4 міфи про парну терапію

З парною терапією пов’язано чимало уявлень і упереджень, які часто формуються навіть не на власному досвіді, а через чужі історії, чутки, фільми, поради з інтернету або культурні стереотипи.

Ці уявлення можуть сильно впливати на рішення — звертатися по допомогу чи ні, коли саме це робити, з якими очікуваннями йти в терапію тощо.

У цій статті пропоную зупинитись на кількох найбільш поширених міфах про парну психотерапію — таких, що справді впливають на рішення. І часто не дають парі побачити в цьому процесі можливість для розвитку пари, а також безпечний і творчий простір, де можна навчитися краще чути одне одного, говорити прямо, розуміти себе у стосунках і знаходити нові способи бути поруч.

1. У парну терапію йдуть лише, коли все погано

Існує думка про те, що в парну психотерапію звертаються лише тоді, коли все вже йде до розлучення або розставання.

Дійсно, іноді не всі стосунки вдається зберегти навіть за допомогою терапії. Але екстраполювати цю історію на всі випадки буде некоректно.

Але навіть в такому випадку парна психотерапія може виконати інші важливі функції:

• Це супровід підтримка пари, поки вони розлучаються або згортають стосунки
• Це усвідомлення реальних причин
• Це допомога в прийнятті проживанні цього досвіду, а також в тому щоб допомогти рухатись далі

Але все одно більша частина запитів будуть зовсім не про це.

2. Парна психотерапія – це дорого й довго

Це упередження буде спільним як для індивідуальної, так і парної психотерапії. А для парної психотерапії це ще і складно з організаційної точки зору, бо потрібно узгодити розклади різних людей.

Насправді хочу зауважити, що будь-яка терапія – це інвестиція. І вона здатна надати суттєвий вплив на покращення якості стосунків, на створення нових опор.

До того ж зараз у пар є можливість обирати парних психотерапевтів в тому числі і по критерію вартості їх послуг.

Щодо тривалості, кількості та частоти необхідних зустрічей – то це дуже індивідуально і залежить від запиту, а також від бажання партнерів. Парна психотерапія може мати як довгостроковий, так і більш фокусний, точковий формат. А також можливі разові консультації.

Щодо організаційних складнощів, то так, вони бувають. Але це й питання пріоритетів. Якщо для пари це дійсно важливо, і вони готові шукати можливості й місце у своєму розкладі для цих зустрічей разом з терапевтом, то вірогідність синхронізуватися значно підвищується.

3. Психотерапія – це для «серйозних» проблем

Насправді психотерапія – це здорова практика, яка здатна запобігти розвитку проблем.

І на практиці люди звертаються для покращення своєї комунікації в рамках пари, а також дослідити певні патерни поведінки – тобто моделі, які вони постійно повторюють у стосунках.

Тобто це також може бути предметом нашого дослідження.

4. Говорити з незнайомою людиною про особисте – соромно

Вважаю однією з основних задач кожного психотерапевта – створити безпечний простір, щоб взагалі це стало можливим говорити про найчуттєвіші, найглибинніші моменти і переживання.

Для цього психотерапевти керуються принципами етики, зокрема конфіденційності, неупередженого ставлення та поваги до психічної реальності кожної людини.

Потрібно також розуміти, що формування терапевтичного альянсу і побудова довіри займають певний час.

До речі, ви можете звертатись до свого психотерапевта, якщо є якісь питання, які, на ваш погляд, заважають або викликають сильний супротив в процесі терапії. Це для того, щоб все ж таки знайти спільні варіанти, як подолати ці труднощі.

Якщо все вищеперелічене спрацьовує, то синергетичний ефект від парної психотерапії значно перевищує ці складності та дискомфорт, який можуть відчувати партнери від саморозкриття на початкових етапах роботи.

Звісно, жодна терапія не працює «сама по собі». Навіть якщо вдається сформувати внутрішнє «так» і наважитись спробувати, важливо знайти фахівця, з яким буде можливо вибудувати довірливі та ефективні терапевтичні стосунки.

Тож, далі постає цілком практичне питання — як знайти «свого» парного психотерапевта?

Як обрати парного психотерапевта?

Для того, щоб досвід парної терапії був успішним при виборі психотерапевта, я раджу звернути увагу на наступні моменти:

• Теоретична підготовка фахівця
• Психологічна освіта
• Кваліфікація в певному методі (це може бути когнітивно-поведінкова психотерапія, психоаналітична, гештальт-терапія, сімейна системна…)
• Спеціалізація по роботі з парами

Також раджу звернути увагу на приналежність фахівця до професійних спільнот. Часто, щоб потрапити в таку спільноту потрібно виконати певні стандарти професійної підготовки. І це вже буде не про теорію, а найчастіше – це наявність необхідного власного професійного досвіду та психотерапії.

Це виконання вимог етичного кодексу та необхідність супервізувати свою практику. Тож це підвищує якість надання послуг.

Також я пропоную ознайомитись з інформацією, яку фахівець публікує про себе назагал. Подивіться також рекомендації.

До речі, я рекомендую робити це з партнером або партнеркою. Адже це дійсно важливий момент, щоб прийняти спільне рішення, навіть у випадку, якщо ініціатором звернення був хтось один.

На що звертати увагу на першій парній сесії?

Запитайте себе: чи достатньо комфортно вам? Чи імпонує те, про що і як говорить фахівець?

А також задайте запитання, відповіді на які допоможуть вам визначитись після – чи готові ви продовжити співпрацю після першої зустрічі?

Досить важливо обговорити свої враження з партнером або партнеркою. Як на його або її погляд пройшла ця зустріч? Чи підходить йому/їй цей фахівець? І тоді ви зможете разом прийняти спільне рішення.

Також цілком ймовірно, так буває і не тільки в терапії, що з першого разу вам як парі може не підійти фахівець. Будь ласка, не полишайте одразу ідею парної психотерапії в цілому. Оберіть іншого фахівця. Може також бути корисним передивитись критерії, за якими ви обирали психотерапевта.

Запрошую до себе у парну терапію!