Як пережити підлітковий вік дитини і не збожеволіти

Деякі батьки починають з острахом чекати підліткового віку ще як тільки дитина йде до першого класу, а може і того раніше.

На інтернет просторах, а особливо у соцмережах, дуже полюбляють демонізувати підлітковий вік.

Під будь-яким постом про підліткові зміни можна прочитати купу історій, у яких мами й тата підлітків лякають один одного неминучими катастрофами.

Скажу вам чесно, як мама 17-річної доньки, підлітковий вік — це серйозне випробування для батьківської нервової системи, але нема безвихідних ситуацій! Тож, давайте розбиратися!

Зміни, через які проходить підліток

За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) підлітковий вік триває від 10 до 19 років.

Цей період є важким не лише для батьків дитини, а й для самих підлітків.

Їх тіло змінюється дуже швидко, часто непропорційно, що одразу не зрозуміло, чи в кращу сторону зміни.

Різні частини мозку теж розвиваються по-різному.

Також підлітки проходять черговий етап сепарації від батьків. Саме тому батьківський авторитет зменшується, а вплив друзів, однолітків зростає.

Топ 5 найчастіших скарг батьків підлітків

Нижче розберемося з причинами такої поведінки підлітків та як реагувати батькам.

1. У кімнаті свинарник

Ліжко не застелене, безлад на столі, одяг однією купою лежить десь у якомусь кутку кімнати…

По-перше, підлітки дійсно можуть не помічати цього безладу у кімнаті.

Їхня увага зараз уся зміщена на побудову соціальних зав’язків, спілкування з однолітками, пошук свого стилю, образу та місця у соціумі.

Вони не помічають розкидані носки на підлозі чи 10 чашок з-під чаю на своєму столі.

По-друге, це може бути способом «помітити» свою територію, виставити особисті кордони.

Що робити батькам?

Дозволити підлітку влаштовувати свій порядок у себе у кімнаті чи у своєму куточку.

Домовтеся, на що ви можете «закрити очі», а де і підліток може піти на компроміс.

Стосовно прибирання говоріть чітко:

• брудний посуд винести на кухню,
• брудний одяг — у пралку,
• чистий — повісити у шафу,
• ось ганчірка для витирання пилу.

При спілкуванні з підлітками завжди пам’ятаємо, що відділ мозку, який відповідає за планування діяльності, постановку цілей тощо ще не сформований.

2. Він/вона постійно мені бреше, навіть у якихось дрібницях

Брехня у підлітковому віці може бути простим захисним механізмом.

Якщо дитина знає, що її сваритимуть за погану оцінку, погану поведінку, розбиту чашку, то щоб уникнути скандалу, вона буде брехати.

Якщо ви критикуєте її компанію друзів, то дитина не говоритиме вам, з ким проводить час чи спілкується по телефону, наприклад.

Для підлітків брехня найлегший та найпростіший спосіб відстояти свою думку, зробити не так, як мама сказала, а так, як вони самі захотіли.

Що робити батькам?

Брехня дитини — це завжди боляче, образливо для батьків. Але для вирішення цієї проблеми потрібно підходити якомога холоднокровніше.

Тож, якщо ви дізналися, що вам ваша дитина збрехала і ви не можете сьогодні спокійно з нею поговорити, перенесіть цю розмову на інший день.

Якщо розумієте, що можете тримати свої емоції під контролем, починайте розмову одразу з фактів.

Наприклад, «Я знаю, що ти вчора мене обманув. І замість тренування ти гуляв з друзями в не дуже безпечному місці».

Далі скажіть дитині про те, що ви відчуваєте: «Я дуже засмутилася, коли твій тренер мені подзвонив сьогодні та повідомив, що тебе не було на тренуванні» або «Я дуже злякалася, коли не змогла додзвонитися до тебе».

Потім вже можна запитати у дитини, чому вона збрехала вам.

Будьте готові до того, що відповіді не буде. Не насідайте. Поясніть своєму підлітку, що таке довіра, як вона будується, встановіть правила.

У мене з донькою підлітком є правило, що коли вона гуляє з друзями, вона мені пише про свої переміщення.

Я пояснила їй, що зараз війна, повітряні тривоги, прилетіти може будь-куди, тому я буду трішки спокійніше себе почувати, коли знатиму, де вона знаходиться.

Звісно, іноді вона може забути мені написати, але це ж підлітки.

Запам’ятайте, що у цій ситуації головне не покарати підлітка чи силою змусити завжди говорити правду, а розібратися у причинах брехні та змінити алгоритм поведінки.

