Як перестати ревнувати колишніх

Ця стаття перш за все адресована нам, людям, які з тих чи інших причин не змогли вчасно відпустити колишнього партнера.

Після розставання може здаватися, що життя колишнього партнера продовжується, і він вже навіть не згадує про відносини. А наше життя наче застигло у минулому. Застигло в думках, емоціях та тілі.

Ми починаємо дивитися фото в соцмережах, порівнювати себе з новою партнеркою і десь усередині підіймається хвиля болю, злості чи ревнощів. Навіть якщо ми розуміємо, що ці стосунки завершені, емоції можуть бути такими ж гострими, як і колись.

Ревнощі можна розглядати з різних боків.

Особисто мені подобається наступний погляд. Ревнощі до колишніх — це не про бажання повернути їх, а радше це про нас самих: про незавершеність, недосказаність, втрату відчуття значущості, втрату частинки себе та про страх, що нас уже не люблять і забули, що ми вже стали непотрібні.

У цій статті я б хотів поговорити, звідки беруться ці почуття та як перестати жити минулим.

Чому ми ревнуємо колишніх

Ревнощі — це природне почуття, що виникає, коли ми боїмося втратити когось дуже нам цінного.

Навіть після розставання ми можемо поводитися ще деякий час так ніби зв’язок не розірвано. Ми все ще «налаштовані» на партнера: можемо продовжувати згадувати його, фантазувати, «прокручувати» ситуації з минулого.

Дослідження показують, що емоційний біль від розриву активує ті самі ділянки мозку, що й фізичний біль. Тому не дивно, що коли ми бачимо колишнього з кимось іншим, це буквально болить.

Ми можемо це відчувати в тілі, наче щось стискається, або ще, як кажуть, «коти шкребуть на серці».

Але ревнощі повʼязані не лише з іншою людиною. Вони часто підіймають на поверхню наші внутрішні переживання та інколи оголюють незавершені запитання з минулого.

Наприклад, може зʼявитися невпевненість у собі та думки «вона краща за мене», «він вибрав когось цікавішого/гарнішого/(ваш варіант)». Або активується почуття несправедливості: «Я страждаю, а він уже щасливий».

І поки ці почуття не усвідомлені та не опрацьовані, вони тримають нас у минулому.

Як ревнощі пов’язані з незавершеністю стосунків

У психології ми називаємо це емоційною незавершеністю.

Ми ніби закінчили розмову словами «все, я більше не хочу», але всередині залишилося щось незавершене: залишені питання без відповіді, образа, непочутий біль, неможливість прийняти нову реальність та відгорювати втрату (заперечення реальності).

Коли зв’язок не завершено, частина внутрішньої уваги продовжує бути спрямована на колишнього. Ми подумки повертаємось до ситуацій, аналізуємо, «що пішло не так», уявляємо альтернативні сценарії. А найголовніше — ми намагаємося знову повернути частинку себе, яку втратили разом з колишніми стосунками.

Це може створювати ілюзію контролю: якщо я ще думаю, значить, щось можу змінити. Але насправді це утримує нас від прийняття реальності та процесу горювання.

«Щоб справді відпустити, треба не просто “забути людину” чи зачинитися в одвічних когнітивних пошуках “а що було не так”, а прожити те, що було не прожито: гнів, сум, почуття втрати, можливо, навіть любов. Коли ці емоції знайдуть вихід, зв’язок поступово розпадається і знову зʼявляється можливість інвестувати в нові стосунки». — Євгеній Андрєєв, психолог

Як перестати порівнювати себе з новими людьми в житті колишнього

Ми можемо розмірковувати про порівняння як про спробу повернути собі контроль. Ми дивимося на нову партнерку колишнього і намагаємось зрозуміти: чому саме ця людина, а не я?

Але справа не в нас і не в тій людині. Вона просто прийшла в інший період життя вашого колишнього, коли він — вже інша людина. Це не про «краще» чи «гірше», а про «інше».

Водночас це часто залишає нас з болем, розчаруванням і відчуттям зради.

Перестати себе порівнювати — це цілий процес: від повернення втраченої частини себе до горювання за людиною та тим, що не трапилося і вже не трапиться.

Перш за все, спробуйте повернути фокус на себе: свої цінності, вподобання, хобі, соціальне коло. Спробуйте щось нове, те, що ви вже давно відкладали. Найбільш відповідний час — завжди сьогодні. Почніть з питання «А що зараз є цінного у моєму житті?»

У моменти порівняння важливо зупинити себе і запитати: «А що я зараз відчуваю у тілі? Якою емоцією я можу назвати те, що відчуваю?» Якщо складно підібрати назву емоції або зрозуміти, що за відчуття в тілі, то є чудове колесо емоцій (з варіантом, де описані тілесні відчуття).

Також спробуйте зловити моменти, у яких вмикається порівняння. Це може стати дверцями в дослідження більш глибинних процесів.

Якщо це робити самотужки, то можете спробувати вести щоденник АВС (техніка з когнітивно-поведінкової терапії). Це допоможе ідентифікувати тригери, думки, емоції та поведінку.

Важливо обмежити перегляд соцмереж. Дослідження показують, що спостереження за життям колишніх у соцмережах збільшує ревнощі та затягує відновлення після розриву.

Як повернути фокус на себе і своє життя

Ми можемо розглянути ревнощі до колишніх як фокус свого життя, який занадто повернутий на минуле. Наче життя зупинилося, нового нічого не відбувається і фокус лише на тому, що було колись.

Це життя потрібно повернути собі та забрати фокус з минулого.

Ось кілька способів, що можуть спрацювати.

Дозвольте собі горювати

Це важливий психічний процес, який дозволяє звільнити місце для нового всередині нас.

Плач, гнів, безсилля є частиною процесу втрати. Без цього неможливо перейти до нового етапу.

Важливо зазначити, що коли не вистачає внутрішніх і зовнішніх ресурсів, то горювання може не розпочатися. У такому випадку спробуйте забезпечити собі додаткові ресурси чи зверніться за допомогою.

Поверніть увагу до тіла

Фізична активність, дихання, йога, навіть прогулянки допомагають заспокоїти нервову систему й вивести емоційну напругу.

Проводьте більше часу на природі. Балансуйте між проведенням часу з кимось та перебуванням наодинці.

Пишіть щоденник

Виписуйте думки про колишнього без цензури. Потім перечитайте й знайдіть повторювані теми. Це може стати ключем до вашої незавершеності. Або використовуйте вже згаданий щоденник ABC.

Віднайдіть втрачену частину себе

Спробуйте зрозуміти, яку частину себе ви втратили разом зі стосунками. Що змінилося в житті з втратою стосунків?

Часто ревнощі народжуються з почуття «я недостатньо хороша(ий)». Згадайте, у чому ви сильні, що вас надихає, які ваші сильні сторони, за що вас люблять люди.

Пробуйте нове

Коли життя знову наповнюється подіями, мозок може поступово формувати нові асоціації. І тоді минуле відходить.

Що такого ви хотіли зробити, але весь час відкладали? Час зробити це настав зараз.

Не поспішайте

Коли ми мчимося на швидкості 300 км/год ми пропускаємо багато деталей навколо себе. Це і про емоції, і про думки, і про відчуття в тілі.

Нема де розгорнутися процесу горювання. Відпустити — не означає забути. Це про те, як перестати дозволяти минулому визначати ваше сьогодення.

Як психотерапія допомагає відпустити ревнощі до колишніх

Психотерапія — це простір, де можна дослідити свої почуття, виразити їх та покластись на іншого, хто буде поряд стільки, скільки вам знадобиться.

У роботі з ревнощами терапевт може допомогти:

• Зрозуміти, яку саме втрату ви переживаєте (адже це може бути не лише про партнера, а й про себе — ту людину, якою ви були у стосунках);
• Побачити патерни прив’язаності, які змушують триматися за минуле;
• Розділити біль і прожити його без самокритики;
• Поступово повернути внутрішню автономію.

У когнітивно-поведінковій терапії можна навчитися зупиняти автоматичні думки, що провокують ревнощі, різні емоційні стани, дезадаптивну поведінку, та з часом замінити їх на здоровіші патерни.

У глибинній (психоаналітичній) роботі можна зрозуміти, чому для вас так болісно відпускати. Можливо, ця ситуація повторює ранні втрати або досвід неприйняття.

У травматерапевтичній роботі ми можемо опрацювати спогади, які все ще щось викликають. Це можуть бути слова, враження, образи, емоції.

Запрошую на консультації

Ревнощі до колишніх — це сигнал про біль, який потребує уваги.

Якщо не вдається самотужки це опрацювати, то це сигнал звернутися за кваліфікованою допомогою. І коли ви зупиняєтесь, щоб почути цей сигнал, осмислити та прожити, то біль починає відпускати.

Минуле ніколи не зникає. Воно може перестати з часом боліти, якщо з цим щось робити. Завжди в наших силах обернути момент кризи на момент внутрішнього зростання. І тоді з’явиться місце для чогось нового в житті.

Я психолог і травматерапевт, працюю з темами прив’язаності, втрат і відновлення після стосунків.

У консультаціях допомагаю клієнтам прожити біль розриву, зрозуміти свої патерни прив’язаності та навчитися плекати співчуття та любов до себе.

Запрошую тих, хто відчуває, що минуле досі тримає. Разом ми зможемо дослідити, що саме заважає відпустити, і тоді поступово відновити здатність до близькості й довіри.