Орторексія: здорова їжа як нав’язлива ідея

Іноді це не видно з першого погляду. Людина з орторексією часто виглядає «зразково»: дисциплінована, уважна до здоров’я, відповідальна.

Вона читає склад, обирає все «чисте», складає меню, уникає «неправильного». Ніби робить усе правильно.

А всередині може жити інше: тривога за здоров’я, яка на найглибшому рівні торкається того, про що ми не любимо думати — старіння, хвороби, смерть.

Наче існує одна дорога до безпеки: якщо я буду їсти ідеально, я не помру, зі мною нічого не станеться.

Парадокс у тому, що саме ця дорога починає забирати життя вже зараз: свободу, спонтанність, зустрічі, подорожі, радість, контакт із тілом.

Здорова їжа стає не турботою, а суперідеєю, яку неможливо досягнути, бо вдосконаленню немає меж.

Страх смерті здатен руйнувати життя задовго до смерті. А цінність життя живе саме у цій хвилині.

Що таке орторексія

Орторексія (нервова орторексія) — це розлад харчової поведінки, коли людина надмірно зосереджується на якості їжі й уникає «неідеальної/нездорової», навіть якщо це призводить до стресу, обмежень, соціальної ізоляції та погіршення якості життя.

Українські ресурси про РХП описують орторексію як ситуацію, коли здорове харчування стає ворогом — через суворі обмеження, ритуали та тривогу.

Важливий нюанс: орторексія активно досліджується, але не має статусу окремого офіційного діагнозу в DSM-5 чи ICD-11 (хоч існують консенсусні пропозиції критеріїв і визначень у науковій літературі).

Як це починається: тригери, які запускають «шлях правильності»

Найчастіше люди не обирають орторексію. Вони обирають турботу. А потім непомітно опиняються в пастці.

Тригери можуть бути різні:

• власна хвороба або симптоми, які налякали;
• хвороба близьких, втрати, досвід «я не вберіг/не вберегла»;
• вплив середовища: культура «clean eating», соцмережі, страхи, які підсилюються інформаційним потоком;
• періоди сильного стресу, коли хочеться хоч десь мати контроль.

І далі людина ніби обирає шлях: «Я зроблю все правильно». Це здається зрілим рішенням. Бо це про життя.

Внутрішній двигун: тривога за здоров’я і глибший страх

За тривогою щодо здоров’я часто стоїть не просто турбота, а відчуття небезпеки. Ніби світ непередбачуваний, тіло вразливе, а майбутнє — під загрозою.

Тут важливо зрозуміти: мозок не прагне мудрості. Він прагне безпеки. І якщо колись контроль їжі справді приніс полегшення («мені стало спокійніше, бо я контролюю»), мозок запам’ятовує це як спосіб, що працює.

Але тривога не зникає. Вона просто просить ще більше правил.

Так народжується думка, яка виглядає логічною, але стає пасткою: «Якщо робити все правильно — життя в безпеці. Якщо не ідеально — життя під загрозою».

Як контроль стає залежністю: перфекціонізм, ритуали, «моральна їжа»

Коли людина вже на цьому шляху, вмикаються механізми, які дуже швидко роблять систему жорсткою.

• Перфекціонізм. «Якщо вже робити, то на 100%». Але 100% у харчуванні не існує. Бо завжди можна ще чистіше, ще правильніше, ще науковіше.
• ОКР-подібні ритуали. Перевірки, уникання, «очищення», правила, які знімають тривогу на хвилину — і тому повторюються знову.
• «Моральність» їжі. Їжа перестає бути їжею. Вона стає маркером того, яка ви людина: «чисто = правильно», «нечисто = соромно», «помилка = я погана/поганий».

І ось тут орторексія стає не просто про здоров’я, а про ідентичність. Про те, щоб бути правильною, і таким чином бути в безпеці.

Цифри замість тіла: як втрачається контакт

Ключова помилка орторексії: людина починає орієнтуватися на цифри, грами, відсотки, списки, а не на відчуття в тілі. І тут важливо розрізняти.

