Утриманка або дитяча травма? Погляд психолога

«Утриманка» – це термін для опису жінки, яка підтримує романтичні або сексуальні стосунки з чоловіком в обмін на матеріальні блага або фінансову підтримку.

У психології цей феномен можна розглядати з різних поглядів.

Які особливості динаміки відносин із «утриманкою»?

Мотивація та потреби

Одна з основних причин, через яку жінки стають утриманками, полягає в бажанні фінансової стабільності або покращення свого соціального статусу.

Це може бути пов’язано з різними факторами, такими як економічна необхідність, відсутність інших можливостей або прагнення розкішного життя.

Емоційна залежність

Часто такі відносини можуть містити елементи емоційної залежності. Утриманки можуть пов’язувати свою цінність або ідентичність з наданими їм матеріальними благами.

Соціальні норми та стереотипи

У різних культурах можуть існувати різні норми та уявлення про те, що означає бути утриманкою. Це може впливати на сприйняття таких відносин суспільством та на внутрішні переживання жінок.

Особистісні риси

У жінок, які обирають таку форму відносин, можуть бути різні особистісні риси, такі як високий ступінь відкритості до нових переживань або необхідність безпеки та комфорту.

Динаміка влади

У таких відносинах часто спостерігаються нерівні розподіли влади, що може призводити до маніпуляцій чи контролю з боку чоловіка.

Чому жінки обирають ставати «утриманкою»?

Синдром утриманки – це синдром маленької травмованої дівчинки, потреби якої у захисті, коханні, ласці та турботі не були заповнені у дитинстві батьками. Це не медичний діагноз, а описова метафора, але переживання, які за нею стоять, бувають справді болісними.

Жінка, у якої дефіцит батьківського визнання, ідентифікації жіночого Я, безумовного кохання, продовжує шукати батька в обличчях чоловіків, щоб заповнити та наситити те маленьке жіноче я, яке плаче всередині дорослої жінки.

Чоловік – партнер, рівноправний союзник – він не батько для жінки. Жінка така ж сильна, доросла особистість, яка не потребує опіки чоловіка, а за витривалістю може змагатися з ним.

Тотальне утримання, опіка – це дитяча позиція дитини. Тобто стосунки за визначенням переходять у дитячо-батьківські. Чи усвідомлює це жінка? – Мабуть, ні. Це дитяча травма, усвідомлення якої блокується психічними захистами.

Тут варто назвати рамку своїм ім’ям. Поділ на Дитину, Дорослого й Батька це модель транзакційного аналізу, яку в 1960-х описав Ерік Берн. Вона зручна для пояснення й добре впізнається, але це саме модель одного підходу, а не опис устрою психіки, з яким погоджуються всі напрями. Тому позиції з неї корисно читати як спосіб подивитися на стосунки, а не як діагноз ролі, у якій людина застрягла назавжди.

Як правило, такі жінки не можуть реалізувати себе у житті, не працюють, не можуть взяти повну відповідальність за себе. І це також природно для дитячої позиції: дитина не може працювати та займатися реалізацією, і це нормально.

Друга оптика: коли справа не в дитинстві, а в контролі

Пояснення через дитячу травму це одна з можливих рамок, і вона справді описує частину випадків. Але вона не єдина, і спиратися лише на неї ризиковано: вона повністю переносить причину всередину жінки.

Є друга оптика, яка в багатьох ситуаціях працює точніше. Фінансова залежність у стосунках може бути не наслідком характеру, а інструментом. У британському Domestic Abuse Act 2021 економічне зловживання визнано окремою формою домашнього насильства, а урядовий Economic Abuse Toolkit описує механізм прямо: воно робить людину економічно залежною від того, хто зловживає, і цим обмежує її можливість піти й дістатися безпеки. Тобто залежність тут не причина, а результат.

Практична різниця між двома оптиками велика. Якщо бачити жінку як травмовану дівчинку, розмова йде про її дитинство. Якщо як людину, чию автономію поступово звужували, розмова йде про доступ до грошей, документів і роботи, і про те, чи вільна вона піти. Ознаки, за якими це видно, ми розбирали в матеріалах про те, як зрозуміти, що ти в токсичних стосунках і як з них вийти.

