logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 20.01.2020
  • 01.01.1970
  • 2 хв
  • 169

Тerrible two або криза 2 років. (частина 2)

Вікові кризи
Вікові кризи
Тerrible two або криза 2 років. (частина 2)

 

Ми продовжуємо тему кризи 2 років. Цей період для багатьох батьків є виснажливим в плані витривалості і існує жарт, що батьки, які пережили кризу двох років, можуть вести переговори з міжнародними терористами.
Два роки – період бурхливого розвитку. Організм дитини до трьох років розвивається ударними темпами. Цей процес відбувається і з нервовою системою.
Дитина активно пізнає світ. Досвід викликає багато емоцій, які дитина ще не вміє проговорити та заявити про них. Тут слід пам’ятати, що подібні реакції дитини є адекватними, адже в таких малюків не сформована префронтальна кора – ділянка мозку, яка відповідає за стримування емоцій. Слід зауважити, що формування префронтальної кори формується у підлітковому віці, і ця ділянка мозку слугує певним раціональним центром. Для дитини ж роль префронтальної кори виконують батьки- які проговорюють, пояснюють та контейнують емоції дитини.
Таким чином, дитина поступово опановує екологічні способи вираження емоцій.
Пізнавальна активність дитини закладена в основі її розвитку. Дії дитини в цей період сповнені жаги до всього нового. І це має певне відлуння з боку дорослих- відчуття, що дитина навмисно ламає чи розкидає речі, влаштовує безлад. Не варто забувати, що дії дитини не є навмисними.
Є маленька вправа, яка дозволяє проаналізувати причини відчуття безпорадності або навіть злості на свою дитину – у момент назрівання конфлікту між вами та вашим тодлером запитайте себе, а скільки вам зараз років? Адже, часто подібні ситуації фруструють батьків і змушують їх несвідомо повернутись у свій дитячий досвід, який батьки переносять на свою дитину. Справа в тому, що дорослий все-таки несе відповідальність за дитину і дитина не має слугувати контейнером негативних емоцій дорослого, а навпаки, дорослий має бути контейнером дитячих емоцій, тобто дорослий має показувати дитині, що він є стійким у проблемах, які виникли і дитина може на нього спиратись.
Період двох років – це постійна перевірка на особисті кордони з боку дитини. Взагалі, які в будь-яких відносинах, питання кордонів є важливим, але період 1-3років – це встановлення кордонів. В цьому випадку варто усвідомити, що дитина випробовує кордони не навмисно, що це також пізнавальна активність малюка.
Кризу двох років легше пережити, якщо дорослий вміє усвідомлювати свої емоції та відстежувати власний психоемоційний стан. Адже, можна прочитати сотні книг, мати декілька освіт, бути на коні, але якщо особистість не усвідомлює себе, це неминуче позначиться на ній та її стосунках.

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

© Марія Гречаник – дитячий, сімейний психолог

Сподобалась стаття? 👉

Марія Гречаник
icon Автор:

Марія Гречаник,

психолог

Ціна: від 3450 грн

Стаж: 15 років

- Сімейна психологиня, психодрама-практик PhD зі спеціальності "Психологія" -Працюю за спеціальністю та веду постійну практику з 2009 року. - Маю досвід роботи у державних організаціях, го. Співзасновниця центру психології "Self" в м.Київ. -Викладач кафедри психології ЗНУ - Особиста терапія - у своє...

Більше про психолога

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“”
Аноним
Аноним, 20 років 30.08.2026 05:27
Дівчина любить мене, але хоче розійтися через стосунки на відстані

Мені 20 років, з дівчиною ми разом близько 4 років. Перші 2 роки були разом, останні 2 роки — на відстані. Зараз я чекаю на паспорт, після його отримання одразу хочу купити квиток і приїхати до неї. Тобто наша зустріч уже реально близько.

Проблема в тому, що дівчина дуже втомилася від відстані. Вона вже кілька разів хотіла розійтися, але водночас каже, що любить мене, називає мене ласкаво, пише «я тебе дуже сильно люблю», ми нормально спілкуємося, жартуємо, сміємося, вона ділиться зі мною своїм життям. Сексуальний потяг теж є.

Вона каже, що їй важко не тільки через саме відстань, а й через постійне очікування нашої зустрічі. Вона боїться, що після двох років ми зустрінемося і зрозуміємо, що вже не підходимо одне одному. Іноді вона каже, що якщо розійтися зараз, їй стане легше, тому що не доведеться більше чекати й переживати.

У неї часто стан «я не знаю». В один момент вона каже «я тебе люблю», а в інший — «я втомилася», «нічого не хочу», «хочу все закінчити». Потім через деякий час знову спілкується зі мною як завжди, ніби нічого не сталося.

Ми вже брали паузу, потім вирішили не розходитися й поки спробувати вирішити ситуацію. Я намагаюся на неї не тиснути. Пропонував їй сходити до психолога/терапевта, тому що вона сама каже, що їй дуже важко і вона не знає, чого хоче, але вона не хоче йти.

Мені самому теж зараз важко. Окрім ситуації з дівчиною, вдома батько щодня п'є. Я сказав їй про це не для того, щоб вона мене жаліла, а просто щоб вона знала, що в мене теж зараз непростий період.

Я дуже її люблю і хочу зберегти ці стосунки, але ці постійні гойдалки мене вже сильно вимотують. Я не розумію, як правильно поводитися: підтримувати її, дати більше простору, просто чекати зустрічі чи вже сприймати її слова про розставання як остаточне рішення.

189 14
Аня
Аня, 38 років 29.08.2026 14:19
Розлучення, втрата усього_життя з нуля

Я розлучилася з чоловіком.

І саме складніше зараз для мене.

Коли я приводжу доньку до нього і її забираю, це бачити втрачений простір, який будувався мною 10 років.

Дитячу кімнату, в яку я вкладалась усі ці роки.

Мебл іграшки, постіль, книжки, подушки, все що в середині.

І все там

Чоловік офіційно не працює, сенсу подавати на аліменти немає.

Ми домовились що будемо ділити витрати 50/50

Я витратила 100% підготовлюючи дитину до школи та зимового періоду.

Мені нема

є де жити, тому я орендую житло на яке йде мої 40% заробітної платні.

Сьогодні приходжу за його частиною, а він узяв і дав не усю суму, коментуючи.

Я колись купував вітаміни дитині а ти не платила, тому тобі дирка від бублика.

Я рахую кожну тисячу, щоб якось нормально існувати і я розраховувала на ці гроші і тут все по-валилося.

Треба вирішувати від чого відмовлятися.

Важко бачити, що людина живе в достатку, там де я вклала 3тю частину свого життя, ще так себе поводить.

Хочеться скрутитися бубликом, сховатися в куточок і плакати в цей момент.

Немає навіть сил з ним сваритися.

Ми ще офіційно не розведені. Хотіли через нотаріальний договір, де все це пропишимо. Та я не хочу кожного місяця клянчити у нього ці гроші і думати, дасть він їх мені чи не дасть.

Що цей нотаріальній договір дає?

Розлучитися і подати на аліменти, це 1700 грн від нього так як він безробітний і ризик що тата моєї доньки забере ТЦК (він чахле і пратівне, довго не проживе в армії)

Що робити?

218 16
Вікторія
Вікторія, 18 років 19.08.2026 15:54
Не умею общаться с людьми

Здравствуйте!Мне 16 лет и я совершенно не умею общаться с людьми.Если раньше эта проблема преследовала меня лишь в жизни(в Интернете со сверстниками я вполне комфортно общалась),то теперь трудности имеются и там.Не могу себе даже объяснить,с чем это связанно.Просто хочу что-то написать и всё.Сразу появляется учащённое сердцебиение,дрожат и потеют руки(прямо как сейчас,ахахах),а мысли только о самом худшем исходе.Долгое время мне казалось,что я этот внутренний кризис переборола.Я перешла на дистант после истерики в первый же школьный день и перестала на что-либо надеяться и какой-либо коммуникации старалась тщательно избегать(понимаю,что это плохо и проблему не решает),но недавно произошли некоторые вещи.Первая-я готовлюсь к НМТ и решили всех учащихся подобавлять в чаты.Выйти оттуда нельзя-пробовала.И вот вроде бы мне около плевать на то,что люди там коммуницируют,шутят,все такие замотивированные,яркие,целеустремлённые,а я...Ну,это тема для отдельного вопроса-если вкратце,то мама меня засунула в 11-й класс,хоть я сама всячески от этого отнекивалась,и профессию выбрала тоже за меня(не осуждаю,я амёба и идиотка,которую интересует примерно ничего).Так вот.Я даже радуюсь за них,что они нашли друг друга,общаются,а в глубине души тоже так хочется,но не можется.И вторая-мне надо будет прийти в школу на репетицию 1 звонка.Со мной хочется пойти мой друг.Теперь моё волнение увеличивается сразу в два раза:я боюсь своих одноклассников и я боюсь своего же бро.Бро,который видел меня во всех состояниях абсолютно!Который,даже если я ни слова не скажу и буду молчать как рыба,не обидится!!!Это иррациональная тревога,но да,блин,это ужасно пугает.Я не знаю,как с этим бороться и как победить свой страх людей или,хотя бы,снизить уровень стресса.Есть какие-то методы?Подскажите.

204 8
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту