Готові до змін на краще?
Знайти психологаЖиття із військовим — це не лише гордість і любов, а й постійна напруга, невизначеність і емоційне навантаження, яке часто залишається непоміченим.
Для дружин військових війна триває щодня: у тиші між повідомленнями, у тривожному очікуванні коханого з війни, у необхідності бути сильною для дітей, родини, світу — навіть тоді, коли всередині немає сил.
Для мене ця тема не є абстрактною. Я, Сімонова Тетяна, психотерапевт і дружина військового, ветерана війни, учасника бойових дій, який пішов добровольцем на фронт від початку війни.
Я добре знаю, як це — жити в режимі постійної напруги, тримати емоції «під контролем», відкладати власні потреби, бо «йому там важче».
Саме поєднання особистого досвіду життя поруч із війною та професійного шляху в психотерапії сформувало мій глибокий інтерес і відповідальність у роботі з дружинами військових.
Тривалий бойовий стрес впливає не лише на самих військових, а й на їхні родини: партнери ветеранів часто переживають підвищений рівень тривоги, емоційне виснаження та симптоми вторинної травматизації.
З якими запитами звертаються дружини військових?
У своїй практиці я найчастіше зустрічаю такі запити:
- постійна тривога за життя і безпеку партнера;
- емоційне виснаження, відчуття «я більше не витримую»;
- самотність і відчуття, що «мене ніхто не бачить»;
- складнощі у стосунках після повернення партнера з фронту;
- почуття провини за власні емоції: злість, образу, втому.
«Жінки військових часто перебувають у стані хронічного стресу, не дозволяючи собі звертатися по допомогу.
Це з часом призводить до погіршення психоемоційного стану жінок, зокрема тих, що опинилися в непростій ситуації через війну, піддаються хронічному стресу та мають бар’єри для звернення по допомогу», — Сімонова Тетяна, психологиня.
Наведу невеличкий приклад з дослідження у статті «Специфіка переживання стресу війни у жінок» (2025).
Де опубліковано: Психологічний журнал (Україна).
Автор: Мар’яна Горенко, Уманський державний педагогічний університет.
Було зроблено емпіричне опитування 30 дружин військовослужбовців щодо переживань у контексті війни та пов’язаних емоційних станів.
Виявлено, що ключовими психологічними реакціями у цих жінок є надмірна тривожність, безсилля, емоційне виснаження, соматичні симптоми, а також сильний стрес у відповідь на війну.
Результат:
- Жінки переживають саме ті реакції, які пов’язують із хронічним стресом.
- Багато жінок не звертаються за підтримкою через соціальні, гендерні та культурні бар’єри, внутрішні очікування «бути сильною» тощо.
Як саме може допомогти психотерапевт?
Психотерапія для дружин військових — це не про «потерпіти ще трохи». Це про відновлення внутрішньої опори та повернення контакту з собою.
Як психотерапевт я працюю з дружинами військових, поєднуючи професійні методи та глибоке розуміння контексту війни.
Мені добре знайоме життя між дзвінками й тишею, стан постійної внутрішньої готовності до поганих новин, складність дозволити собі слабкість.
У роботі я допомагаю:
- знижувати рівень тривоги та тілесної напруги;
- працювати з почуттям провини, злості та безсилля;
- відновлювати емоційний контакт у парі після розлуки або повернення з фронту;
- вибудовувати здорові психологічні межі;
- повертати жінці відчуття себе — не лише як дружини військового, а як живої, цілісної особистості.
Моя практика ґрунтується не лише на досвіді, а й на спеціалізованій підготовці.
Я пройшла навчання в інституті МіГіС за програмою «Психотерапевтична робота з учасниками бойових дій та постраждалими від військових конфліктів».
Це дає мені змогу працювати з темами військової травми, адаптації та впливу війни на сімейну систему.
Що відбувається на консультаціях?
Психологічна консультація — це безпечний простір, де можна говорити про складне без осуду та необхідності «триматися». Ми разом формуємо запит, визначаємо цілі роботи та рухаємося у вашому темпі.
У процесі можуть використовуватися методи гештальт-терапії, системного підходу, тілесно-орієнтовані та стабілізаційні техніки.
Значну увагу я приділяю психоедукації — розумінню того, як працює стрес та травма і що відбувається з вами насправді.
У своїй практиці я працюю з жінками військових у різних формах втрати, і кожна з них потребує окремого підходу:
- У випадках загибелі чоловіка ключова задача — допомогти жінці інтегрувати втрату, прожити горе та відновити життєві опори.
- Жінки, чиї чоловіки зникли безвісти, живуть у постійній невизначеності та потребують підтримки у витримуванні хронічного стресу.
- Коли чоловік приїжджає у відпустку, основна робота полягає у балансі очікувань, ролей та емоційної близькості.
- Повернення чоловіка після поранення вимагає адаптації до зміненої особистості партнера та запобігання емоційному вигоранню.
Кожна з цих ситуацій — окрема психологічна реальність, яка потребує чутливого, професійного супроводу.
Які зміни можна помітити у процесі?
З часом клієнтки відзначають:
- зменшення гострої тривоги;
- відновлення відчуття контролю над власним життям;
- здатність краще чути себе і свої потреби;
- більш спокійний та чесний контакт у стосунках;
- відчуття внутрішньої опори навіть в умовах невизначеності.
Це не означає, що війна зникає з життя, але з’являється можливість жити, а не лише витримувати.
Як обрати свого спеціаліста?
Обираючи психотерапевта, звертайте увагу на:
- Освіту та сертифікацію;
- Досвід роботи з травмою та родинами військових;
- Відчуття безпеки й довіри у контакті;
- Готовність фахівця чесно говорити про процес і межі роботи.
Я щиро рекомендую звертатися саме до тих спеціалістів, які мають підготовку у роботі з військовою тематикою. Це важливо для безпечної та ефективної допомоги.
Запрошую на консультації
Очікування, напруга й відповідальність, які несуть дружини військових — це серйозне емоційне навантаження. Потреба в підтримці в такій ситуації є природною.
Як психотерапевт я працюю з жінками військових, допомагаючи їм відновлювати внутрішню рівновагу, знаходити опори й повертати собі право на життя, почуття та турботу про себе.
Якщо ви відчуваєте, що вам важко — вам не потрібно проходити цей шлях наодинці.