таке булімія?
Булімія (або нервова булімія) – це психічний розлад харчової поведінки, для якого характерні:
- Цикли переїдання – коли людина неконтрольовано споживає велику кількість їжі за короткий час
- Почуття провини або сорому після цього
- Компенсаторна поведінка – наприклад, викликання блювання, надмірне фізичне навантаження, використання проносних або голодування
Булімія – це не тільки про переїдання і очищення. Це про глибокий внутрішній біль, що ховається за словами: «Мені треба схуднути», «Я не контролюю себе», «Я нікому не скажу — мені соромно».
Що призводить до нервової булімії?
Інколи все починається з дієти перед літом. А інколи — з дитячого досвіду, коли тіло ставало причиною критики. Чи з життя, де тебе помічають тільки тоді, коли ти «стараєшся», «гарна», «ідеальна».
А їжа стає способом хоча б якось полегшити емоції, які неможливо винести інакше.
Симптоми булімії
Але я ж іноді можу «стриматись», значить, це не булімія?
Це одне з найпоширеніших заперечень.
Булімія — не про те, переїдаєш ти щодня чи раз на тиждень. Це про те, як сильно це впливає на твої думки, самопочуття, стосунки з тілом і собою. І про те, що після їжі завжди приходить каральна реакція: викликати блювання, голодувати наступного дня, виснажувати себе у спортзалі.
А що відбувається всередині?
Насправді булімія — це не примха і не «просто звичка». Це серйозне, хоч і часто приховане, емоційне виснаження.
Ти можеш:
- Думати про їжу годинами
- Постійно зважуватись або ховати себе під одягом
- Почуватися винною за кожен шматочок
- Боятися свят, де є їжа, або людей, які можуть «помітити»
- Але навіть на фоні цього можеш справлятись, працювати, посміхатись — і ніхто не здогадується.
Чим відрізняються й схожі булімія й компульсивне переїдання?
А якщо я просто переїдаю, але не викликаю блювання?
Це теж може бути частиною порушення харчової поведінки, але вже ближче до компульсивного переїдання. Головна різниця — відсутність «очищення».
Але відчуття сорому, втрати контролю — дуже подібні. І так само боляче.
Чи можна вилікувати булімію?
Так. Але не силою волі.
В моїй роботі я використовую когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) — підхід, що не зупиняється на симптомах. Він допомагає розпізнати, що стоїть під:
- Чому тіло стало ворогом?
- Чому їжа — єдина розрада?
- Чому тривога так тісно пов’язана з вечірнім холодильником?
Ми разом вчимося повертати контроль — через турботу, а не жорсткість.
Навчаємось розуміти сигнали тіла, емоцій, і будувати нові звички — не з ненависті, а з поваги до себе.
Лікування булімії має бути міждисциплінарним. Окрім психотерапевта/психолога, радимо звернутися до:
- Психіатра – ставить діагноз, контролює медикаментозне лікування за потреби.
- Ендокринолога – оцінює гормональні наслідки тривалого порушення харчування.
- Сімейного лікаря – координує загальну перевірку стану організму, робить базові обстеження.
- Гінеколога – при порушеннях менструального циклу, фертильності, особливо при тривалих періодах булімії.
- Кардіолога – якщо є електролітні порушення, проблеми з серцем (наприклад, аритмії – часте ускладнення при булімії).
- Гастроентеролога – при проблемах із ШКТ через переїдання, блювання або проносні.
– команда qui.help
Запрошую на консультації
Я — Марина. Психологиня. Працюю з жінками, які роками жили у цій боротьбі — і які одного дня зрозуміли: досить.
Я не обіцяю «швидко виправити» чи «назавжди вилікувати». Але я знаю, як з цим іти. Обережно, м’яко, без тиску. І не на самоті.
Якщо ти впізнала себе — я тут. Напиши. Можемо поговорити. Ти не мусиш все це тягнути одна 💗