Як підтримати побратимів у складні моменти

Стаття написана за матеріалами посібників проєкту «Як ти брате?» (за посиланням ви можете завантажити електронну версію або замовити паперовий варіант безкоштовно).

У психологічному сенсі немає важливішої речі, ніж підтримка від інших людей. Нам необхідні увага, повага, розуміння та прийняття з боку інших. І чим гірший наш стан та суттєвіші зміни в житті, тим більшими стають ці потреби.

Чому важко говорити про складне

Зазвичай, чим більша потреба в добрій розмові, тим складніше її здійснити. Військові, які потребують психологічної допомоги, дуже вразливі й самі часто поводяться не надто дружньо. Вони схильні ображатися, зачинятися, звинувачувати інших, емоційно вибухати або, навпаки, зневірюватися.

З кожним разом, коли люди залишаються незадоволеними розмовою, вони все більш схильні уникати взаємодії. Через брак цих взаємодій їхній психологічний стан погіршується.

Депресивні стани та тривога виникають тоді, коли накопичується неопрацьований досвід. Чим більше в людини незасвоєного досвіду, тим більше у неї внутрішньої тривоги та відчуття небезпеки.

Досвід, який складно осмислити:

• сильний страх,
• загроза життю,
• поранення,
• руйнування,
• смерть,
• втрата роботи чи працездатності,
• крах життєвих планів тощо.

Травматичного досвіду зазнають і свідки всіх цих подій.

Як допомогти побратимам через розмову

Коли ми опиняємось поряд з людиною, яка пережила травматичний досвід, ми відчуваємо природне бажання допомогти. Але зазвичай не знаємо, як це зробити. Пропоную вчитись саме зараз.

Допомога через розмову буде корисна будь-якій людині, яка зазнала сильних емоційних вражень.

Проведення хорошої розмови у всі часи було складним завданням і потребувало певної майстерності. Це робили мудреці, старійшини, священники, психотерапевти.

Але повномасштабна війна від всіх нас вимагає бути мудрими й уважними до людей навколо.

Отже, починаємо вчитися проведенню психологічної розмови.

Існує 4 етапи психологічної розмови:

1. Контакт
2. Розповідь
3. Осмислення
4. Мовчання

Перехід між етапами людина робить сама, ви можете тільки спостерігати за цим.

Тільки сама людина може відчути, коли вона в безпеці й готова розповідати; коли її приймають цілком і вона готова робити висновки; коли вона може зосередитися на тому, що всередині.

1. Контакт: покажіть, що ви безпечні

Ви безпечні, якщо зайняті своєю справою. Це повинна бути справа, яка не вимагає концентрованої уваги, щоб ви могли дати людині свою присутність.

Не підходить читання, взаємодія з телефоном, зосереджена або відповідальна робота, обчислення. Підходить: готувати їжу, мити посуд, щось добудовувати чи облаштовувати у вашому окопі, пришивати ґудзик.

Ви безпечні, якщо вам теж потрібна допомога.

Попросіть побратима про просту допомогу, щоб йому було легко погодитися (щось подати або потримати). Тоді вона відчує себе цінною та важливою, а у вас буде привід показати свою зацікавленість.

Скажіть: «Як ти? Чи можеш трохи допомогти?» Якщо на питання «Як ти?» людина почне говорити, то безпеки вже достатньо і ви вже на етапі Розповіді. 

Якщо побратим не погодився допомогти, то ви попросили занадто багато або занадто рано, просто поробіть свою справу і спробуйте пізніше.

Якщо на питання «Як ти?» людина відповіла «Норм» і погодилася вам допомогти, то ви можете додати ще більше безпеки.

Людина відчуває себе безпечно, коли розуміє вашу поведінку та наміри.

Для цього треба щось розповідати. Але не про свої біди та переживання, а спокійно та нейтрально розповісти про ті події, що вже відбулися, про те, що ви робите зараз, і про те, які у вас плани на найближче майбутнє. Без оцінок та емоцій.

Перехід на етап Розповіді відбудеться природно й невимушено, коли людина почуватиметься в достатній безпеці. Продовжуйте щось робити разом чи поруч, розповідайте факти про себе і ситуацію навколо.

Іноді запитуйте «Як ти? Чи все гаразд?», маючи на увазі, чи не навантажує людину те, як вона вам допомагає.

Завдання: створити безпеку

1. Взятися за просту справу.
2. Запитати «Як ти?» і попросити про просту допомогу.
3. Розповісти трохи та нейтрально про свій стан, описувати самі факти, свої відчуття та мотиви.
4. Подякувати за допомогу.
5. Повернутися на початок і повторити все ще раз, якщо не вдалося встановити контакт.

Приклади початку контакту

• «Вітання! Ти як, усе гаразд? Чи можеш потримати магазини?»
• «Я ось втомився, і поки що не отямився після того, що сталося. Чув, ми поки що залишаємося тут, на позиції. Незабаром буде вечеря, а мені потрібно провести інвентаризацію. Чи можеш порахувати патрони?»

2. Розповідь: покажіть людині, що ви на її боці

Ви допомагаєте в прийнятті, коли погоджуєтесь. Коли ви погоджуєтесь, ви зберігаєте контакт.

Фрази, які ви можете використовувати для цього: «Так», «Угу», «Зрозуміло» і «Співчуваю».

У розмові про складний досвід людина схожа на метелика, який прилетів на світло багаття, але якщо підлетить надто близько, то обпечеться. Цьому метелику треба літати довкола і поступово гасити полум’я.

