Нарцисична травма

Не полишає мене тема нарцисизму, нарцисичної травми, яку я зачепила в попередньому пості. Хоча я й не озвучувала, але описувала саме її.

Що таке нарцисична травма?

Це глибоке, рано пережите емоційне поранення, пов’язане з порушенням базового відчуття власного «Я».

Зазвичай вона формується в дитинстві, коли дитина стикається з відкиданням, знеціненням або ігноруванням з боку значущих дорослих. Її почуття, потреби чи досягнення або не помічалися, або не приймалися, або використовувалися не в її інтересах.

У результаті формується нестійке, вразливе уявлення про себе, яке людина потім усе життя намагається захищати.

Як може проявлятися нарцисична травма в дорослому віці?

• Болісна вразливість до критики, навіть нейтральної
• Потреба в постійному підтвердженні власної значущості
• Знецінення інших як спосіб зберегти відчуття власної важливості
• Ідеалізація та знецінення у стосунках (гойдалки)
• Приховане або пригнічене відчуття сорому, нікчемності, порожнечі
• Труднощі зі стійким самоусвідомленням — хто я, який я, навіщо я.

Як працювати з нарцисичною травмою в терапії?

Скажу одразу, що з такими клієнтами важко працювати, потрібно багато зусиль, щоб до них «пробитися». Але це можливо і варте витрачених зусиль.

Що робить такий клієнт, коли приходить до терапевта:

1. Захист

Він демонструє терапевту свій «зовнішній», фальшивий, ілюзорний світ, що приховує поранене серце, як можливість укритися і захиститися від повторних болючих переживань.

Першим кроком у наближенні до такого клієнта могло б бути пред’явлення терапевтом власних переживань, співзвучних з переживаннями клієнта.

Терапевтичне завдання цього етапу – допомога клієнту у зустрічі з реальним світом, з його різноманіттям, складністю, неоднозначністю, з його безліччю кольорів і відтінків.

2. Очарування

Клієнт спробує втягнути вас у пастку – показати свого благополучного двійника, у якого все дуже добре. Він часто демонструє в контакті грандіозний, ідеалізований полюс свого Я.

Клієнт зачаровує терапевта, і той може прийняти за реальність його грандіозне Я.

У це справді можна «влипнути», тому треба бути пильним і гнучким. Пильність допомагає зазирнути «за фасад» клієнта, а гнучкість – можливість змінювати стратегії й тактики у пошуку точок контакту з ним.

Однак ситуація, коли терапевт застає клієнта «оголеним», породжує в останнього багато сорому. Клієнт може «спокушати» терапевта, продовжуючи робити вигляд, що все гаразд, і спробувати зупинити терапевта в його подальшому просуванні.

3. Агресія

Цікавий етап. Якщо терапевт не зупиняється на попередній стадії, не піддається спробам клієнта зачарувати і спокусити його, проривається до його сорому, то неминуче стикається з агресією останнього.

І це дуже добре!

Агресія – це перше почуття, яке з’являється у нарцисично травмованого клієнта. Любов, прив’язаність, ніжність, заздрість, бажання – все виражається через агресію. Незважаючи на всю руйнівність клієнта, крихкість контакту і можливі труднощі у взаємодії, тільки через можливість проявити агресію до нього повертається чутливість.

Головне завдання на цьому етапі – віддзеркалення того, що відбувається, і підтримка клієнта у вираженні почуттів.

Усі вищеописані етапи дуже енергозатратні для терапевта, оскільки йому доводиться утримувати, контейнувати низку власних реакцій і переживань. Тому тут терапевту потрібна допомога супервізора.

Для роботи з травмами недостатньо лише інтерпретацій та усвідомлення. Головне тут – проживання тієї ситуації, від якої людина ж і втікає. Але проживання можливе лише поруч з іншим чи іншими, де є безпечний простір і довіра. Самому з цим упоратися не вийде, на жаль.