І окремо про детермінізм. Дитячий досвід підвищує ризик, але не визначає дорослість наперед. Систематичний огляд protective factors у BJPsych Open зазначає, що накопичена дитяча несприятливість не веде детерміновано до неблагополучної дорослості, а соціальні зв’язки, освіта й підтримка помітно змінюють траєкторію. Тому фразу про те, що такі жінки як правило не можуть реалізувати себе, точніше читати як опис однієї з можливих ситуацій, а не як закономірність.

Якщо ж дитячий досвід справді дає про себе знати в стосунках, з ним працюють конкретними методами: про них ми писали в оглядах доказових підходів до роботи з травмою і тривожного типу привʼязаності. І варто сказати чесно: зростання після важкого досвіду буває, але воно не обов’язкове і не є платою за страждання.

Психологи, що працюють із цією темою

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

Любов Лучак Психолог 15 років

У профіль Записатися

Вікторія Антонова Психолог 16 років

У профіль Записатися

Петро Літвяк Психолог 9 років

У профіль Записатися

Переглянути всіх Підбір у чат-боті

Як можуть розвиватись такі стосунки?

У процесі відносин, один із партнерів може зрости з позиції дитини у дорослого. Або чоловік із позиції батька у партнера – на цьому ці відносини найчастіше драматично закінчуються. Партнеру-чоловіку не цікава буде «Дитина», а дорослій жінці «Батько».

Тому такі відносини у розвитку можуть мати неблагополучні прогнози, оскільки є з погляду психології нездоровими.

Одне уточнення до слова «нездоровими». У психології немає єдиного списку здорових і нездорових форм стосунків, і сама лише нерівність у доходах чи в тому, хто заробляє, ще не робить пару нездоровою. Значно надійніші ознаки інші: чи є в обох доступ до грошей і до рішень, чи можна не погодитися без страху наслідків, чи вільна людина піти. Дивитися варто на це, а не на розподіл ролей як такий.
Природно, союз заснований на взаємному інтересі та почуттях, які пов’язують двох дорослих людей на довгі роки. Це пов’язано із тривалістю вирощування дітей. У людини потомство вирощується досить довго, тому потрібна надійна спілка для більшої ймовірності виживання дітей.

Позиція дитини у дорослої жінки говорить про її дитячу травму. Тому також нерідко супроводжується емоційними сплесками, істериками, депресією, а відчуття стабільності та задоволення рівноваги не настає.

Чому?

Дитина не може брати на себе контроль за ситуацією, якщо вона щось хоче або чогось потребує. Не може вибирати, не може сам собі це дати, купити, ухвалити рішення. Тільки чекає на те, що дасть і дозволить дорослий. Якщо потреба не задоволена, залишається емоційний відгук у вигляді істерик, зривів, емоційних гойдалок та депресії.

З погляду психіки, цілком нормальна реакція. І йдеться про те, що дитячі травми досить болючі, і вихід із них – це робота зі спеціалістом-психотерапевтом.

Як може допомогти психотерапія?

Тільки дорослий може свідомо вибрати відчуття щастя. Дитині така функція менш доступна, тому що щастя дитини залежить багато в чому від батька.

Для того, щоб почуватися стабільно, врівноважено-щасливим, необхідний вихід у доросле Я. Це можливо у процесі професійної психотерапії, у роботі з дитячим досвідом.

Чи можна це змінити? – Так. З цим працюють, і зміни бувають відчутними. Але йдеться не про остаточне вилікування, а про те, що дитячий досвід поступово перестає керувати рішеннями.

Сьогодні психотерапія дає якісні результати у практичній роботі з психікою. Як результат, зміни психостану, набуття внутрішніх опор, стабільний стан комфорту життя, відчуття щастя, безпеки, перемикання контролю свого життя із зовнішніх факторів на внутрішні.

І це вже зовсім інша якість життя.

З чого почати, якщо ви себе тут впізнали

Найкорисніше перше питання не про те, чи ви «утриманка», а про те, чи є у вас свобода вибору: доступ до грошей, можливість не погодитися, можливість піти. Якщо на якесь із цих питань відповідь «ні», це радше тема про безпеку й контроль, ніж про дитинство.

Далі допомагає звузити пошук фахівця. У каталозі є добірки психологів за темою стосунків і за темою травми, і за цим запитом підходить будь-яка з двох, залежно від того, що болить більше.

І не обов’язково приходити з готовим формулюванням. «Я не розумію, чому в мене щоразу так виходить» це цілком робочий перший запит, і про це ми писали в тексті про те, чому не складається особисте життя.