Як пережити екзистенційну кризу й знайти нові орієнтири

Бувають стани, коли життя ділиться на «до» і «після».

Це стани, коли в голові починають виникати питання: «Для чого це все?», «У чому сенс кожного дня прокидатися, їсти, пити, йти на роботу, вертатися додому, лягати спати?», «Для чого потрібно чогось досягати, рости соціально та матеріально?».

Всередині людини виникає єдине бажання лежати й нічого не робити. Мотивація на нулі, будь-яка дія (робота, будні справи та інше) вартують величезних зусиль, хоча донедавна робилися легко та із задоволенням.

Люди навколо не розуміють, що з вами відбувається. Вони метушаться, радіють життю, від чого ви відчуваєте себе чужим у цілому світі.

Саме тоді варто звернутися до психолога та почути слова «екзистенційна криза».

Що таке екзистенційна криза і як вона проявляється?

Екзистенційна криза — це особливий стан, коли людина починає глибоко замислюватися про сенс свого життя, своє місце у світі та власну ідентичність.

Це не просто сум чи стрес — це внутрішній переломний момент, коли звичні орієнтири перестають працювати.

Як це відчувається?

Людина може відчувати:

• розгубленість або «втрату себе»;
• відчуття порожнечі чи безсенсовності;
• сумніви щодо того, ким вона є і чого хоче;
• питання про смерть, свободу, вибір і відповідальність;
• втому від старих життєвих сценаріїв.

Чому це виникає?

Екзистенційну кризу можуть викликати великі життєві зміни або внутрішні переломні моменти:

• втрата, розрив, переїзд;
• зміна професії чи ролей;
• дорослішання (часто у 15–17 або 20–30 років);
• відчуття «я живу не своє життя»;
• зіткнення з ідеєю власної смертності.

У чому її суть?

Екзистенційна криза — це момент, коли людина перестає жити на автопілоті.

Вона ніби ставить життя «на паузу», щоб чесно запитати себе:

• Хто я насправді?
• Чого я хочу?
• Куди я рухаюся?
• На що хочу спиратися?

Простими словами, екзистенційна криза — це коли зовні все може бути нормально, але всередині виникає запитання: «Навіщо я живу так, як живу, і чи хочу я цього?»

Чому втрата сенсу — не поразка, а запрошення до змін

Сенс життя — це важлива стабілізаційна точка для кожної людини. Екзистенційна криза — стан протилежний. Поруч також виникає поняття «екзистенційна тривога».

Екзистенційна криза, на думку екзистенційних філософів, є станом найвищого розвитку.

Всі двері відкриті. Ми більше не зациклені на чіткості та розумінні «що і як має бути у житті». Саме в цьому стані ми готові до змін, до пустоти, з якої виходить питання «Хто я?», «Чим я хочу займатися?», «З ким спілкуватися?» та інші.

Екзистенційна криза — це стан, коли неможливо жити, як раніше, але як саме — поки не зрозуміло. Тому саме в цьому стані зміни виникають самі собою. Зміни стають необхідними.

Спершу, вони можуть лякати людину. Поступово зміни стають все більш та більш звичними.

«З часом, хоча в це поки важко повірити, екзистенційна криза стане саме тим переломним моментом, коли життя стало краще (не легше!).

При проживанні екзистенційної кризи, зустрічі із нею, людина стає міцнішою, сильнішою та зустрічає зміни у власному житті», — Анна Притула, психологиня.

Як почати шукати нові орієнтири у житті?

Давайте розглянемо чіткі кроки, які допоможуть прожити екзистенційну кризу.

1. Визнати, що криза — не слабкість, а зрілість

Багато хто намагається тікати від внутрішніх питань: завантажують себе роботою, шукають швидких рішень чи просто «закривають очі». Але криза — це запрошення чесно подивитися на себе.

Коли людина визнає свою розгубленість, вона робить перший крок до ясності.

2. Дозволити собі паузу

Екзистенційна криза — це сигнал зупинитися. Пауза потрібна, щоб почути себе:

• свої справжні бажання,
• свої страхи,
• свої потреби.

