Стрес після розставання. Що відбувається з психікою та як відновитися?

Має сенс розділити ситуації розлук на кілька варіантів.

1. Ми втомилися один від одного і прийняли взаємне, чесне, щире рішення розійтися.
2. Я пішов від свого партнера з якихось причин.
3. Мене покинули, ініціатором розлучення був мій партнер.

Взаємна згода

Якщо людина просто втомилася від стосунків, потрібно відпочити, доки з’явиться бажання знову увійти у відносини.

Але при цьому дуже важливо підбити підсумки, зробити висновки та змінити свою психіку таким чином, щоб не знаходити собі таких відносин, від яких згодом доведеться втомлюватися. У цьому є сенс реального людського досвіду.

Досвід — це не те, що з нами сталося, а те, як ми змінили себе, щоб більше не потрапляти у неприємні ситуації та розуміти ті закономірності, які призвели до цього.

Потрібно зрозуміти, чому не склалися стосунки з партнером, які у нього особливості характеру та як згодом можна визначити подібне, щоб не повторювати помилок.

Пішов(ла) від партнера я

Тут теж не буде якихось гострих переживань. Потрібно зробити те саме, що й у першому випадку. Зрозуміти якісь особливості вибору, які не були враховані, щоб знову не повторювати помилок.

В обох випадках дуже корисно замислитись, наскільки та чим саме ваш вибір був зумовлений.

Найчастіше це бувають якісь умовні рефлекси, завдяки яким ми схильні вибирати собі когось. Приклад подібних неусвідомлених виборів я опишу пізніше.

Є таке поняття, як «мова кохання». Є навіть така книга Гері Чепмена «П’ять мов кохання», видання 1992 року.

Але, на жаль, цих мов не п’ять, а набагато більше! На їх формування можуть впливати батьківські сім’ї, стосунки з попереднім партнером, різного роду уявлення про те, яким має бути кохання, часто почерпнуті з книг, фільмів та п’єс.

Останнє — інформація про штучні, нереальні відносини.

Люди мистецтва спеціально вигадують такі формати стосунків для розваги публіки. Бо якщо показувати те, що відбувається в реальності, для багатьох це буде банально і нецікаво.

Мене покинули

Це найтрагічніший варіант подій. З ним пов’язана найбільша кількість негативних переживань, сумних спогадів та стресу.

І це найскладніший варіант розвитку подій саме тому, що «Я ще його/її люблю, але він(вона) вже мене не любить».

На цьому й загостримо увагу, на механізмах та закономірностях подібних ситуацій.

Трохи теорії

У книгах Еріка Берна про транзактний аналіз (їх, до речі, багато в мережі й навіть в аудіо форматі, рекомендую) автор розповідає про те, що в кожній людині є три его-стани: Дитина, Дорослий і Батько.

Так от, сфера емоційних стосунків — це стан дитини. Вона все починає з гри. Така суть Дитини.

Суть Дорослого — це процедура. Його дії обов’язково спрямовані на результат, а Батько здійснює ритуали — дії, в яких він приймає визнання себе як особистості.

Так ось, Дитина може грати, і суть гри в тому, що один виграє, а інший програє, що може перейти до близькості.

А суть близькості у відвертих та рівноправних відносинах із визнанням партнера як важливого, рівного, до якого виникають особливі почуття, наприклад, кохання чи дружба.

Близькість зустрічається набагато рідше, ніж гра, і тому має значну цінність для стосунків.

І, як правило, це глибокі почуття, які складно зруйнувати, якщо не буде, наприклад, на думку одного з учасників, зради чи якихось інших дій, які порушують неписані правила таких відносин.

Закономірності та причинно-наслідкові зв’язки

Повернемося до трагічного результату подій.

Якщо я не робив жодних дій, пов’язаних з порушенням негласного кодексу кохання, або мене неправильно зрозуміли та засумнівалися в моїй щирості, то, найімовірніше, ситуація була ігровою.

У мене просто виграли. Грубо кажучи, мене використали якимось чином.

Якщо сталося непорозуміння, це ще можна якось виправити, але якщо й це не вийшло і мене звинувачують у тому, що я не робив — то це правила такої гри. Другий гравець виграв і не хоче брати на себе відповідальність, перекладаючи її на того, хто програв.

Цілком закономірно зрозуміти, що мене обіграли, і мій партнер не вартий моєї любові. Якщо я відразу це не зрозумів і не змінив до нього свого ставлення, і моє кохання не згасає, то і тут є варіанти уникнути деструктивних переживань.

Банк щасливих спогадів

Як правило, суть переживань після розставань підтримується «банком щасливих спогадів».

Я згадую, як ми гуляли парком, їли морозиво, ходили в кіно, засмагали на пляжі, їздили у відпустку та інші епізоди, що гріли душу.

Звичайно, у кожного такого спогаду, які я називаю «голограмами подій», є маса асоціацій.

Збираючись на пляж або проходячи повз кафе, де були зустрічі, я відразу згадую свої стосунки.

І часто, навіть несправедливо звинувачений у чомусь, гірко переживаю ту трагічну втрату, яку я зазнав.

Це удар по моєму его, по моїй Я-концепції, я виявився «невдахою», мене покинули, і це жахливо.

Здавалося б, щастя було так близько, «синій птах» був в моїх руках, але якась нісенітниця, швидше за все, нерозуміння порушило цю ідеальну гармонію. Так гадаю я.

Хоча, як вже здогадався читач, «насправді все не так, як є насправді», як сказав одного разу Антуан де Сент-Екзюпері. Все було зовсім інакше!

І навіть якби це було не так, і я дійсно щось зробив не так, то для досягнення власного добробуту, перш ніж швиденько почати новий роман, потрібно змінити свої переконання заради доцільності та для досягнення мети — позбавлення від смутку.

Для цього потрібно переписати, переформатувати всі ті «голограми подій» або, можна сказати, мікрофільми моїх спогадів.

Насправді саме вони є тригерами моїх відповідей — умовних рефлексів, які звинувачують мене в промаху і вмикають образу на долю.

І щоб не ходити навколо болота смутку, поливаючи його своїми сльозами, потрібно просто змінити акценти спогадів.

Мозку все одно. Форматуючи спогади, ми змінюємо історію!

Як розв’язати задачу

Дуже образно, у фарбах, докладно уявляємо такі дії.

Беремо мікрофільм, що травмує, стискаємо його до кольорового фото, даємо йому назву, наприклад, «Щасливо гуляємо у парку».

Тонким скальпелем підтягуємо перламутрову плівку, що ідеалізує, з цього кольорового фото і відкладаємо її в особливу теку. Вона ще стане в пригоді нам для ідеалізації майбутніх коханих.

Фотографію розфарбовуємо в похмурі чорно-білі тони та міняємо назву на «Граючи зі мною у свою підлу гру, він спеціально зваблював мене, як це робив і з багатьма іншими».

Назви залежать від фантазії авторів, але суть, я сподіваюся, зрозуміла. І вішаємо це фото на уявну стіну. З одним епізодом покінчено!

Після 10-ї серії такої роботи над собою голограми подій будуть лускатися як насіння.

Після 20-ї вже не потрібно буде сильно напружуватися, щоб переконати мозок у тому, щоб змінити до цього підлого типу своє ставлення і сказати собі: «Боже, і це ж потрібно так, кого ж я так любила, так, кохання зле».

Ось і все, з глибоким смутком покінчено!

Випадок із практики

Звернулась до мене одна дівчина, буквально з такими словами: «Ви можете допомогти мені розлюбити одного “виродка”?»

«Звичайно», — відповів я.

«Гарантуєте?» — спитала вона.

«Гарантую, — відповів я. — Якби потрібно було розлюбити коханого, але передчасно померлого чоловіка, з яким ви прожили щасливі роки, то я б замислився про гарантії, а тут легко».

«Я маю кілька гуру, тренінги яких я відвідую. Але навіть вони нічого не гарантували. Звідки у вас така впевненість?»

«Я знаю закономірності, які працюють у цьому аспекті стосунків, і маю досвід! Але, думаю, вам потрібно зрозуміти, чому ви весь час вибираєте в супутники “виродків”? Адже правда?»

Вона замислилася ненадовго і підтвердила мої слова, потім сказала: «Ні, якщо вже гарантуєте, давайте почнемо з цього!»

Я провів приблизно таку ж процедуру позбавлення від прив’язаностей, і клієнтка, вже посміхаючись, повідомила, що експеримент вдався на славу!

Причина помилок вибору. Спотворена мова кохання

Настала черга розуміння регулярного вибору «виродків».

Історія клієнтки була не простою. Жила вона у маленькому містечку, майже селі, де всі одне одного знали.

Її мати завагітніла від чоловіка, який відмовився з нею одружитися, тому що не любив її. За часів СРСР це була ганьба. Але їй пощастило. Її взяв за дружину інший чоловік, який її покохав. На жаль, кохання не було взаємним.

У сім’ї згодом народилася друга дочка — моя майбутня клієнтка. Але мати любила старшу дочку від коханого чоловіка, а молодшу не любила. Таке буває…

Як не намагалася молодша дочка завоювати материнську любов, у неї не виходило.

Батько, якого не любили, почав з горя випивати. І тому молодша дочка стала «дочкою алкоголіка».

Вона щосили боролася за мамине кохання. Була відмінницею, все робила по дому, була акуратною і працьовитою. А старша, кохана дочка вже гуляла з хлопцями, курила та пила.

«Мамо, ну чому ж ти мене не любиш?» — запитувала моя майбутня клієнтка. Але не отримувала відповіді.

Пройшло багато часу відтоді, але той умовний рефлекс чи мову кохання, яку набула молодша дочка в роки молодості, змушував вибирати тих чоловіків, які її використовували й очевидно не любили, а їй доводилося добиватися їхнього кохання.

На жаль, вона просто не знала інших варіантів «мов кохання», і тому її вибір був таким.

Вона не була дурна, наївна чи недосвідчена. Просто їй ніхто досі не показав цієї закономірності, а сама вона про це не здогадувалася.

Такими є умовні рефлекси. Вони ховаються від усвідомлення і працюють як мікропрограми, не доносячи інформацію до мозку для осмислення. І тому люди ходять по колу, не усвідомлюючи, що саме їх водить.

І мені довелося її довго заспокоювати після того, як вона з жахом зрозуміла, що в її 37 років вона постійно помилялася! І головне, що були гідні люди навколо, але «іскра в неї не проскакувала», її «не торкало» і «хімія не спрацьовувала».

Однак все щасливо скінчилося. Вона згадала про гідного чоловіка, який, до речі, «її добивався», вийшла заміж і навіть виїхала з країни.

Успіхів Вам у стосунках!

При необхідності, звертайтесь до фахівця!

Від qui.help: запрошуємо на консультацію

Розставання — одне з найсильніших емоційних потрясінь. Але воно завжди піддається аналізу та проживанню, якщо розуміти механізми прив’язаності, закономірності вибору партнерів та способи коректно працювати з болісними спогадами.

Якщо ви відчуваєте, що застрягли в переживаннях, не можете відпустити людину або повторюєте одні й ті самі патерни вибору — робота зі спеціалістом може значно прискорити відновлення.

Запишіться на консультацію до автора статті або до іншого психолога нашої спільноти, щоб безпечно пройти через емоції, повернути собі опору та перестати вибирати руйнівні стосунки.