Що НЕ треба робити, коли спіймали підлітка на брехні

• Влаштовувати допит: «Де ти був?», «Чому ти мені постійно брешеш?», «Та скільки ж мені оце все терпіти?»….
• Навішувати ярлики: «Ти і слова сказати мені не можеш, щоб не збрехати!», «О боже, моя дитина — патологічний брехун!»…
• Влаштовувати скандал: карати, принижувати, кричати, сваритися, плакати, бити.
• Змушувати підлітка вибачатись.

3. Він/вона зовсім скотився(лась) у навчанні!

Знизилася успішність, дз не виконує, нічого не читає, не вчить…

Відсутність мотивації до навчання, погіршення оцінок у школі може відбуватися через зміну провідної діяльності особистості.

Провідна діяльність — це основний вид активності, що визначає розвиток психіки та формування особистості на певному віковому етапі.

Тож, провідна діяльність дитини 6–10 років — це навчання. А ось у підлітковому віці провідною діяльністю стає інтимно-особистісне спілкування з однолітками.

Це не дитина винна у цьому, а такий етап розвитку її організму, мозку, психіки.

У підлітків мозок працює таким чином, що їм не важлива геометрія, фізика чи правила української мови.

Для них найважливіше навчитися виживати в соціумі, будувати ієрархію відносин, дружити, спілкуватися, кохати.

Також батьки намагаються мотивувати підлітка до навчання таким чином: «Будеш зараз вчитися на відмінно — через 10 років будеш мати хорошу професію, високу зарплату, машину, квартиру…»

Але для підлітків це все пустий звук, бо як я писала вже вище, їхня префронтальна кора, яка відповідає за довгострокове планування, ще не добудована.

Вони абсолютно не бачать зв’язку між навчанням сьогодні та професією у майбутньому.

Їм потрібна винагорода зараз:

• Прочитаєш два параграфи з фізики — годину граєш на приставці.
• Помий зараз посуд — на годину довше можеш погуляти з друзями ввечері.

Що робити батькам?

По-перше, зрозуміти, що у підлітків важкий етап розвитку їхнього організму.

По-друге, не вимагати оцінок. Табель з дванадцятками — це не гарантія дорослого успішного життя. 

По-третє, в умовах постійного стресу мозку ще важче запам’ятовувати нову інформацію, розвиватися.

Допоможіть вашому підлітку знайти те, що його дійсно цікавить, що у нього виходить краще.

Наприклад, у дитини є схильність до вивчення мов, візьміть ще додаткові курси з вивчення мови. Або запитайте у дитини, яку б мову вона ще хотіла вивчати, окрім англійської у школі й запишіть її на курси вивчення цієї мови.

Якщо дитина любить малювати, запропонуйте курси дизайну. Завжди приємніше робити те, що тобі подобається.

І, дорогі батьки, будь ласка, не використовуйте, як мотивацію фразу: «Як погано вчитимешся, то будеш двірником, прибиральницею, коровам хвости крутити тощо».

Я впевнена, що багато з вас у дитинстві чули подібні фрази від своїх батьків.

Згадайте, що вони абсолютно не мотивують, а навпаки, викликають гнів, образу, внутрішній опір.

4. Дитина абсолютно нічого не хоче робити, нічим не хоче займатися

Підліток може не хотіти займатися тим, що ВИ йому пропонуєте.

Наприклад, дитина гарно малює і мама, щоб її чадо з користю проводило час за комп’ютером, пропонує записати дитину на курси графічного дизайну. Підліток відмовляється, бо йому це дійсно може бути нецікавим.

У цьому випадку запитайте: «Чим би ти хотів займатися? Яку діяльність (мистецтво, спорт, курси) хотів би спробувати?»

Але і в цьому випадку від підлітка часто можна почути: «Не знаю» або «Нічого».

За такою показовою апатією часто ховається страх невдачі.

Підлітки мають дуже вразливу самооцінку. Тому простіше за все сказати «не хочу» і нічого не робити, аніж докласти певних зусиль і зазнати невдачі.

Коли ви вмовляєте, аргументуєте, підштовхуючи підлітка до чогось, він відчуває, що від нього очікують результат. А він не може дати цей результат, на його думку.

Що робити батькам?

Не тисніть, бо чим сильніше ви будете тиснути, тим сильніший буде опір.

Не критикуйте. Підліток може не говорити, що б він хотів спробувати, бо боїться вашої критики чи осуду.

Моя донька колись сказала, що хоче на карате та навчитися стріляти з лука в той час, як я їй пропонувала танці, малювання та вокал.

Не фокусуйтеся на результаті, акцентуйте увагу на процесі. Наприклад, похваліть не за отриману 12 за проєкт чи презентацію, а скажіть, що «Ти молодець, що скільки часу приділив цій презентації!»

Або «Я бачив, як ти дуже багато і віддано тренувався, тому отримав хороший результат».

Не сваріть за помилки. Помиляються усі люди й це нормально. Розкажіть, як ви на роботі припуститися помилки, але виправили її й все було добре.

Спробуйте знайти якусь сферу діяльності, де підлітка взагалі не будуть оцінювати, не буде поганого чи хорошого результату, щоб він погодився піти туди не задля результату, а задля того, щоб отримати задоволення.

5. Постійно з телефоном, у телефоні! Нічого більше не цікавить, окрім телефону

Це проблема не лише підлітків, а й усього світу.

Якщо взяти усі вікові категорії, то усі стали більше часу проводити у телефонах.

Телефон нам замінив телевізор, газети, журнали, книжки, радіо.

Для підлітків телефон — це спосіб спілкування, самовираження, ідентифікації. Якщо раніше нам потрібно було виходити гуляти на вулицю, щоб зустрітися з друзями, то зараз все це відбувається у телефоні, у мережі.

Тому забрати телефон у підлітка — це дорівнює вирвати його із соціуму. Але з іншого боку ігри у телефоні та постійний скролінг стрічки соцмереж — це така собі дофамінова пастка, після чого реальне життя (навчання, хатні справи) стають нудними та нецікавими.

Що робити батькам?

Ні в якому разі не забирати гаджет. Це проблему не вирішить, а ось ваші стосунки з дитиною можуть погіршитися.

Можна встановити правила стосовно використання телефону.

Наприклад, ми снідаємо, обідаємо, вечеряємо без телефонів. На вихідних години без телефону 11.00-12.00 та 16.00-17.00. Але ці правила повинні розповсюджуватися на усіх членів сім’ї, не лише для підлітка.

Поговоріть з підлітком про критичне мислення в інформаційному просторі.

Допоможіть зрозуміти механізми впливу реклами, постів, рілсів та іншої інформації.

Пропонуйте їм альтернативу телефону, але не уроки повчити чи книжку почитати.

Це повинні бути якісь емоції, активності. Наприклад, поїхати на картинг, сходити у квест-кімнату, пограти у настільні ігри. Тим більше, що так провести час можна як сім’єю, так і з друзями.

Як батькам реагувати на агресію, мовчання та провокації підлітків?

Агресія, мовчання та провокації — це класичні захисні механізми людини.

Ці механізми вмикаються у підлітків через кризу, яку вони проживають.

Коли їхня самооцінка змінюється від найменшого подиху вітру, то вони інстинктивно обирають одну із цих трьох стратегій поведінки, а можливо й усі три залежно від ситуації.

Батькам важливо зрозуміти, що ці реакції — це не атака, а захист свого «Я», яке формується у даний момент.

Агресія

Під агресією ми розуміємо крик, істерики, грюкання дверима, хамство.

Ми часто плутаємо агресію з силою, але з психологічної точки зору агресія частіше вказує на вразливість людини, а не на силу.

Як часто говорять: «Найкращий захист — це напад». Це якраз цей варіант.

Батькам ні в якому разі не треба відповідати агресією на агресію підлітка, бо це просто буде поле битви без переможця.

Дорослим потрібно тримати свої емоції під контролем, говорити з підлітком якомога спокійніше та тихіше. Ваш спокій, ваша стабільність знижує градус їхньої агресії, тривожності.

Якщо ви бачите надмірну емоційність, агресію своєї дитини, спокійно скажіть, що в такому тоні ви говорити не хочете. Ви зможете продовжити цю розмову пізніше, коли дитина заспокоється.

Мовчання

Мовчання може виглядати, як односкладні відповіді по типу «Нормально», «Не хочу», «Не знаю».

Або ще одним інструментом мовчання можуть бути навушники, у яких підліток ходить і вдень і вночі.

Цей захисний механізм підлітки можуть використовувати, коли вважають своє оточення надто вимогливим, критикуючим або оцінюючим.

Навушники — це такий бар’єр, захист свого внутрішнього світу. У цій ситуації батькам не потрібно наполегливо влазити у цей світ: змушувати зняти навушники, «кліщами» витягувати якусь інформацію.

Ви можете сказати: «Я бачу, що з тобою щось відбувається. Я переживаю за тебе. Я бачу, що ти хочеш побути наодинці. Це нормально. Іноді кожній людині потрібно побути на самоті. Якщо захочеш поділитися або щось запитати, я поруч».

Провокації

Провокації, на мою особисту думку, найважча перевірка нервової системи батьків.

До провокацій відносяться порушення правил, будь-яких домовленостей, шокуючі заяви на кшталт «Я кидаю школу», «Я піду з дому» та багато інших.