Інколи достатньо кількох тижнів спокійнішого темпу, аби внутрішній голос нарешті став чіткішим.

3. Поставити правильні запитання

Криза — це не про пошук миттєвих відповідей, а про пошук запитань, які відкривають новий напрям.

Спробуйте відповісти собі на такі:

• Що зараз у моєму житті перестало працювати?
• Що для мене справді важливо?
• Коли я відчуваю себе живою/живим?
• Як виглядає життя, яке було б «моїм», а не «правильним» для інших?

Ці питання не вирішують кризу, але задають новий вектор руху.

4. Дозволити собі змінюватися

Екзистенційна криза часто виникає тоді, коли старий образ себе вже затісний, а новий ще не сформований. Це як момент між вдихом і видихом.

Варто дозволити собі:

• пробувати нове,
• помилятися,
• переглядати свої ролі,
• змінювати мрії.

Життя не статичне. Те, що працювало у 15, 25 чи 35, може перестати підходити.

5. Спілкуватися з людьми, які розуміють

Під час кризи важливо не замикатися. Розмова з другом, психологом чи просто мудрою людиною допомагає побачити те, що самостійно помітити важко.

Інколи одна фраза ззовні дає опору, якої так бракувало всередині.

6. Маленькі кроки до нового сенсу

Сенс не з’являється раптово — він вибудовується. Спробуйте маленькі, але регулярні дії:

• робити те, що приносить задоволення,
• дбати про тіло,
• брати участь у справах, які відгукуються,
• вчитися чомусь новому.

Сенс народжується з дій, а не лише з роздумів.

7. Прийняти, що криза — частина розвитку

Філософи XX століття, від Сартра до Камю, говорили, що людина — істота, яка постійно себе створює.

Криза — це момент переосмислення. Вона не робить життя гіршим — вона робить його глибшим.

Як психотерапія допомагає пройти екзистенційну кризу?

Саме екзистенційний психолог як найкраще знає, що таке екзистенційна криза.

Екзистенційні психологи — це «поранені лікарі», що обов’язково мають досвід проживання власної екзистенційної кризи.

Екзистенційний психолог допоможе пройти цей непростий період у житті, допоможе краще зрозуміти, що призвело до кризи та допоможе знайти вихід із важкого періоду з максимальним розвитком себе у майбутньому.

Не соромтеся говорити психологу про ваші стани, про переживання, страхи, думки, все, що вас турбує.

Психотерапія починається із першої консультації, де ви чесно із психологом проговорите власний стан та вирішите, чи погоджуєтесь далі разом проходити цей шлях.

Далі — щотижневі зустрічі.

Потрібно розуміти, що екзистенційна криза не вирішується одною чи двома консультаціями! Ця робота потребує глибшого розуміння себе та пошуку нових внутрішніх орієнтирів.

Психотерапія із психологом буде тривалою та займе стільки часу, скільки вам потрібно.

Запрошую на консультацію

Мене звати Анна. Я екзистенційний психолог, маю державний диплом та 4 роки сертифікації в міжнародному інституті екзистенційного консультування.

Маю досвід понад 5 років роботи з групами екзистенційного підходу, індивідуальними консультаціями. Також я автор статей, які ви можете знайти на цьому сайті.

Я працюю із запитами пошуку сенсу життя, апатії, пустоти, небажання та неможливості жити, як раніше (депресивні стани, тривоги, страхи, безсоння, занепокоєння, незрозуміла тривожність).

Всі ці стани можуть бути проявом екзистенційної кризи. Будемо розбиратися разом.

Запрошую всіх, кого турбують питання:

• В чому сенс мого життя?
• Для чого я живу?
• Хто я?
• Чому я не можу жити, як раніше?
• Що в мені «зламалося?»
• Що зі мною відбувається, чому мені страшно?!

Екзистенційна криза — це болісно, але природно. Це не знак слабкості, а знак того, що ваша внутрішня система потребує оновлення.

Якщо пройти цей період уважно, м’яко і з повагою до себе, на іншому боці можна знайти ясність, нові орієнтири й душевну опору, яка вже не залежить від зовнішніх обставин.