Утриманка або дитяча травма? Погляд психолога

«Утриманка» – це термін для опису жінки, яка підтримує романтичні або сексуальні стосунки з чоловіком в обмін на матеріальні блага або фінансову підтримку.

У психології цей феномен можна розглядати з різних поглядів.

Які особливості динаміки відносин із «утриманкою»?

Мотивація та потреби

Одна з основних причин, через яку жінки стають утриманками, полягає в бажанні фінансової стабільності або покращення свого соціального статусу.

Це може бути пов’язано з різними факторами, такими як економічна необхідність, відсутність інших можливостей або прагнення розкішного життя.

Емоційна залежність

Часто такі відносини можуть містити елементи емоційної залежності. Утриманки можуть пов’язувати свою цінність або ідентичність з наданими їм матеріальними благами.

Соціальні норми та стереотипи

У різних культурах можуть існувати різні норми та уявлення про те, що означає бути утриманкою. Це може впливати на сприйняття таких відносин суспільством та на внутрішні переживання жінок.

Особистісні риси

У жінок, які обирають таку форму відносин, можуть бути різні особистісні риси, такі як високий ступінь відкритості до нових переживань або необхідність безпеки та комфорту.

Динаміка влади

У таких відносинах часто спостерігаються нерівні розподіли влади, що може призводити до маніпуляцій чи контролю з боку чоловіка.

Чому жінки обирають ставати «утриманкою»?

Сидром утриманки – це сидром маленької травмованої дівчинки, потреби якої у захисті, коханні, ласці та турботі не були заповнені у дитинстві батьками. Досить тяжкий та хворобливий стан.

Жінка, у якої дефіцит батьківського визнання, ідентифікації жіночого Я, безумовного кохання, продовжує шукати батька в обличчях чоловіків, щоб заповнити та наситити те маленьке жіноче я, яке плаче всередині дорослої жінки. ⠀

Чоловік – партнер, рівноправний союзник – він не батько для жінки. Жінка така ж сильна, доросла особистість, яка не потребує опіки чоловіка, а за витривалістю може змагатися з ним.

Тотальне утримання, опіка – це дитяча позиція дитини. Тобто стосунки за визначенням переходять у дитячо-батьківські. Чи усвідомлює це жінка? – Мабуть, ні. Це дитяча травма, усвідомлення якої блокується психічними захистами.

Як правило, такі жінки не можуть реалізувати себе у житті, не працюють, не можуть взяти повну відповідальність за себе. І це також природно для дитячої позиції: дитина не може працювати та займатися реалізацією, і це нормально.

Як можуть розвиватись такі стосунки?

У процесі відносин, один із партнерів може зрости з позиції дитини у дорослого. Або чоловік із позиції батька у партнера – на цьому ці відносини найчастіше драматично закінчуються. Партнеру-чоловіку не цікава буде «Дитина», а дорослій жінці «Батько».

Тому такі відносини у розвитку можуть мати неблагополучні прогнози, оскільки є з погляду психології нездоровими.

Здорові стосунки – це Дорослий-Дорослий, два партнери, два дорослі, обидва сильні та самодостатні, які не потребують один одного для виживання.

Природно, союз заснований на взаємному інтересі та почуттях, які пов’язують двох дорослих людей на довгі роки. Це пов’язано із тривалістю вирощування дітей. У людини потомство вирощується досить довго, тому потрібна надійна спілка для більшої ймовірності виживання дітей.

Позиція дитини у дорослої жінки говорить про її дитячу травму. Тому також нерідко супроводжується емоційними сплесками, істериками, депресією, а відчуття стабільності та задоволення рівноваги не настає.

Чому?

Дитина не може брати на себе контроль за ситуацією, якщо вона щось хоче або чогось потребує. Не може вибирати, не може сам собі це дати, купити, ухвалити рішення. Тільки чекає на те, що дасть і дозволить дорослий. Якщо потреба не задоволена, залишається емоційний відгук у вигляді істерик, зривів, емоційних гойдалок та депресії.

З погляду психіки, цілком нормальна реакція. І йдеться про те, що дитячі травми досить болючі, і вихід із них – це робота зі спеціалістом-психотерапевтом.

Як може допомогти психотерапія?

Тільки дорослий може свідомо вибрати відчуття щастя. Дитині така функція менш доступна, тому що щастя дитини залежить багато в чому від батька.

Для того, щоб почуватися стабільно, врівноважено-щасливим, необхідний вихід у доросле Я. Це можливо шляхом лікування дитячих травм, у процесі професійної психотерапії. ⠀

Чи можливо остаточно вилікувати травмоване дитяче Я? – Так.

Сьогодні психотерапія дає якісні результати у практичній роботі з психікою. Як результат, зміни психостану, набуття внутрішніх опор, стабільний стан комфорту життя, відчуття щастя, безпеки, перемикання контролю свого життя із зовнішніх факторів на внутрішні.

І це вже зовсім інша якість життя.