Стаття розглядає вплив війни на емоції людей та їхні психологічні межі. Змушені покинути свої домівки, багато людей шукають притулок, порушуючи особисті межі взаємодії.
У кінці лютого 2022 року розпочалася військова агресія Росії на території України, що невідмінно стане однією з найбільш трагічних подій у сучасній історії України. Важливо відзначити, що війна суттєво позначилася на психіці людей, викликаючи емоції у їхній найекстремальніший вираз: страх, який доходить до тваринного жаху та паніки; гнів, що призводить до всеосяжної люті; безсилля, що виявляється у депресії. Ситуація, яка розгортається під час проведення воєнних дій, радикально перетворює психіку людей і завдає їй серйозних травм.
Внаслідок збройного вторгнення РФ значна частина населення України, зокрема жінки, діти та літні люди, була вимушена залишити свої оселі та шукати притулку в безпечніших місцях України або стала біженцями в сусідніх країнах. Велика кількість людей звернулася за допомогою до родичів. Нерідко українці змушені спільно проживати під одним дахом з декількома сім'ями. Це призводить до порушення особистих меж та взаємодії.
Як відомо, у повсякденному спілкуванні з іншими людьми, кожна особистість повинна утримувати свої границі в межах припустимого стосовно власного тіла, житла, особистих речей, членів сім'ї, смаків і цінностей. Психологічна суверенність визначається здатністю особистості захищати свій простір, контролюючи рівновагу між власними потребами та бажаннями інших людей.
Межа – це те, що відокремлює людину від її оточення. Це тонкий кордон, проведений у нашому розумінні та відчутті нашої власної індивідуальності. Хоча невидима, її можна тільки відчути. Справжня границя – це розуміння, де закінчується твоє і починається чуже. Психологічний простір служить захистом від спроб вторгнення, сприяє відокремленню від усього, що становить природний фон життя. Таким чином, людина підтримує власну безпеку, свободу і незалежність. Границі особистісного простору формують її відношення до суспільства та інших людей.
Функціонування нормальної границі може виявлятися у ряді станів, кожен із яких відповідає конкретним потребам особистості. Оптимальна робота границі ґрунтується на позитивних внутрішніх установках, які відповідають потребам та переживанням "Я" і сприяють гнучкій та адекватній взаємодії людини з оточуючим світом, створюючи умови для того, щоб залишатися самим собою. Такі установки включають, наприклад, такі ствердження: "Я можу взаємодіяти зі світом і відчувати внутрішній спокій", "Я можу відмовити", "Я можу сказати 'так'", "Я можу прохати", "Я можу управляти собою" і так далі. Ці ствердження підтримують здатність людини обирати відповідний стан, який забезпечує одночасний внутрішній комфорт і адекватний контакт із зовнішнім світом.
Важливо відзначити, що в умовах війни на початковому етапі спільного проживання члени нової великої родини психологічно співпрацюють, приймають одне одного такими, які вони є, прощають минулі образи і відчувають емпатію. Особистісні межі зменшуються: війна допомагає їм об'єднатися, шукати підтримку одне в одному.
Проте зі спливом часу, за умов інформаційного негативу та агресії, а також у зв'язку з відсутністю перспектив швидкого завершення війни, починають виникати випадки порушення особистих меж. Часто інші члени сім'ї порушують психологічні межі особистості, виражаючи це наступним чином: 1) надають вказівки щодо воєнних подій та політичних діячів, інструктажів, як розцінювати їх; 2) контролюють поведінку оточуючих людей; 3) дають поради іншим щодо того, як слід діяти; 4) висловлюють негативні судження щодо зовнішності та особистості; 5) звинувачують інших членів сім'ї у своїх проблемах.
Також у повсякденному житті порушення особистих меж, яке виникає внаслідок вимушеної створеної великої сім'ї, проявляється в різних формах поведінки: 1) члени сім'ї беруть речі інших; 2) займають місце інших; 3) використовують чужі гроші, не віддають борги; 4) маніпулюють думками та діями інших.
У результаті вторгнень у особисті межі членів сім'ї, вони переживають страх, гнів та фрустрацію, намагаючись уникнути подальших взаємодій. При слабких межах ці вторгнення стають регулярними, що викликає сильний стрес та непроменливість у захисті від нападів. Такі люди відчувають себе невдахами, винять себе у всіх невдачах і неприємностях. У осіб із слабкими межами розвивається депресія, оскільки вони не можуть зупинити постійні вторгнення. Що менше виражені межі у людини, тим частіше вона порушує межі інших. Внаслідок цього виникає період, коли члени сім'ї відгортаються один від одного на психологічному рівні, намагаються сприймати війну як власну особисту проблему та реагують на найменше вторгнення в особисті межі конфліктами, образами опонента, що лише підвищує рівень стресової ситуації.
Враховуючи вищевказане, стає важливим встановлення меж. Для цього рекомендується сформулювати свої правила поведінки та обговорити їх із всіма членами сім'ї. Проте при створенні цих правил важливо залишити простір для взаємодії. Розуміння того, що не всі члени родини можуть раптово прийняти та виконувати нові правила взаємодії в сучасних реаліях, є ключовим. Тому рекомендується чітко оформити особисті межі кожного члена сім'ї на папері у вигляді своєрідного "статуту".
У підсумку важливо відзначити значення особистих кордонів у сім'ї під час воєнних подій. Сформовані межі виконують роль захисту для психіки членів сім'ї, убезпечуючи їх від негативних впливів війни. Вони сприяють збереженню цілісності та автономії особистості, а також створюють умови для безпечної та гнучкої взаємодії з навколишнім середовищем. З іншого боку, відсутність чи недостатня визначеність меж у сім'ї може призвести до нездатності вчасно виражати відмову взаємодії з іншими членами родини. Це відкриває можливість для маніпулювання, впливу зовнішніх оцінок, ідей та думок щодо війни, оточуючого світу і самої особи.
