Що робить нейропсихолог, і кому буде корисна консультація?

Нейропсихологія — це наука про діалог між мозком і психікою. Про те, як функції підтримують нашу здатність відчувати, думати, взаємодіяти.

Це дисципліна, яка допомагає побачити, де психічне стикається з тілесним, і де симптом не лише про внутрішній конфлікт, а ще й про біологічне виснаження.

Олів’є Ребо у книзі «Нейропсихологія емоцій» писав: «Поведінка — це не лише дзеркало психіки. Це ще й відображення організації нервової системи. Не все, що ми називаємо емоцією, є винятково психологічним».

Хто такий нейропсихолог, і що він робить?

Це фахівець, який досліджує роботу пам’яті, уваги, мови, просторового мислення, здатності до саморегуляції. Він/вона не інтерпретує сни, не шукає батьківську фігуру, а ставить питання: як мозок витримує напругу? Де його ресурс вичерпано?

У звіті Американського товариства нейропсихологів (National Academy of Neuropsychology, 2021) вказано, що: «Нейропсихологічна оцінка допомагає виявити когнітивні зміни навіть тоді, коли МРТ ще не показує явних відхилень»

Чим нейропсихолог відрізняється від психолога чи психіатра?

Психіатр лікує медикаментами. Психолог допомагає осмислити. Нейропсихолог – виявляє, що в системі не працює як слід, навіть якщо симптом виглядає «чисто емоційним».

Лурія, як один із засновників нейропсихології вказав: «Кожна вища психічна функція — це системне утворення, яке базується на роботі кількох зон мозку. Порушення будь-якої з них змінює всю структуру»

Коли дорослим може бути корисна консультація нейропсихолога?

• Після стресу, втрати, тривалого емоційного вигорання.
• Якщо знижується концентрація, пам’ять, з’являється «туман в голові».
• Якщо симптоми тривають попри терапію або ліки.
• У випадках постковідного синдрому, гормональних змін, неврологічних захворювань.

Згідно з дослідженням Harvard Health (2022): «До 35% людей після COVID-19 мають нейрокогнітивні симптоми, що не пов’язані з емоційним станом, але сильно впливають на якість життя».

Коли нейропсихолог може допомогти дитині?

Коли важко навчатись, концентруватись, коли порушена мова або моторика.

Коли дитина надмірно збуджена або навпаки – загальмована. Коли щось в її поведінці ніби «випадає», і вам важко зрозуміти чому.

Як зазначає Жаклін Рюше: «Розвиток дитини – це постійний танець між дозріванням мозку і емоційним досвідом. Важливо бачити обидва ці пласти одночасно»

Як проходить робота з нейропсихологом?

Уважно. Повільно. Зі спостереженням.

Після першої бесіди – тестування: на увагу, пам’ять, мовлення, координацію. Потім – інтерпретація: що саме не функціонує, як це можна змінити, і чого вимагати від себе не варто.

Нейропсихологічна карта – це не вирок. Це інструкція до лагіднішого ставлення до себе.

Як ці знання допомагають у терапії?

У психоаналітичній практиці я не відмовляюсь від тіла. Навпаки – я його слухаю. Коли психіка повторює одні й ті самі захисні сценарії, а людина не може знайти сили – я думаю і про лобові зони. І про дофамін. І про мозкову втому.

Андре Грін писав: «Мовчання симптому іноді говорить голосніше, ніж будь-яке висловлювання. Але ми мусимо знати, що саме мовчить: символ чи нейрон»

Про авторку

Я – психотерапевтка в аналітичному підході. Працюю з людьми, які шукають причини неочевидного: чому не відчуваю? Чому виснажуюсь? Чому нічого не радує?

Мій інтерес – там, де психіка зустрічається з функцією. Там, де симптом не тільки про історію, а ще й про межу тіла.

Запрошую вас, якщо відчуваєте, що потрібна увага не лише до емоцій, а й до того, як саме ви зараз існуєте у своїй когнітивній присутності. Можемо спробувати роздивитись це разом – м’яко, не кваплячись.