Що робити, якщо дитина не слухає вчителя

Батьки часто думають: «Дитина просто не хоче слухатися». Але насамперед варто звернути увагу на нервову систему та вищі психічні функції мозку.

Це складні здібності, які мозок розвиває поступово: увага, пам’ять, мовлення, рух і самоконтроль. Вони допомагають вчитися, розуміти інструкції та діяти усвідомлено.

Нестача уваги може бути ознакою не тільки РДУГ, а й втоми «енергетичного блоку» мозку.

Моторні труднощі роблять дитину незграбною: вона може спотикатися, неправильно тримати ручку тощо. Слухові проблеми заважають чути слова, а помилки в прийменниках сигналізують про дислексію чи дисграфію.

Можливі причини, чому дитина не слухає вчителя

Давайте з вами, шановні батьки, розглянемо три основні причини, чому ваша дитина не слухає вчителя в школі.

Часто проблема криється не тільки в мозку, а й в оточенні дитини.

Перша причина, чому дитина не слухається на уроках, — це слабкі вищі функції мозку. Це коли увага, пам’ять чи рухи не розвинені на всі 100 відсотків і мозок просто не встигає обробляти інформацію від вчителя.

Дитина не ігнорує навмисно — їй фізично важко фокусуватися та виконувати команди.

Друга причина — це надмірні вимоги батьків.

Батьки часто ставлять дитині дуже багато вимог: добре вчитися, виконувати обов’язки вдома, відвідувати різноманітні гуртки.

Коли вимог багато, то тиск накопичується. Дитина не витримує такого навантаження і реагує протестом — не хоче виконувати команди вчителя.

Оніхофагія (звичка гризти нігті) часто може бути проявом надмірних вимог у сім’ї. Таким способом дитина намагається впоратися з навантаженням і пережити тривогу від постійних очікувань.

Третя, дуже важлива причина — це напружений сімейний фон.

У сім’ї можуть бути непорозуміння між батьками, напружені стосунки, сварки. Дитина в цьому середовищі почувається дуже самотньою і через неслухняність привертає до себе увагу вчителя.

Через таку поведінку вона несвідомо хоче привертати до себе увагу батьків, отримати підтримку вдома чи примирити їх.

Як відрізнити «неслухняність» від нейровідмінності, труднощів розвитку чи шкільної адаптації

Я як клінічний психолог з 2700 проведеними нейродіагностиками для дітей розумію, як важко батькам.

Я розумію, що ви розгублені, що деякі з вас стикаються з соромом чи з тим, що відчувають провину: «Ми погано виховуємо дитину». Але насправді причина полягає зовсім в іншому.

Давайте розберемося разом, як відрізнити неслухняність від нейровідмінності, труднощів розвитку чи складнощів адаптації в школі. Це розуміння допоможе вам підтримати дитину правильно, без ярликів.

Що взагалі означає нейровідмінність?

Нейровідмінність — це унікальний «нейронний стиль» мозку, коли вищі психічні функції (увага, пам’ять, рухи) працюють не за типовим шаблоном, а з природними варіаціями.

Олександр Лурія в «Основах нейропсихології» описує це як індивідуальну організацію мозкових систем, що визначає сприйняття світу: при РДУГ — розсіяна увага, при дислексії — труднощі з мовленням.

Це не патологія, а різноманітність, інший «стиль» роботи мозку, який впливає на навчання чи увагу, але з підтримкою розкриває сильні сторони.

Неслухняність як поведінковий протест на надмірний контроль

Дитина чує інструкції, але ігнорує їх, бо вдома чи в школі їй не дозволяють проявляти спонтанність: «ти мусиш», «треба», «не можна».

Вона бунтує вибірково — слухається улюблених дорослих, але з суворими контролерами йде в протест. Це реакція на тиск, а не проблема мозку.

Труднощі розвитку

Якщо неслухняність постійна і всюди, це може бути проявом труднощів розвитку. Це затримки чи нерівномірність формування вищих психічних функцій мозку.

Дитина не лінива — її мозок просто ще дозріває.

Це може проявлятися розсіяністю, труднощами із запам’ятовуванням слів, незграбністю рухів, нерівним письмом і мовними помилками, зокрема плутаниною прийменників, характерною для дислексії.

На відміну від протесту, це видно незалежно від настрою.

Активація захисних механізмів психіки на стрес — «бий, біжи або замри»

Мозок може сприймати клас, людей та правила як загрозу.

Нервова система дитини реагує автоматично:

• Бий — бунтує, сперечається чи ігнорує команди агресією.
• Біжи — намагається уникати контакту з вчителем, відволікається, дивиться у вікно.
• Замри — дитина «завмирає», не рухається, не відповідає, ігнорує вчителя, бо боїться.

Багато вчителів можуть це коментувати як неслухняність, але насправді це захисний механізм психіки для адаптації у новому середовищі.

І тут дуже важливо навчити дитину емоційної грамотності, яка допоможе шкільній адаптації пройти м’якше, а також навчити її ідентифікувати свої емоції та висловлювати їх.

Тоді дитина навчиться називати свої почуття і справлятися зі стресом.

Ви можете підтримувати свою дитину і говорити з нею про її емоції в школі: «Що ти відчуваєш у класі? Тобі страшно? Можливо, ти хвилюєшся чи боїшся відповідати? Чому?»

Що робити, якщо дитина бореться з цими викликами?

Передусім, зверніться до нейропсихолога. Нейродіагностика допоможе виявити, чи це нейровідмінність, чи труднощі розвитку, а також виявить слабкі зони: фокус уваги, рухи, слух.

Розуміння різниці дозволяє надати правильну підтримку: зменшення контролю та нейрокорекція.

Завдяки нейрокорекції мозок дорозвинеться через вправи на баланс, увагу, дихання, письмо.

Як батькам реагувати на скарги вчителя

Скарги вчителя на те, що дитина не слухається — це сигнал, а не вирок.

«Як клінічний психолог, раджу реагувати спокійно, без звинувачень.

Спочатку вислухайте вчителя, подякуйте за увагу, а потім разом з’ясуйте корінь проблеми: труднощі розвитку, нейровідмінність чи адаптація», — Таран Ірина, психологиня.

Як говорити про це з дитиною?

Встановіть емоційний контакт. Це краще зробити, коли ви разом граєте.

Не карайте одразу. Замість «Чому ти не слухаєшся?» запитайте: «Що ти відчуваєш на уроці? Тобі важко зосередитися чи страшно помилятися?»

Це відкриває емоційний канал. Так дитина відчує вашу підтримку і турботу.

Як співпрацювати з учителем, щоб знайти спільний підхід

Дуже важливо співпрацювати з учителем як із союзником.

Спочатку подякуйте за спостереження і запитайте конкретно: «Які саме труднощі ви помічаєте? Увага розсіюється, рухи незграбні чи щось інше?»

Обов’язково зверніться до нейропсихолога для нейродіагностики.

З результатами, висновком та рекомендованими вправами, наприклад, на баланс чи увагу поверніться до вчителя і скажіть: «Давайте разом підтримаємо дитину». Разом ви допоможете дитині впоратися з труднощами.

Коли варто звернутися до дитячого психолога

Зверніться до дитячого психолога чи нейропсихолога, якщо неслухняність у школі триває понад 1–2 місяці попри ваші зусилля.

Не чекайте, що «само мине». Раннє втручання психолога дозволяє точно виявити причини.

Запрошую на консультацію

Шановні батьки, підтримайте процес розвитку мозку вашої дитини, і тоді навчання в школі стане легшим!

Ви можете звернутися до мене як до клінічного психолога та психотерапевта з додатковою кваліфікацією нейропсихолога з 8-річним досвідом роботи.

Я допоможу вам знайти причину, чому дитина не слухається на уроках, і складу індивідуальну корекційну програму, враховуючи її унікальні особливості мозку та поведінки.

Ви також отримаєте супровідний план для родини, який допоможе створювати комфортне середовище для розвитку і зростання дитини.