Що таке контрзалежність у стосунках?

Контрзалежність у стосунках – це психологічний захисний механізм, коли людина демонструє надмірне прагнення до незалежності та автономії, активно уникаючи близькості, підтримки та залежності від інших.

Контрзалежність – це ілюзія порятунку від болю.

Це крайність у стосунках:

• Неможливість близькості
• Неможливість розкритись перед іншими
• Неможливість довіритись.

Як можна розпізнати контрзалежність?

Існують ознаки, за якими ви можете себе перевірити:

1. Якщо ви вірите що занадто зблизитесь з кимось, вони навʼяжуть вам свої думки і почуття, і ви втратите себе.
2. Ви відчайдушно незалежні, відмовляючись просити або приймати допомогу від будь-кого.
3. Ви ототожнюєте вразливість з нуждою. І від перспективи будь-коли бути нужденним у вас по спині пробігає холодок.
4. Ви боїтеся зближуватися з кимось занадто сильно, побоюючись що вони помітять ваші таємні потреби та страхи зрештою відкинуть вас.
5. Ваш захист створений у дитинстві, щоб уникнути болю, схожий на непроникну броню у дорослому віці. Таке відштовхування людей захищає вас від болю, але це також заважає вам отримувати любов. Це може привести до самотності.
6. Ви приділяєте величезну увагу діяльності та досягненням працюєте довгі години, і стежите за тим, щоб світ знав про ваші досягнення. Все що завгодно, аби ви були відрізані від своїх почуттів.
7. Для вас важливо завжди добре виглядати та бути всюди правим/ою.
8. Ви волієте звинувачувати інших, коли щось йде не так. Це може маскувати страх зробити помилку і бути за неї присоромленим.
9. Вас легко вивести з себе, вам не вистачає терпіння. І ви схильні впадати в істерику коли щось йде не так, як ви хочете.
10. Ви не довіряєте, що інші зроблять щось «як слід». Вам легше зробити все самій/самому, навіть якщо це виснажує.
11. Ви можете відчувати, ніби вас «задихають», якщо партнер просить вас бути ближчими або проводити більше часу разом.
12. Коли вас люблять, ви відчуваєте не тепло, а небезпеку. Це ніби пастка: «Зараз мене захоплять, і я більше не буду належати собі».

Чому виникає контрзалежність?

Причина часто криється в дитячих травмах. Це може бути незавершеним гештальтом, не сформованою остаточно прихильністю до батьків.

Можливо, батьки були холодні й самі були контрзалежні. Або ж мали велику проблему, кризу особистих стосунків – були поглинені своїми стражданнями і на дітей мало звертали уваги.

Саме батьки навчають навичці будувати близькі стосунки. Якщо формування прихильності було порушено, батьки не передали таку навичку. І хоча навчитися цьому в дорослому віці складно, це можливо — але часто потребує глибокої внутрішньої роботи й переосмислення ввібраних переконань.

Також важливий етап – відокремлення. Контрзалежність може виникати, якщо це був непройдений етап. Це можливо, якщо батьки були гіперопікаючими і не дозволяли побудувати вам особистий простір (вони знищували будь-які його зачатки).

Також можливо, що відділення відбулося, але воно було занадто травмуючим – настільки, що психіка вирішила: «Виходити з близьких стосунків – надто боляче. Про всяк випадок, я не буду в них входити. Краще триматись надалі від будь-якого натяку на стосунки».

Чи можна подолати контрзалежність?

Якщо розумієте що маєте контрзалежні стосунки, найголовніше, що треба розуміти, що це – не вирок.

• Важливо прийняти проблему. Усвідомлення – це перший крок до змін.
• Працювати з психологом. Терапія допоможе зрозуміти корені поведінки й навчитись довіряти іншим.
• Поступово знімати барʼєри. Маленькими кроками дозволяйте собі бути вразливими в стосунках.
• Зміцнювати здорову незалежність. Бути самостійним важливо, але важливо також знайти баланс між незалежністю та емоційною близькістю.

Контрзалежність – це виклик, але його можна подолати. Це не про слабкість, а про силу бути чесним із собою і відкритим до змін.

Як діяти, якщо ваш партнер – контрзалежний?

Партнеру, що намагається побудувати взаємини з контрзалежним партнером потрібно бути дуже стійким до відштовхування. Тому що його/її будуть відштовхувати дуже часто, особливо коли зростатиме напруга в стосунках.

Це може звучати як «Усе, ми розлучаємось! Наші стосунки нікуди не ведуть, вони мене гальмують».

Або: «У цих стосунках я відчуваю себе жахливо…» Проте це все може виникати на порожньому місці, без конструктивного діалогу.

Коли варто звернутися до психолога?

До психолога варто звернутись коли ви відчуваєте, що ваш партнер «занадто» турботливий, займає багато особистого простору в вашому розумінні, і це вас дуже турбує.

Здається, що навпаки всі навколо мріють про турботу, але її занадто багато для вас, і це спричиняє дискомфорт.

По-перше, варто зрозуміти, що з вами (та іншими) все добре. Це може бути лише поведінка людей, до якої ви не звикли. Де ви відчуваєте себе вразливим та вам небезпечно. Де вас охоплює страх близькості. Де контакт з близькою людиною викликає неприємні емоції, та хочеться відсторонитись.

Як може допомогти психолог?

У контакті з психологом ви можете отримати підтримку та розуміння, що все з вами нормально.

Контрзалежність – не вирок, а патерн поведінки сформований в дитинстві, який можна змінювати під дбайливим супроводом спеціаліста.

Контрзалежні стосунки виникають у людей, які мріють про стосунки, але бояться цього контакту. Можуть обирати собі партнерів які на відстані або недоступні 24/7.

Якщо ваш минулий негативний досвід негативно впливає на ваше сьогодення. Якщо всередині ви тонете від – самотності, відчаю та болі. То варто працювати з першопричинами – травмами, вивченими моделями поведінки.

Я, психологиня Алла Ничипорчук, розумію як проходить цей процес – і що важливо й можливо переписати цю програму, звільнитися від руйнівних обмежень.

Травми – це як розбите скло, через яке ви дивитесь на цей світ.

Вам може бути дуже корисним отримати новий досвід, навички нового спілкування. Навчитись вибудовувати дедалі ближчі стосунки, вчитись наближатися до іншого поступово.

Здорова прихильність до інших людей – це те, що робить життя повним, яскравим, цікавим, а світ – безпечним.