Що робити, якщо відчуваєш себе самотньою і нікому не потрібною?

«Самотність — це субʼєктивне відчуття, що вам бракує потрібних соціальних контактів. Вона може відчуватись як скрута, покинутість чи відрізаність від людей, з якими ви маєте бути — навіть якщо навколо вас є інші люди. 

Чого бракує, коли ви самотні, то це почуття близькості, довіри та симпатії справжніх друзів, близьких і товариства». — Вівек Мурті, колишній головний військовий лікар США, у книзі «Самотність. Сила людських стосунків»

Що підсилює відчуття самотності?

Як уже зазначено, самотність — це субʼєктивне переживання.

Вона може виникати навіть тоді, коли навколо багато людей, роботи чи спілкування.

У час, коли інформаційний простір настільки насичений, легко загубитися у потоці чужих історій і втратити відчуття власного «Я». У гештальт-терапії це називають порушення функції особистості.

Соціальні мережі створюють ілюзію, ніби у всіх є любов, подорожі, стабільність і щастя. Ми починаємо порівнювати себе з цією картинкою і залишаємося з відчуттям «недо»: недостатньо гарна, розумна, успішна, не вийшла заміж, не купила квартиру…

Але ми бачимо лише частину усієї картини. Ми не знаємо, скільки болю, сумнівів чи самотності стоїть за цими образами. І саме тоді, коли ми порівнюємо своє «всередині» з чужим «зовні», самотність стає ще глибшою.

Самотність рідко виникає на порожньому місці

Часто за нею стоїть старий досвід, який формує наше уявлення про любов і близькість.

Якщо в дитинстві нас любили «за щось» — за досягнення, зручність, слухняність — ми могли винести переконання, що любов треба заслужити. І зараз доросла версія себе просто не вірить, що варта уваги, любові, контакту просто тому, що є.

І ми стаємо «зручними» перед страхом бути покинутими, відштовхнутими, ще більше самотніми.

Іноді ми навіть не помічаємо, як уникаємо емоційного контакту, бо колись довірились і були відкинуті. Тоді ми захищаємося: «Краще вже самій, ніж знову переживати це».

Але цей захист, який колись був необхідним, зараз позбавляє можливості відчути справжнє тепло.

Що робити, якщо відчуваєш себе самотньою?

Насамперед знати просту істину: з тобою все добре. 

Самотність — це тимчасовий стан, який може торкнутись кожного.

• Прислухайся до себе. Запитай: «Що я зараз відчуваю? Чого хочу саме зараз?» Маленькими кроками повертай внутрішній контакт із собою.
• Уяви, що перед тобою твоя найкраща подруга. Вона сумує. Що б ти їй сказала? Будь для себе тією, хто розуміє, підтримає і не засуджуватиме.
• Створи безпечний простір. Знайди місце, де можна бути собою: терапевтичну групу, арт-групу, коло по інтересах. Там, де є прийняття, поступово з’являється відчуття приналежності.
• Шукай не кількість, а якість зв’язку. Можливо, поруч уже є хтось, із ким можна розділити тишу чи просто сказати: «Мені зараз сумно». Спершу це може бути психолог. Важливо, щоб це була людина, яка справді буде присутня поруч.
• Ставай опорою для себе. Щодня роби щось, що підтримує тебе. Навіть дрібниця може стати актом турботи. З часом ти почнеш відчувати, що сама можеш бути джерелом спокою й тепла для себе.

Як відчувати свою цінність, не спираючись на наявність партнера?

У суспільстві досі живе переконання, що повнота життя жінки визначається наявністю партнера чи сім’ї. Це створює хибне відчуття: якщо я одна, то зі мною щось не так.

Але партнер — це лише частина життя. Самотність можна відчувати навіть у стосунках. Ти важлива просто тому, що ти є!

Справжня самоцінність народжується з усвідомлення:

• Я маю право бути собою;
• Мої почуття і потреби мають вагу;
• Зі мною вже все гаразд, мені не потрібно себе змінювати;
• Мене достатньо!

«Коли ми перестаємо оцінювати себе через чужі стандарти, всередині з’являється спокій. І тоді любов стає не способом “заповнити” пустоту, а природним продовженням нашої цілісності». — Кабак Анастасія, психологиня

Як може допомогти психолог?

Говорити про самотність нелегко, інколи навіть (на жаль!) соромно. Я хочу розвіяти цей міф.

В терапії створюється простір, де можна бути почутою без оцінки.

Психолог допоможе:

• Зрозуміти, звідки бере початок відчуття покинутості;
• Відрізняти справжні свої потреби від нав’язаних суспільством «треба»;
• Відновити контакт із собою і поступово навчитися будувати теплі зв’язки з іншими.

Це не швидкий процес, але він повертає головне — відчуття, що ви маєте значення.

Запрошую на консультацію

Самотність — не вирок! Вона може стати дверима до нових форм близькості, до життя без масок, до себе справжньої.

Ви не зламані! Ви просто шукаєте зв’язку, як кожен із нас.

Якщо зараз важко, ви не мусите проходити це самі.

Ви можете записатись на консультацію, і ми разом знайдемо шлях до тепла, до себе, до живого контакту!