Якщо людина цікавиться здоровим харчуванням:

• вона збирає інформацію;
• обирає, що їй підходить;
• пробує і знов обирає;
• тіло відповідає: енергією, сном, ясністю мислення, покращеним травленням, стабільністю настрою.

Контакт із тілом при цьому не зникає — навпаки, посилюється. Тіло поступово підказує: чого бракує, що зайве, що «моє», що «не моє».

А при орторексії відбувається інше: є правило (у блокноті/додатку/голові), і є страх помилки, тому сигналам тіла перестають довіряти, їх взагалі не помічають.

Людина може бути втомленою, виснаженою, голодною, але «по цифрах усе правильно».

І це породжує додатковий стрес: тіло кричить, а система правил наказує мовчати.

Тіло — це потужний ресурс для пошуку шляху до здоров’я. Коли контакт із ним втрачено — здоров’я не наближається. Зростає тривога.

Є фраза, яка дуже добре «заземляє» чорно-біле мислення орторексії.

«Усе є отрута, і ніщо не позбавлене отруйності. Лише доза робить речовину неотруйною», — Парацельс, середньовічний алхімік, філософ.

Це не означає «їжте все бездумно». Це означає, що не існує універсальної їжі, яка завжди 100% добро або 100% зло.

Найчастіше значення має доза, контекст, регулярність і загальний патерн, а не один «неправильний» продукт, який нібито все зруйнував. Цей принцип повертає гнучкість. А гнучкість — це і є здоров’я психіки.

Перевірте себе, чи не керує вашим харчуванням страх

Відповідайте «так/ні»:

1. Я думаю про їжу і правила надто багато, і це заважає моєму життю.
2. Якщо я порушую правила, з’являються тривога, провина, сором, потреба «виправити».
3. Я уникаю кафе/гостей/подій або постійно напружена/напружений там через їжу.
4. Список «дозволеного» звужується, а правил стає більше.
5. Я боюся послабити контроль, бо відчуваю, що життя в небезпеці.
6. Навіть коли я роблю все «правильно», мені не стає спокійніше — контроль лише посилюється.

Якщо «так» багато, важливо не лаяти себе. Важливо визнати: вам страшно і ви потребуєте підтримки, а не ще суворіших правил.

Як може допомогти психотерапія?

Психотерапія при орторексії — не про те, щоб переконати вас їсти все. Вона про те, щоб повернути вам життя, яке забрав страх.

Зазвичай психотерапевтична робота йде в кількох напрямках:

1. Розплутати глибинну тривогу. Тривога за здоров’я — це спосіб психіки кричати: «Мені небезпечно». У терапії ми вчимося чути цей сигнал і давати йому відповіді не через контроль їжі.
2. Знизити залежність від правил. Ми повертаємо гнучкість: маленькими кроками, без насилля над собою, без «зривів».
3. Відновити контакт із тілом. Повертаємо довіру до сигналів тіла: голод, насичення, напруга, втома, потреба в теплі й підтримці. Тіло — союзник, а не проєкт для доведення до ідеалу. Воно краще знає, що йому треба щоби жити.
4. Повернути цінність життя «зараз». Страх смерті часто змушує жити так, ніби життя почнеться потім — коли буде ідеально. А терапія повертає в момент: жити сьогодні, бути здоровою і щасливою сьогодні, любити себе сьогодні.

Запрошую на консультацію

«Орторексія часто виростає з дуже зрозумілої мотивації: я хочу жити. Але якщо шлях “правильності” забирає свободу, тепло і радість — це сигнал, що турбота стала страхом.

Здоров’я — це не тільки ідеальна тарілка. Здоров’я — це життя в цій хвилині, де є місце і для турботи, і для радості, і для людей, і для спокою», — Сидорова Олександра, психологиня.

Якщо ви хочете розібратися з цим запитом, запрошую до себе на консультацію. Або оберіть перевіреного психолога на цьому сайті та залиште заявку.

Варто обирати спеціаліста, який має досвід роботи з тривогою та розладами харчової поведінки.