logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 20.01.2020
  • 01.01.1970
  • 2 хв
  • 185

Тerrible two або криза 2 років. (частина 2)

Вікові кризи
Вікові кризи
Тerrible two або криза 2 років. (частина 2) - ілюстрація

 

Ми продовжуємо тему кризи 2 років. Цей період для багатьох батьків є виснажливим в плані витривалості і існує жарт, що батьки, які пережили кризу двох років, можуть вести переговори з міжнародними терористами.
Два роки – період бурхливого розвитку. Організм дитини до трьох років розвивається ударними темпами. Цей процес відбувається і з нервовою системою.
Дитина активно пізнає світ. Досвід викликає багато емоцій, які дитина ще не вміє проговорити та заявити про них. Тут слід пам’ятати, що подібні реакції дитини є адекватними, адже в таких малюків не сформована префронтальна кора – ділянка мозку, яка відповідає за стримування емоцій. Слід зауважити, що формування префронтальної кори формується у підлітковому віці, і ця ділянка мозку слугує певним раціональним центром. Для дитини ж роль префронтальної кори виконують батьки- які проговорюють, пояснюють та контейнують емоції дитини.
Таким чином, дитина поступово опановує екологічні способи вираження емоцій.
Пізнавальна активність дитини закладена в основі її розвитку. Дії дитини в цей період сповнені жаги до всього нового. І це має певне відлуння з боку дорослих- відчуття, що дитина навмисно ламає чи розкидає речі, влаштовує безлад. Не варто забувати, що дії дитини не є навмисними.
Є маленька вправа, яка дозволяє проаналізувати причини відчуття безпорадності або навіть злості на свою дитину – у момент назрівання конфлікту між вами та вашим тодлером запитайте себе, а скільки вам зараз років? Адже, часто подібні ситуації фруструють батьків і змушують їх несвідомо повернутись у свій дитячий досвід, який батьки переносять на свою дитину. Справа в тому, що дорослий все-таки несе відповідальність за дитину і дитина не має слугувати контейнером негативних емоцій дорослого, а навпаки, дорослий має бути контейнером дитячих емоцій, тобто дорослий має показувати дитині, що він є стійким у проблемах, які виникли і дитина може на нього спиратись.
Період двох років – це постійна перевірка на особисті кордони з боку дитини. Взагалі, які в будь-яких відносинах, питання кордонів є важливим, але період 1-3років – це встановлення кордонів. В цьому випадку варто усвідомити, що дитина випробовує кордони не навмисно, що це також пізнавальна активність малюка.
Кризу двох років легше пережити, якщо дорослий вміє усвідомлювати свої емоції та відстежувати власний психоемоційний стан. Адже, можна прочитати сотні книг, мати декілька освіт, бути на коні, але якщо особистість не усвідомлює себе, це неминуче позначиться на ній та її стосунках.

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

© Марія Гречаник – дитячий, сімейний психолог

Сподобалась стаття? 👉

Марія Гречаник
icon Автор:

Марія Гречаник,

психолог

Ціна: від 3450 грн

Стаж: 15 років

- Сімейна психологиня, психодрама-практик PhD зі спеціальності "Психологія" -Працюю за спеціальністю та веду постійну практику з 2009 року. - Маю досвід роботи у державних організаціях, го. Співзасновниця центру психології "Self" в м.Київ. -Викладач кафедри психології ЗНУ - Особиста терапія - у своє...

Більше про психолога

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“”
ника
ника, 21 років • 17.11.2026 18:06
Вечная тревога и страх смерти

Всем привет!

Последний год меня беспокоят мысли о неминуемости смерти. Не знаю, почему раньше этого не было, но в последнее время я всё глубже погружаюсь в эти размышления и не могу с ними смириться. Я почти уверена, что после смерти ничего не будет. Пыталась смотреть на вопрос с разных сторон, но кроме небытия и идеи квантового бессмертия ничего для себя не нашла. Мысль о том, что всё закончится, вызывает такой экзистенциальный ужас, что мне не с чем его сравнить. Это уже больше похоже на фобию.Из-за страха я даже лишала себя сна боялась оставаться без контроля, а потом сама тревога мешала уснуть.

Однажды у меня сутки длилась дереализация. Это было настолько неприятно, что мне стала противна сама суть существования. Ощущение будто пропитало меня целиком.

Я пыталась отвлечься общением, хобби, изучением иностранного языка и других дисциплин. Стало немного легче, но страх никуда не исчез. Иногда сомневаюсь, что вообще можно на него повлиять.

