самосаботаж

Ситуація уникнення свідомого контакту зі своїми почуттями і внутрішнім світом описується яксамосаботаж.

Це поняття описує характерне особисте становище дітей, які виросли в неблагополучних і сім’ях (Войтис, 2002; Поттер-Ефран, 2002).

самосаботаж–  Це психологічний феномен, особистий для окремих осіб, що належить до категорії ADA («дорослі діти»).

саботаж, як соціальне явище, імовірно, що навмисно не виконує свої обов’язки чи зобов’язання.шкідник (“стукання черевиком”). За його словами, висловлюючи свою незгоду чи опір умовам організації праці. умови, диктовано землевласниками.

Очевидно, що було поширеним у багатьох регіонах Європи, було частиною повсякденного одягу простолюдинів – селян, працівників, моряків, торговців. саме тому Саботаж — це феномен соціального дна, як форма активного протесту. напрям такого протесту в соціальному контексті зрозумілий.

Само-саботаж виглядає по-різному, як психологічний феномен. Самосаботаж – це психологічна оплата, яку суб’єкт готовий заплатити за свій психологічний опір!? ціна?

Спровокований цим самосаботаж і тривога,   природно знижувати продуктивність особистості, задоволення, успіх і рівень особистих досягнень.Пасивний опір власна зміна. особа блокує активність і пасивно затримує можливість і необхідність дії   і його власна внутрішня трансформація.

Тривога виражає опір живому і прийняттю власних потреб і глибоких почуттів. є де бути, але його реалізація зустрічається через бар’єр внутрішньої заборони, задоволення, самозречення, почуття нікчемності,  безпорадність і безсилля.

Таку ситуацію можна висловити однією фразою: «Я хочу цього, але я не готовий нічого зробити, щоб здійснити бажання». явищ,   коморбідним компонентом якого єСтійкість до змін(незважаючи на невдоволення життям, присутнє на тлі тривоги)  і пасивно маніпулятивне ставлення, щоб забезпечити, щоб інші забезпечували виконання (принаймні частково) деякі власні потреби.

Соціально нормалізована форма самосаботажу — це явище прокрастинації.