Кожній людині, а особливо підліткам, потрібно знати і відчувати, що її люблять та приймають будь-якою, без додаткових умов.

Тож, вони різними провокаціями перевіряють батьків:

• А якщо я скажу, що ненавиджу маму, вона і тоді мене любитиме?
• А чи любитимуть мене батьки, якщо їх викликатимуть до школи кожного дня через мою погану поведінку?

Також провокаціями підлітки можуть привертати увагу, якщо їм її не вистачає, або просто як спосіб розвантажити свою нервову систему, яка за день дуже втомилася.

Виплеснувши свої негативні емоції в найбезпечнішому місці для підлітка (вдома), йому стає легше.

На провокації потрібно реагувати максимально нейтрально.

Якщо підліток не бачить вашої шокової реакції, то немає сенсу провокувати далі.

Якщо було порушено правило, наприклад, повернутися додому до 21.00, то максимально спокійно проговоріть його наслідки: «Ти порушив наше правило, тож, весь наступний тиждень ти приходиш додому о 20.00».

Якщо провокація по типу «Я кидаю школу», то спокійно продовжіть розмову у цьому напрямку.

Наприклад, «Ми з татом не ходимо у школу, але ми працюємо. Чим будеш займатися ти замість школи? За що будеш їсти, купувати одяг, платити за телефон та інтернет, гуляти з друзями?»

«В усіх трьох випадках батькам потрібно розуміти, що дорослі тут ВИ, котролювати свої емоції можете ВИ, створити безпечну атмосферу для свого підлітка можете тільки ВИ.

Ви для свого емоційно нестабільного підлітка повинні бути залізобетонним непорушним фундаментом, який завжди залишається на місці, і завжди може підтримати, допомогти, убезпечити», — Лисанска Аліна, психологиня.

Коли варто звернутися по допомогу для дитини до психолога та психіатра

• Самоушкодження. Порізи на руках чи ногах, опіки, виривання волосся. Навіть якщо дитина каже, що це просто подряпина або кіт.
• Розмови про смерть. Фрази «Я не хочу жити», «Краще б мене не було», «Я всім заважаю», жарти про суїцид або надмірна цікавість до цієї теми.
• Радикальні зміни у сні та їжі. Дитина перестала їсти (або їсть надмірно багато і викликає блювоту), різко схудла/набрала вагу. Безсоння або, навпаки, постійна сонливість (спить по 15+ годин і все одно втомлена).
• Тотальна ізоляція. Це не просто сидіння в кімнаті. Це відмова від спілкування з усіма — не лише з батьками, а й з друзями. Втрата інтересу до хобі, які раніше приносили радість.
• Агресія та жорстокість. Фізичне насильство до молодших дітей, тварин, руйнування меблів, неконтрольовані спалахи гніву.
• Вживання психоактивних речовин: алкоголь, наркотики, незрозумілі таблетки.

Як психолог може допомогти батькам пережити підлітковий період?

1. Психолог може працювати як вчитель, викладач. Якщо ви не хочете читати літературу з вікової психології, він розповість і пояснить усі тонкощі підліткового віку.
2. У кабінеті психолога батькам можна бути самими собою і чесно зізнатися: «Мене бісить мій підліток» чи «Я вже не витримую». Психолог стабілізує ваш стан, допоможе вивільнити ваші негативні емоції та знайти ресурс для подальшого щасливого співіснування з вашим підлітком.
3. Психолог може дати конкретні інструкції. Навчить розмовляти без крику, як реагувати на брехню, як встановити нові правила і що робити, якщо дитина грюкає дверима і не хоче говорити.
4. Допоможе заспокоїти батьківську паніку. Допоможе відрізнити реальну проблему від батьківських накручувань.
5. Допоможе навчитися делегувати та довіряти підлітку. Психолог пояснить батькам, що вони не всесильні, а дитина не така вже безпомічна, як вони вважають. Психолог допоможе знайти золоту середину між батьківським контролем та самостійністю підлітка.

Запрошую на консультацію

Підлітковий вік — це складний, але абсолютно нормальний і тимчасовий етап дорослішання.

Головним завданням для батьків у цей час є зберегти з підлітком хороші довірливі відносини.

Тож, якщо ви батьки підлітків, запрошую вас до себе на консультацію.

Я вам можу пояснити усі тонкощі підліткового віку, допоможу знизити тривожність, «перекладу» на зрозумілу вам мову поведінку вашої дитини та знайдемо способи домовлятися з підлітком без скандалів.

Також до себе на консультацію запрошую і самих підлітків.

Я допоможу вам зрозуміти та прийняти себе та свої емоції, знайти внутрішні опори, зміцнити самооцінку без критики, тиску та оцінок.