Подозреваю, что это может быть связано с ПТСР. Год назад я уехала из места, где моей жизни постоянно угрожала опасность. Во время обстрелов я спала по часу-два, просыпалась и судорожно проверяла, не летит ли что-нибудь. Тогда я была уверена, что умру истерики случались до, во время и после обстрелов. В таких условиях и постоянном страхе я прожила 2–3 года. Сначала опасность воспринималась не так остро, но со временем стало хуже.

И теперь, когда я уехала и непосредственной угрозы больше нет, кажется, будто мозг напоминает мне, что я всё равно могу умереть.

Я обращалась к врачу она предложила антидепрессанты, но я не уверена, что они решат проблему. Сейчас принимаю перед сном нейролептик Atosil и постепенно снижаю дозу. Найти психотерапевта пока сложно из-за языкового барьера мне кажется, для работы с такими переживаниями очень важно свободно говорить.

Как вы думаете, с чем это может быть связано? Можно ли справиться с таким страхом и вернуть ощущение безопасности?

155 18
Вуйко_Лев
Вуйко_Лев, 20 років • 17.11.2026 13:25
Мої троє батьків абсолютно не сприймають одне одного! Я хочу бути щасливим.

Мені здається, я виріс між трьома суперечливими світоглядами — мами, тата й старшої сестри. Кожен намагався виховувати мене по-своєму, а я почувався слабшим за тих, хто був упевнений у власних переконаннях.

Я дуже люблю батьків і не хочу виставляти їх у поганому світлі. Мені близька мамина емоційність, хоча її погляди часто здаються надто пацифістськими й універсалістськими. Із татом у нас складні стосунки, але ми поділяємо важливі моральні цінності, попри незгоду в багатьох питаннях. Я жив із ним, хоча не впевнений, що сам цього хотів; це спільне життя неминуче вплинуло на наші стосунки.

Сестра навчає мене, вказує на брак ерудиції та спонукає ставати сильнішим. Вона безжальна й рішуча, у чому нагадує батька, хоча діє інакше. Я перейняв від нього деякі риси й підозрюю, що сестра бачить у мені його, хоч і заперечує це. Така думка тривожить мене.

Кожен із них дав мені цінні «будівельні матеріали», але я не знаю, чи вистачить їх для надійного фундаменту. Чи слід поєднати все, від чогось відмовитися, чи шукати того, чого бракує? Під час окремих зустрічей із рідними я почуваюся так, ніби кожен вважає мене носієм чужої ідеології та намагається змінити.

Через це мені важко зрозуміти, хто я і ким хочу бути. Я не приймаю себе, почуваюся неповноцінним і невпевненим, а потім злюся на себе за грубість і зневагу до близьких. Не розумію, чому надовго ігнорую мамині повідомлення та не наважуюся заперечити батькові, навіть коли не згоден із ним.

Поруч із сестрою я почуваюся незавершеним проєктом, який не став таким, як вона хотіла. Водночас я називаю її маніпуляторкою й часто уникаю спілкування. Можливо, тато й сестра прагнуть загартувати мене, але я не розумію цього або не хочу розуміти. Я часто ігнорую їх усіх, і це непокоїть мене.

Я намагаюся зрозуміти, що в мені є таке, що заважає мені жити або чого мені не вистачає для того аби я міг реалізуватися як файний чоловік. Я хвилююся за своє майбутнє і майбутнє близьких мені людей, які мене оточують і оточуватимуть. І яких я дуже люблю.

110 5
Шукають психолога по темі
“”
Янчік
Янчік, 18 років 15.11.2026 21:12

Шукаю психолога для себе, 14 років. Очно Вінниця або онлайн. Бажано спеціаліст жінка. До 1500 грн/сесія. Я не знаю чи в мене депресія, по шкалі бека 50 балів. Вічно думаю про самогубство. Відчуття того що всі навколо ненавидять мене. Вічно відчуваю себе зайвим в компанії друзів. Думаю що кожний навколо мене лицемір. Не приймаю компліменти, тобіж не вірю в нього що я можу бути таким то. На випускному буде вальс, дівчинка з якої я хтів танцювати не хоче з мною танцювати, хоча ми друзі. Сказала що це не через то що я не гарно виглядаю або я їй не сильно подобаюсь, а просто вона сама не сильно хоче танцювати. Ця дівчина мені подобається, я їй признався ще в вересні, вона сказала що любить мене просто як друга, а не щось більше цього. Я їй не сильно вірю. Ми з нею общаємося нормально як і завжди, но мені здається що я цим всьо іспортив.

Де: Вінниця Психолог: Для себе Ціна до: 1500
74 5
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту