Вітаю, мене звати Анна. Я психолог і сексолог. Працюю з темами, які часто замовчуються, викликають сором або здаються “незручними”. Вважаю, що сексуальність — це не лише про секс, а про контакт із собою, тілом, бажанням, межами, вразливістю, задоволенням і життям у широкому сенсі.

У роботі я підтримую клієнтів у складних, інтимних темах — без тиску, осуду чи табу. Найчастіше до мене звертаються з такими запитами:

- сексуальні дисфункції (аноргазмія, болісний секс, відсутність бажання);

- страх або відраза до сексуального контакту;

- сором щодо тіла, сексу, мастурбації;

- відсутність сексу в парі;

- наслідки травматичного сексуального досвіду;

- почуття «зі мною щось не так» у сфері сексуальності;

- питання самоцінності, тілесності, прийняття себе.

Мій підхід — це поєднання сучасної сексотерапії, тілесно-орієнтованих практик та уваги до безпечного, чесного контакту. Я працюю м’яко, але глибоко. Допомагаю клієнту дослідити свій досвід, відчути власні кордони, запити, бажання — і повернути собі право на своє тіло, на задоволення, на близькість.

Як людина я — уважна, відкрита, з живим інтересом до людської природи. Ціную щирість, глибину, повагу. Вірю, що терапевтичний простір — це місце, де можна бути собою без масок, навчитися довіряти собі й жити трохи вільніше.

Терапія зі мною — це, перш за все, простір, де можна бути собою. Тут не потрібно виглядати «правильно» або триматися. Тут можна розслабитися, мовчати, сміятися, плакати, боятися, злитись — і все це буде окей.

Я не даю швидких порад і не читаю нотацій. Моя задача — бути поруч, допомогти роздивитись твій досвід, побачити зв’язки, які досі залишались у тіні, відчути те, що було заблоковане або витіснене. Ми разом досліджуємо твої реакції, почуття, бажання, кордони, страхи. Я запитую, підтримую, іноді бережно конфронтую — але завжди з повагою до твого темпу і готовності.

Моя власна психотерапія триває вже понад 8 років. І саме вона стала для мене тим простором, де почалося справжнє «жити». Де вперше стало можливим говорити про те, про що довгі роки мовчала.

Коренева травма в моєму житті лежала у площині сексуальності. Це був глибокий сором, страх, внутрішній параліч. Тема тіла, сексу, близькості — усе це довгий час було пов’язано для мене не з насолодою, а з тривогою, небезпекою, відчуттям провини.

Психотерапія дала мені змогу повільно — крок за кроком — повернути собі себе. Я пережила, проплакала і проговорила свою травму. Я перестала боятись своєї сексуальності. Я вийшла з залежних стосунків, де втрачала себе, і збудувала стосунок із собою — більш цілісний, більш чесний. Я знайшла внутрішню опору, свою окремість, свою цінність.

Цей шлях був непростим, але саме він направив мене в психологію. Я захотіла не лише зцілитись, а й підтримувати інших на їхньому шляху. Стати тим фахівцем, до кого можна прийти з болем — і залишитись почутим, не засудженим, не зламаним.

Моя терапія — це те, що змінило моє життя. Це те, за що я безмежно вдячна. Це не лише про професію. Це про глибоке “я з тобою поруч, бо знаю, як буває”.

Ніщо не надто пізно. Ніщо не надто глибоко. Зцілення можливе!

Спорт, прогулянки, малювання.