logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 20.01.2020
  • 01.01.1970
  • 2 хв
  • 169

Тerrible two або криза 2 років. (частина 2)

Вікові кризи
Вікові кризи
Тerrible two або криза 2 років. (частина 2)

 

Ми продовжуємо тему кризи 2 років. Цей період для багатьох батьків є виснажливим в плані витривалості і існує жарт, що батьки, які пережили кризу двох років, можуть вести переговори з міжнародними терористами.
Два роки – період бурхливого розвитку. Організм дитини до трьох років розвивається ударними темпами. Цей процес відбувається і з нервовою системою.
Дитина активно пізнає світ. Досвід викликає багато емоцій, які дитина ще не вміє проговорити та заявити про них. Тут слід пам’ятати, що подібні реакції дитини є адекватними, адже в таких малюків не сформована префронтальна кора – ділянка мозку, яка відповідає за стримування емоцій. Слід зауважити, що формування префронтальної кори формується у підлітковому віці, і ця ділянка мозку слугує певним раціональним центром. Для дитини ж роль префронтальної кори виконують батьки- які проговорюють, пояснюють та контейнують емоції дитини.
Таким чином, дитина поступово опановує екологічні способи вираження емоцій.
Пізнавальна активність дитини закладена в основі її розвитку. Дії дитини в цей період сповнені жаги до всього нового. І це має певне відлуння з боку дорослих- відчуття, що дитина навмисно ламає чи розкидає речі, влаштовує безлад. Не варто забувати, що дії дитини не є навмисними.
Є маленька вправа, яка дозволяє проаналізувати причини відчуття безпорадності або навіть злості на свою дитину – у момент назрівання конфлікту між вами та вашим тодлером запитайте себе, а скільки вам зараз років? Адже, часто подібні ситуації фруструють батьків і змушують їх несвідомо повернутись у свій дитячий досвід, який батьки переносять на свою дитину. Справа в тому, що дорослий все-таки несе відповідальність за дитину і дитина не має слугувати контейнером негативних емоцій дорослого, а навпаки, дорослий має бути контейнером дитячих емоцій, тобто дорослий має показувати дитині, що він є стійким у проблемах, які виникли і дитина може на нього спиратись.
Період двох років – це постійна перевірка на особисті кордони з боку дитини. Взагалі, які в будь-яких відносинах, питання кордонів є важливим, але період 1-3років – це встановлення кордонів. В цьому випадку варто усвідомити, що дитина випробовує кордони не навмисно, що це також пізнавальна активність малюка.
Кризу двох років легше пережити, якщо дорослий вміє усвідомлювати свої емоції та відстежувати власний психоемоційний стан. Адже, можна прочитати сотні книг, мати декілька освіт, бути на коні, але якщо особистість не усвідомлює себе, це неминуче позначиться на ній та її стосунках.

© Марія Гречаник – дитячий, сімейний психолог

Сподобалась стаття? 👉

Автор статті
icon Автор:

,

психолог

Ціна: від грн

Стаж:  років

Більше про психолога

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“”
, 18 років 03.09.2026 17:20
Сьогоднішній конфлікт із батьками та фізичне насильство 3 вересня 2026.

Сьогодні, 3 вересня, приблизно о 19:28, у мене стався серйозний конфлікт із батьками.

Спочатку мама мене кликала, але я її не почув. Я був у будинку й не ігнорував її навмисно. Я не зрозумів, що вона мене кличе і що саме відбувається. Коли вона почала кричати, я злякався. Також я почав переживати, що її крик можуть почути інші люди і що вони можуть погано про мене подумати або відвернутися від мене.

Я хотів заспокоїти ситуацію й тому намагався зробити «шшш», щоб стало тихіше. Після цього я пішов у кімнату, зачинив двері на ключ і залишився сам. Я хотів просто взяти паузу та заспокоїтися, а не покарати когось мовчанням.

Потім я намагався поговорити з батьком що той намагався відкрити двері, і пояснити, що я хотів саме взяти паузу. Я сказав приблизно: «Якщо я відкрию, ти не будеш злим» і пояснив, що хотів спокійно все розповісти.

Батько сказав, що якщо я не відкрию двері, то зламає їх. Я відкрив двері. Після цього він зайшов і почав мене бити по обличчю. Я пам'ятаю приблизно чотири удари, хоча в моменті мені здалося, що їх могло бути чотири–шість.

Я прямо сказав: «Не бий мене». Я просив його не бити мене, але він мене не послухав.

Також батьки говорили, що розіб'ють мій телефон.

Я не хотів завдавати нікому зла. Я не чув маму навмисно і не хотів провокувати конфлікт. Коли ситуація загострилася, я хотів узяти паузу, заспокоїтися та потім усе пояснити.

Зараз я хочу зрозуміти, як правильно пережити цю ситуацію, як реагувати на страх і крик під час конфліктів, як встановлювати безпечні межі та що робити, якщо подібне повториться.

Для мене важливо, щоб психолог допоміг мені розібрати цю ситуацію без звинувачення себе за те, що я не почув маму, і водночас допоміг зрозуміти, як мені діяти безпечніше надалі.

Хто не розумів, ось що відбулося: Мама сказала, що чужий пес роздер курча. Сам я цього не бачив і спочатку не почув, що мама мене кликала.

Тато каже що я хочу поговорити з тобою.

Я намагаюся пояснити йому що я не чув.

Це (я опишу на описі чи де ви зможете побачити тут.)

257 5
Аноним
Аноним, 20 років 30.08.2026 05:27
Дівчина любить мене, але хоче розійтися через стосунки на відстані

Мені 20 років, з дівчиною ми разом близько 4 років. Перші 2 роки були разом, останні 2 роки — на відстані. Зараз я чекаю на паспорт, після його отримання одразу хочу купити квиток і приїхати до неї. Тобто наша зустріч уже реально близько.

Проблема в тому, що дівчина дуже втомилася від відстані. Вона вже кілька разів хотіла розійтися, але водночас каже, що любить мене, називає мене ласкаво, пише «я тебе дуже сильно люблю», ми нормально спілкуємося, жартуємо, сміємося, вона ділиться зі мною своїм життям. Сексуальний потяг теж є.

Вона каже, що їй важко не тільки через саме відстань, а й через постійне очікування нашої зустрічі. Вона боїться, що після двох років ми зустрінемося і зрозуміємо, що вже не підходимо одне одному. Іноді вона каже, що якщо розійтися зараз, їй стане легше, тому що не доведеться більше чекати й переживати.

У неї часто стан «я не знаю». В один момент вона каже «я тебе люблю», а в інший — «я втомилася», «нічого не хочу», «хочу все закінчити». Потім через деякий час знову спілкується зі мною як завжди, ніби нічого не сталося.

Ми вже брали паузу, потім вирішили не розходитися й поки спробувати вирішити ситуацію. Я намагаюся на неї не тиснути. Пропонував їй сходити до психолога/терапевта, тому що вона сама каже, що їй дуже важко і вона не знає, чого хоче, але вона не хоче йти.

Мені самому теж зараз важко. Окрім ситуації з дівчиною, вдома батько щодня п'є. Я сказав їй про це не для того, щоб вона мене жаліла, а просто щоб вона знала, що в мене теж зараз непростий період.

Я дуже її люблю і хочу зберегти ці стосунки, але ці постійні гойдалки мене вже сильно вимотують. Я не розумію, як правильно поводитися: підтримувати її, дати більше простору, просто чекати зустрічі чи вже сприймати її слова про розставання як остаточне рішення.

493 20
Аня
Аня, 38 років 29.08.2026 14:19
Розлучення, втрата усього_життя з нуля

Я розлучилася з чоловіком.

І саме складніше зараз для мене.

Коли я приводжу доньку до нього і її забираю, це бачити втрачений простір, який будувався мною 10 років.

Дитячу кімнату, в яку я вкладалась усі ці роки.

Мебл іграшки, постіль, книжки, подушки, все що в середині.

І все там

Чоловік офіційно не працює, сенсу подавати на аліменти немає.

Ми домовились що будемо ділити витрати 50/50

Я витратила 100% підготовлюючи дитину до школи та зимового періоду.

Мені нема

є де жити, тому я орендую житло на яке йде мої 40% заробітної платні.

Сьогодні приходжу за його частиною, а він узяв і дав не усю суму, коментуючи.

Я колись купував вітаміни дитині а ти не платила, тому тобі дирка від бублика.

Я рахую кожну тисячу, щоб якось нормально існувати і я розраховувала на ці гроші і тут все по-валилося.

Треба вирішувати від чого відмовлятися.

Важко бачити, що людина живе в достатку, там де я вклала 3тю частину свого життя, ще так себе поводить.

Хочеться скрутитися бубликом, сховатися в куточок і плакати в цей момент.

Немає навіть сил з ним сваритися.

Ми ще офіційно не розведені. Хотіли через нотаріальний договір, де все це пропишимо. Та я не хочу кожного місяця клянчити у нього ці гроші і думати, дасть він їх мені чи не дасть.

Що цей нотаріальній договір дає?

Розлучитися і подати на аліменти, це 1700 грн від нього так як він безробітний і ризик що тата моєї доньки забере ТЦК (він чахле і пратівне, довго не проживе в армії)

Що робити?

340 18
Шукають психолога по темі
“”
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту