Співзалежність та контрзалежність: у чому різниця?

У психології стосунків часто говорять про співзалежність — стан, коли людина надмірно фокусується на партнерах, жертвуючи своїми потребами, щоб утримати стосунки.

Але існує й протилежний бік — контрзалежність, коли людина уникає будь-якої близькості, демонструючи надмірну незалежність.

Обидва стани є формами порушення прив’язаності та прихильності, які часто мають коріння в дитячому травматичному досвіді, і можуть руйнувати стосунки.

Давайте розберемося детальніше.

Що таке співзалежність?

Співзалежність — це патерн поведінки, коли людина:

• Жертвує собою, щоб «врятувати» чи утримати іншого (наприклад, у стосунках з залежними від алкоголю чи наркотиків).
• Надмірно залежить від партнера емоційно, фінансово чи фізично.
• Боїться самотності, часто ігнорує свої кордони, намагається контролювати партнера.
• Має низьку самооцінку, шукає схвалення в інших.
• Типова фраза: «Я не можу без тебе жити».

Співзалежні часто «зливаються» з партнером, втрачаючи себе.

Що таке контрзалежність?

Контрзалежність — це захисний механізм, коли людина:

• Уникає емоційної близькості, демонструє «мені ніхто не потрібен».
• Виглядає сильною, успішною, незалежною зовні, але всередині боїться вразливості та залежності.
• Відштовхує партнерів, уникає інтимності, часто змінює роботу чи стосунки.
• Відмовляється від допомоги, придушує емоції.
• Може здаватися холодною чи нарцисичною.
• Типова фраза: «Я сам усе зроблю, мені ніхто не потрібен».

Контрзалежні тікають від близькості, щоб не відчути болю від можливого відкидання.

Основні відмінності

Співзалежні:

• Ставлення до близькості — Шукає злиття, боїться розлуки.
• Зовнішній вигляд — Здається слабким.
• Емоції — Переповнений почуттями, залежний від інших.
• Фокус — На партнерах.
• Страх — Покинутості, самотності.
• У стосунках — Жертвує собою, тримається за партнера.

Контрзалежні:

• Ставлення до близькості — Уникає близькості, боїться залежності.
• Зовнішній вигляд — Здається сильним, самодостатнім.
• Емоції — Придушує емоції, відрізаний від почуттів.
• Фокус — На собі (самоцентрований).
• Страх — Вразливості, втрати контролю.
• У стосунках — Відштовхує, уникає зобов’язань.

Чому ці патерни формуються?

Найчастіше патерни співзалежності та контрзалежності формуються у ранніх стосунках.

Дитина могла навчитися, що:

• любов потрібно заслужити;
• близькість пов’язана з болем або нестабільністю;
• прояв власних потреб небезпечний;
• залежність від інших — ризик.

Тоді психіка знаходить рішення:

• або триматися за іншого будь-якою ціною;
• або не залежати ні від кого взагалі.

Ці стратегії колись були розумними та рятівними.

Проблема виникає тоді, коли вони автоматично переносяться у дорослі стосунки.

Чому це стає проблемою в дорослому житті

Співзалежність і контрзалежність ускладнюють:

• побудову рівних партнерських стосунків;
• проживання конфліктів без страху втрати;
• отримання підтримки;
• відчуття себе «достатнім» у контакті з іншими.

Людина або постійно підлаштовується, або постійно дистанціюється. І в обох випадках близькість не стає безпечною.

Співзалежність призводить до виснаження, втрати себе. Контрзалежність — до самотності, нездатності будувати глибокі стосунки.

Разом вони блокують здорову взаємозалежність — коли люди незалежні, але можуть покладатися один на одного.

І співзалежність, і контрзалежність позбавляють вибору. Контакт або утримується через злиття, або через відсторонення, але не через усвідомлену присутність.

У таких стосунках важко переживати взаємність, конфлікти й близькість без страху втрати або поглинання.

Як може допомогти психотерапія? Реляційний погляд

Іноді, щоб не втратити важливу людину, ми звикаємо або жити для іншого, або триматися на відстані.
Обидва способи колись допомагали, але з часом починають заважати близькості й роблять стосунки напруженими.

«У терапії ми вчимося бути поруч з іншими так, щоб не втрачати себе і не закриватися від контакту.

З точки зору реляційного підходу, складність не в залежності, а в неможливості регулювати дистанцію у стосунках. Зміни починаються там, де з’являється досвід: я можу бути у контакті й водночас залишатися собою», — Грибачова Олена, психологиня.

Як вийти з цього стану?

Здорові стосунки будуються на балансі: автономія + близькість.

Якщо ви впізнаєте себе в цих патернах:

• Зверніться до психотерапевта.
• Навчіться розпізнавати свої емоції та потреби.
• Практикуйте вразливість або автономність у безпечному середовищі.
• Прочитайте книги: «Втеча від близькості» Беррі та Дженей Вайнхолд та «Долаємо співзалежність» Мелоді Бітті.

Розуміння цих понять — перший крок до здорових стосунків.

Від qui.help: запрошуємо на консультації

Ви відчуваєте, що це про вас? Не ігноруйте ці почуття.

Якщо ви хочете зрозуміти, як змінити динаміку стосунків без втрати себе, ви можете записатися на консультацію до авторки цієї статті або звернутися до іншого кваліфікованого психотерапевта нашої спільноти.

Професійна підтримка допомагає навчитися регулювати близькість, будувати здорові межі та відновлювати здатність до взаємності.