У людині, якій ви допомагаєте, усередині багато напруги. Вона прагне розрядити цю напругу якнайшвидше, але це може, навпаки, поглибити стрес і призвести до втрати відчуття безпеки. Коли таке відбувається, ви почуваєтеся незручно.

Ви сприяєте прийняттю, коли питаєте про минуле. Потрібно допомогти метелику відлетіти подалі. «Подалі» — це ті події, які людина вже осмислила і прийняла. Тобто — минулі.

Для цього потрібно використати фразу «А що було до цього?»

«Не можна запитувати людину про саму травматичну подію. Якщо ви безпечні та не поспішаєте, то людина сама постійно до неї повертатиметься. І коли настане час, вона спробує дати оцінку і почне шукати сенс в тому, що сталося». — Зальотіна Юлія, психологиня

Це означає, що ваша розмова перейшла до етапу Осмислення.

Завдання: слухати.

Дії: підтримувати контакт із попереднім досвідом людини.

3. Осмислення: покажіть свою некомпетентність і допомагайте будувати плани

Ви допомагаєте навчатися на складному досвіді, коли визнаєте, що цього досвіду у вас немає.

На цьому етапі розмови людина постійно буде питати у вас про ваші думки та оцінки. Вона хоче знати, як правильно для неї, але насправді цього ніхто не знає.

Це особисті висновки, а не загальні знання. Коли співрозмовник попросить вас оцінити чергову версію, скажіть: «Можливо, так і є». Коли він запитає вас про ваші думки, скажіть: «Мені важко сказати, я там не був(ла)».

Ви допомагаєте навчатися, коли питаєте про майбутнє.

Іноді у своїх міркуваннях людина буде втрачати думку чи збиватися на манівці та матиме при цьому розгублений вигляд. Ми робимо гіпотези та висновки для того, щоб спрогнозувати майбутнє і спланувати свої дії.

Тому якщо звернути увагу людини на майбутнє, вона виходить із глухого кута. Для цього існує питання «Як думаєш, що буде далі?»

Майбутнє — це теж частина історії, яку людина собі розповідає. Як і раніше, ми погоджуємося. Ми кажемо: «Можливо, так і буде».

Іноді, відповідаючи на запитання щодо планування, людина може несподівано замовкнути. Якщо людина при цьому не здається розгубленою і дивиться не на вас, а натомість поринула у свої думки, це означає, що ваша розмова перейшла до наступного, завершального етапу Мовчання.

Завдання: слухати.

Дії: постійно показувати свою некомпетентність.

4. Мовчання: робити свої справи далі, зберігати безпеку

Скоріш за все, вам буде легко не втручатися дією чи словами, бо ці втручання досить легко відстежувати. Проте ви можете ненавмисне втручатися своєю увагою, власним напруженням, позою свого тіла, мімікою, характером рухів.

Щоб уникнути зайвого втручання та не заважати людині жодним із вищезгаданих способів, повторюйте собі, що процес прийняття вже триває. На етапі Мовчання він відбувається всередині людини. 

Ви допомагаєте внутрішньому процесу, якщо поводитеся так, ніби нічого не відбувається. У цей час у людині триває важливий внутрішній процес, а будь-які зовнішні зміни можуть порушити його перебіг, відвернувши увагу від того, що відбувається всередині.

Більшість людей у ситуації, коли в їхнього співрозмовника починається внутрішній процес, відчувають бажання піти. Це природний поклик, зумовлений, з одного боку, відчуттям власної зайвості.

Однак ваш відхід може не тільки відволікти людину, але й порушити те відчуття безпеки, яке ви створювали для неї протягом усієї вашої взаємодії.

Залишайтеся поряд з людиною стільки, скільки їй буде потрібно або стільки, скільки зможете. Якщо ж вам все-таки потрібно піти, зробіть це так, як батьки, що відходять від ліжечка дитини, що заснула: повільно, без різких рухів і звуків.

Ще можна тихенько сказати, що ви пішли, але не чекати реакції у відповідь.

Завдання: не заважати.

Дії: робити просту справу, спостерігаючи за людиною, не давати іншим втручатися.

Завершення: потрібно відпустити та не ображатися

Дуже часто етап Мовчання завершується таким чином, немов людина раптом згадала, що має невідкладну справу.

Остання частина вашої допомоги — це відпустити. Людина визначила свої завдання і почала діяти.

Це головний показник психологічного здоров’я. Отже, ви змогли допомогти, і ви — молодець.

Хваліть себе самі (а не чекайте похвали від інших) і переходьте до своїх наступних завдань. Час жити далі.

Від qui.help: запрошуємо на консультацію

Якщо ви поруч із побратимом, який переживає важкі моменти, і не знаєте, що сказати — це нормально.

Іноді навіть прості слова можуть стати підтримкою:

• «Я поруч, якщо треба просто побути разом»
• «Те, що ти відчуваєш, — нормально»
• «Мені важливо знати, як ти зараз»
• «Ти маєш право на втому, на злість, на мовчання»
• «Дякую, що тримаєшся! Це нелегко, але ти не сам»

Якщо ви хочете навчитися говорити так, щоб підтримати побратимів, або самі потребуєте психологічної підтримки — запрошуємо записатися на консультацію до авторки цієї статті або до інших психологів нашої спільноти.

Разом ми зможемо знайти спосіб упоратися зі складними емоціями та повернути відчуття внутрішньої опори.