Як пережити смерть дитини і знайти батькам сенси жити далі

Коли помирає мама, разом із нею втрачається відчуття зв’язку з дитинством. Більше немає людини, яка знала тебе з народження. Але як би не було боляче, у кожного є розуміння, що втрата матері чи батька — це природна частина життя, з якою зустрічаємося практично ми всі.

Коли не стає близького друга, цей біль про те, що зникає зв’язок із частиною минулого і можливість спільного досвіду в майбутньому. Друг — це про спільність і підтримку, але водночас це окрема людина, а не частина тебе. У випадку смерті друга відбувається втрата тієї спільності. Але ти сам залишаєшся цілим.

Але якщо помирає дитина…Це втрата зовсім іншого виміру.

Чому біль від втрати дитини такий несамовитий

По-перше, так не має бути. Людський досвід каже нам, що втрачати батьків — це природно і логічно. Але діти мають жити після нас! Це не вкладається в голові, коли стається таке горе.

По-друге, наші діти — це не просто родичі чи близькі люди. Навіть у дорослому віці діти можуть сприйматися як частина нас самих.

Тому смерть дитини відчувається як втрата частини себе.

По-третє, діти наповнюють сенсом наше життя. Коли у тебе є дитина, у тебе завжди є, заради чого жити. З втратою дитини людина втрачає важливий сенс.

І останнє.

Втрачається сприйняття майбутнього як надії на життя. Без дитини більше немає того «майбутнього», яке обіцяло б багато радісних моментів. Майбутнє може відчуватися пустим і безсенсовним.

І тут можна було б зупинитися і дати собі час побути разом із цією пустотою та безсенсовністю.

Це ваше абсолютне право — відкидати будь-які слова підтримки й утішення.

Які емоції ви можете зараз проживати

Той, хто втратив дитину, знає відверту правду про життя.

Про те, що немає у цьому світі нічого сталого і гарантованого.

Що ми в ньому одинокі, на самоті з болем і страхом.

Що неможливо проконтролювати і захистити на 100% те, що для тебе дорого.

Це той рівень свідомості, якого досягають тільки найглибші, наймудріші та дійсно чесні з собою люди — філософи, святі, просвітлені.

Тепер ви вже не зможете повернутися в сон про життя, у якому живе більшість людей.

Бо ви знаєте правду.

Коли ви дивитеся на сім’ї з дітьми, то знову й знову стикаєтеся з усвідомленням того, що ці люди також від нічого не захищені й їм нічого не гарантовано.

І сам факт батьківства — це вже загроза найстрашнішої втрати в житті.

Але поки ті інші батьки не зазнали такого горя, у вас може виникати гостре відчуття несправедливості. І це також абсолютно природне переживання вашого досвіду.

Це ще одна правда про життя, якої більшість намагається уникати. Життя несправедливе. І ви це знаєте.

Окрім пустоти та безсенсовності, смерть дитини тягне за собою відчуття величезної провини.

Бо ти як батьківська фігура ніс відповідальність за життя і здоров’я маленької людини. І в разі такого горя завжди постають ці питання: «Хто у цьому винен?», «Як можна було запобігти?».

Як пережити смерть дитини?

Як не дивно, але перший крок допомоги собі — це визнання цієї правди про життя. Правди про самотність, невизначеність, відсутність гарантій, сталого сенсу, неможливість повного контролю.

Правди про те, що наявність будь-чого у нашому житті завжди несе з собою загрозу втрати.

Коли ви дивитеся на людей навколо, то можете бути певні: усі ми живемо в однакових умовах тієї правди про життя. Ніхто не захищений від болю. Ніхто не знає, що на нього чекає завтра.

Але на відміну від інших, ви вже не спите в ілюзії. Прямо зараз ви витримуєте те, що інші поки не здатні витримати.

Життя вже не здатне налякати вас нічим. У цьому ваша сила.

Переживши втрату дитини, ви безповоротно змінюєтеся.

В якийсь момент ви помітите, що зможете бачити дорогу перед собою. Вона нікуди не поділася. І треба йти. Крок за кроком.

Навколо вас завжди будуть люди. Через ваше усвідомлення, що всі ми в однакових умовах болю, самотності й пустоти, у вас може відкритися відчуття близькості до кожного.

І люди це відчуватимуть.

У якийсь момент ви відчуєте, що потроху вибудовуються нові сенси. Продовжується рух тим шляхом, що під ногами.

Ви станете частиною життя інших людей, які вас дуже потребують.

Ви побачите, що ваш досвід і сприйняття реальності зможуть освітити буття інших і зменшити їхні страждання.

Від qui.help: проживати втрату дитини можна в терапії

Втрата дитини – це досвід, який неможливо осягнути словами.

Психотерапія не забирає біль, але допомагає прожити його так, щоб ви не залишалися самі із почуттям провини, несправедливості та порожнечею.

У безпечному просторі ви зможете поступово знаходити спосіб говорити про втрату, торкатися спогадів, дозволяти собі плакати й гніватися, знову відчувати живих людей поруч.

З часом у терапії народжується можливість вибудовувати нові сенси й вчитися жити у світі, який змінився назавжди. Щоб знову відчути себе живими і дозволити любові до дитини бути вашою силою.

На qui.help ви можете обрати психолога або психотерапевта, який чутливо проведе вас цим шляхом. Ви можете записатися до автора статті чи інших спеціалістів нашої спільноти, які працюють з темами втрати та горя.